Рішення № 15552921, 19.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.11 р. Справа № 28/45пд

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при помічнику судді Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1, м. Здолбунів

про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. недійсними

та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка

про стягнення 613420,17грн.

Представники сторін:

Від ТОВ „Мактранс-Сервіс”: Коваль О.О.

Від ПАТ „Укрсоцбанк”: Капцова Н.В.

Від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Макіївка, про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. недійсними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що положення договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. щодо предмету договору суперечать приписам Конституції України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Як зазначено позивачем, грошові зобовязання в договорі виражені в іноземній валюті, іноземна валюта використовувалася останнім (в межах території України) як засіб платежу, що є істотним порушенням чинного законодавства. Також зазначає, що недійсність (нікчемність) останнього має своїм наслідком недійсність забезпечувального зобовязання, а саме договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.2011р. було порушено провадження по справі №28/45пд та призначено розгляд справи на 21.03.2011р. Також ухвалою від 01.03.2011р. суд залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1, м. Здолбунів. Третя особа в засідання суду не зявилась, пояснень по суті спору не надала.

Відповідно до відзиву на позовну заяву № 15.1-010/85-282 від 21.03.2011р. відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.

До початку розгляду справи по суті, 21.03.2011р. Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, про стягнення 613420,17грн., в т.ч. 476634,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 108 910,95 грн. сума заборгованості за процентами, 4832,59грн. сума заборгованості за комісією, 11 109,46 грн. пеня за прострочення строків погашення кредиту, 11 523,58 грн. пеня за прострочення строків сплати процентів, 409,59 грн. пеня за прострочення сплати комісії.

Суд ухвалою від 21.03.2011р. прийняв зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, про стягнення 613420,17грн., до спільного розгляду з первісним позовом по справі №28/45пд. Розгляд справи був призначений на 06.04.2011р.

Суд ухвалою від 21.03.2011р. змінив назву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м.Київ особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк.

Позивач за первісним позовом після початку розгляду справи по суті 06.04.2011р. до канцелярії суду надав позовну заяву (змінена) б/н та дати, відповідно до якої останній просить суд визнати договір про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договір застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що положення договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. щодо предмету договору суперечать приписам Конституції України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Як зазначено позивачем, грошові зобовязання в договорі виражені в іноземній валюті, іноземна валюта використовувалася останнім (в межах території України) як засіб платежу, що є істотним порушенням чинного законодавства. Крім того, позивач за первісним позовом в обґрунтування недійсності договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. посилається на те, що спірний кредитний договір був укладений без згоди загальних зборів учасників позивача за первісним позовом. Також зазначає, що недійсність (нікчемність) останнього має своїм наслідком недійсність забезпечувального зобовязання, а саме договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. Оскільки позивач може змінити предмет або підставу позову, відповідно до ст. 22 ГПК України, тільки до початку розгляду справи по суті, суд не приймає до уваги надану суду 06.04.2011р. позовну заяву (змінену) та розглядає підстави первісного позову викладені в позовній заяві.

06.04.2011р. представником ПАТ „Укрсоцбанк” було надане клопотання № 15.1-010/85-361 від 05.04.2011р. про витребування доказів, що мають значення для розгляду справи від Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України довідку з відомостями про власника (П.І.Б., місце проживання, реквізити свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тощо) транспортного засобу типу універсал, марки CADILLAK, моделі ESKALAGE, кузов 1GYFK63827R360542, 2007р. випуску, чорного кольору, обєм двигуна 6200 куб. см. Суд відповідною ухвалою задовольнив вищезазначене клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка надало відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 07.05.2011р., в якому проти зустрічного позову заперечує, оскільки положення договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. щодо предмету договору суперечать приписам Конституції України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України; позивачем за зустрічним позовом не надано до суду та відповідачу за зустрічним позовом, довідки про рух коштів на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактранс-сервіс», які були відкриті Банком в Філії, у зв'язку з отриманням кредитних коштів за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 210/06/КД/85 від 15.05.2008 року, не було зазначено на яку суму нараховувались відсотки, з якого періоду та на яку суму була нарахована пеня; також відповідач за зустрічним позовом, наголошує, що позивачем за зустрічним позовом в додатках до позову не були надані підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мактранс-сервіс» отримувало грошову суму за кредитним договором, а також не зазначено кількома траншами був виданий кредит; вимога банку про стягнення заборгованості суперечить кредитному договору, оскільки валютою зобовязання по ньому є іноземна валюта долар США, та також зазначає, що позивач за зустрічним позовом неправомірно сплатив державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в національній валюті.

Відповідно до пояснень на відзив на зустрічну позовну заяву №15.1-010/85-482 від 13.05.2011р. позивач за зустрічним позовом наполягає на своїй правовій позиції.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка 16.05.2011р. надало клопотання про відкладання розгляду справи для надання сторонам часу для укладання морової угоди, суд відмовляє в задоволенні клопотання оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, сторони протягом розгляду справи надавали пояснення по суті спору, строк розгляду справи закінчується, крім того доказів наміру укласти мирову угоду суду не надано.

Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

15.05.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі начальника Макіївського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Макіївка (кредитор, правонаступником якого є відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка (позичальник, позивач за первісним позовом) був підписаний договір про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 (договір, кредитний договір), згідно з умовами якого надання Кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо „Транш”, а сукупність „Транші”, зі сплатою 14% процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом „Тарифи”, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 60000,00 доларів США, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості відповідно до графіку, зазначеного в Додатку 2 до цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 14.05.2009р. на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1.1 кредитного договору).

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з поручителем Васечко Сергієм Петровичем протягом двох днів від дати укладання цього договору договір застави майна (пункт 1.3. кредитного договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобовязань за договором (пункт 7.3 кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав кредитні кошти, використав їх на поточні потреби.

В забезпечення виконання зобовязань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі керівника Макіївського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Макіївка (заставодержатель, правонаступником якого є відповідач за первісним позовом) та Васечко Сергієм Петровичем, м. Здолбунів (заставодавець, майновий поручитель, третя особа за первісним позовом) 16.05.2008р. був укладений договір застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 (договір застави), відповідно до п.1.1 якого за цим договором у якості забезпечення виконання позичальником у повному обсязі зобовязань за договором про подання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15 травня 2008р., заставодавець передає заставодержателю в заставу наступне майно: автомобіль типу легковий універсал марки CADILLAK, моделі ESCALADG, реєстраційний номер АА 5678 СТ, зареєстрований УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 07.06.2007 р., випуск 2007 р., чорного кольору, шасі (кузова, рами) №1GYFK63827R360542, обєм двигуна 6200 куб. см, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 107951, виданого УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 07.06.2007 р., заставною вартістю 429250,00 гривень, що еквівалентно за офіційним курсом складає 85000,00 доларів США.

Загальна заставна вартість предмета застави визначена за погодженням сторін становить 429250,00 гривень, що еквівалентно за офіційним курсом складає 85000,00 дол. ( пункт 1.2 договору застави).

Позивачем був заявлений позов про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р., оскільки зазначені договори, за твердженням позивача за первісним позовом, суперечать вимогам чинного законодавства.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсними договорів такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з приписами ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Визначення терміну “іноземна валюта” як “валютної цінності” містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, зокрема, ст. 1 Декрету визначає, що іноземна валюта це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Як встановлено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”:

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001 р.

Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Відповідач за первісним позовом станом на час укладання кредитного договору, мав видані Національним банком України банківську ліцензію №5 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, дозвіл №5-2 на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” із додатком до такого дозволу.

Отже, банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу.

Крім того, ч.4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004р. використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії. Отримувачем відсотків, комісій за кредитним договором є відповідач за первісним позовом (банк), таким чином, посилання позивача за первісним позовом на обовязкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим.

На підставі вищевикладеного, доводи позивача за первісним позовом є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору, навпаки, відповідно до умов зазначеного договору відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом був наданий кредит, використаний останнім на виробничі потреби.

Також, позивач в позовній заяві зазначив, що п. 6.2. кредитного договору (третейське застереження) суперечить чинному законодавству, оскільки на сьогоднішній день договірна підсудність виключена з чинного законодавства.

Згідно з п. 6.1. спірного договору, всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у звязку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Згідно статей 5, 12 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Суд зазначає, що п.п. 6.1, 6.2. кредитного договору, є третейською угодою у вигляді третейського застереження, та їх зміст не суперечить чинному законодавству.

Крім того, вищезазначеними пунктами договорів не визначено розгляд спору про визнання договору недійсним в третейському суді.

В силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.

В рішенні Конституційного суду України від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Третейське застереження, викладене у п.6.2 спірного договору, не обмежує позивача у зверненні з відповідним позовом до господарського суду.

За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України наведені у його рішенні від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду):

"Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України “Про третейські суди”, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції."

Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене та з огляду на умови ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України виключно державними судами розглядаються спори щодо визнання правочину недійсним. Така ж правова позиція викладена і в Узагальненні Верховного Суду України від 11.02.2009 р. щодо практики застосування судами Закону України "Про третейські суди", тобто зазначений спір правомірно розглядається в господарському суду Донецької області.

Враховуючи висновки суду щодо відсутності доказів недійсності договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р., вимоги про визнання недійсним договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. недійсними, суд відмовляє.

Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, про стягнення 613420,17грн., в т.ч. 476634,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 108910,95 грн. сума заборгованості за процентами, 4832,59 грн. сума заборгованості за комісією, 11109,46 грн. пеня за прострочення строків погашення кредиту, 11523,58 грн. пеня за прострочення строків сплати процентів, 409,59 грн. пеня за прострочення сплати комісії.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка не виконуються умови договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р., внаслідок чого виникла заборгованість.

Як зазначалось вище, 15.05.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Макіївка (кредитор, правонаступником якого є позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка (позичальник, відповідач за зустрічним позовом) був підписаний договір про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 (договір), згідно з умовами якого надання Кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо „Транш”, а сукупність „Транші”, зі сплатою 14% процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом „Тарифи”, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 60000,00 дол. США, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості відповідно до графіку, зазначеного в Додатку 2 до цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 14.05.2009р. на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1.1 кредитного договору).

Кредит надається позичальником на поповнення оборотних коштів в тому числі з метою виплати заробітної плати та повязаних з нею обовязкових платежів (пункт1.2 договору).

Відповідно додатку №1 до кредитного договору в редакції додаткової угоди від 21.10.2008р. сторони встановили тарифи за послуги по наданню кредитів, відповідно до додаткової угоди від 21.10.2008р. до кредитного договору за введення кредитної справи позичальник сплачує банку 0,5 % річних у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати щомісячно до 5 числа.

Відповідно додатку №2 до кредитного договору сторони встановили графік встановлення/зниження максимального ліміту заборгованості.

За своєю правовою природою договір №210/06/КД/85 від 15.05.2008р., є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Кредит це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Факт видачі кредиту підтверджується листом-заявкою на кредит/транш №1 від 15.05.2008р. позичальника, меморіальним валютним ордером №07-10 від 15.05.2008р. та випискою банку за період з 15.05.2008р. по 31.12.2008р., що наявні в матеріалах справи.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Статтею 2 договору сторони визначили порядок надання кредиту, нарахування та сплати процентів (комісій).

Відповідно до п.п. 3.3.6, 3.3.7, 3.3.8 договору позичальник зобовязався погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 1.1.1., 3.3.16. цього договору (пункт 3.3.6); сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п. 2.4, 2.5. цього договору (пункт 3.3.7); сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений у п. 2.6. цього договору.

Прийняті на себе зобовязання за кредитним договором відповідачем за зустрічним позовом належним чином не виконувалися, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позичальником не виконані зобовязання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р., щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії. Доказів перерахування вказаних сум на рахунок кредитору до матеріалів справи не представлено.

Позивач за зустрічним позовом доводить банківськими виписками, що заборгованість за кредитним договором становить: 60000,00доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2011р. складає 476634,00 грн. сума заборгованості за кредитом; 13710,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2011р. складає 108910,95 грн. сума заборгованості за процентами; 608,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2011р. складає 4832,59 грн. сума заборгованості за комісією.

Банк просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом гривневий еквівалент доведеної належними доказами заборгованості за кредитним договором, що відповідно до ст. 99 Конституції України, ст. 192 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, враховуючі що протягом значного часу позичальник не має виручки в іноземній валюті, з урахуванням позиції Вищого господарського суду України, що викладена в п. 19 Інформаційного листа від 29.06.2010р. N 01-08/369, є правомірним та таким, що не суперечить чинному законодавству, в звязку з чим суд в повному обсязі задовольняє позовні вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму заборгованості за кредитом; суму заборгованості за процентами; суму заборгованості за комісією.

Таким чином, твердження відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що вимога банку про стягнення заборгованості в сумі 613421,17 грн. суперечить кредитному договору та чинному законодавству є необґрунтованою.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом нарахована пеня за прострочення строків погашення кредиту - 11109,46 грн., пеня за прострочення строків сплати процентів - 11523,58 грн., пеня за прострочення сплати комісії - 409,59 грн.

У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та\або сплати процентів, комісій, зазначених у п. п. 1.1.1., 3.3.6.1, 3.3.17., 3.3.18, 2.4, 2.5, цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період невиконання зобовязань за цим договором, від несвоєчасного сплаченої суми за кожний день прострочення , починаючи з наступного дня за днем прострочення (пункт 4.1 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Період нарахування кредитором неустойки за невиконання позичальником зобовязань за цим договором не повинен перевищувати 1 року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пункт 4.3 договору).

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення пені за несплату кредиту 11109,46 грн., пені за несплату процентів в розмірі 11523,58 грн., та пені за прострочення строків сплати комісії в розмірі 409,59 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка стосовоно того, що позивачем за зустрічним позовом не надано до суду та відповідачу за зустрічним позовом, довідки про рух коштів на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактранс-сервіс», які були відкриті Банком в Філії, у зв'язку з отриманням кредитних коштів за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 210/06/КД/85 від 15.05.2008 року, не було зазначено на яку суму нараховувались відсотки, з якого періоду та на яку суму була нарахована пеня, також відповідач за зустрічним позовом, наголошує, що позивачем за зустрічним позовом в додатках до позову не були надані підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мактранс-сервіс» отримувало грошову суму за кредитним договором, а також не зазначено кількома траншами був виданий кредит, судом не приймаються до уваги на підставі наступного.

Данні твердження відповідача за зустрічним позовом спростовуються безпосередньо матеріалами справи, а саме змістом зустрічної позовної заяви, доданими до неї належним чином завіреними доказами, детальним та обґрунтованим розрахунком заборгованості по кредитному договору: рух коштів по рахунках ТОВ „Мактранс-Сервіс" наведений у належним чином завірених копіях банківських виписок по рахунках відповідача за зустрічним позовом за період з 15.05.2008р. по 31.12.2008р.; розрахунку суми заборгованості по кредитному договору.

Судом встановлено, що надання кредиту було здійснено 15.05.2008р. одним траншем в сумі 60 000,00 доларів США, на підтвердження чого позивачем за зустрічним позовом надано належним чином завірені лист-заявку на кредит/транш №1 від 15.05.2008р. ТОВ „Мактранс-Сервіс", меморіальний валютний ордер №07-10 від 15.05.2008р. та виписку банку по рахунку ТОВ „Мактранс-Сервіс". При цьому, суд зазначає, що вказаний порядок надання кредиту повністю узгоджується з положенням п.2.1. Кредитного договору, який передбачає видачу кредиту шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку ТОВ „Мактранс-Сервіс" №2062 на його поточний рахунок №2600 на підставі письмової заяви.

Твердження відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що позивач за зустрічним позовом неправомірно сплатив державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в національній валюті, судом не приймається на підставі наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 613420,17 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем було сплачено державне мито в сумі 6134,20грн., що підтверджується меморіальним ордером №77/01 від 18.03.2011р., довідкою Управління державного казначейства у Київському районі м.Донецька від 10.05.2011р. №56/03-67/212.

За таких обставин, за висновками суду, банком правомірно сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За первісним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача за первісною позовною заявою, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

За зустрічним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача за зустрічною позовною заявою, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 20, 22, 33, 34, 49, 60, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м.Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №210/06/КД/85 від 15.05.2008р. та договору застави майна з майновим поручителем №210/06/ДЗ/58 від 16.05.2008р. недійсними.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс”, м.Макіївка, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мактранс-Сервіс” (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, ЄДРПОУ 31717077, відомостей про рахунки не має) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (83114, м.Донецьк, вул. Рози Люксембург, 63, ЄДРПОУ 09334010, п/р 3739315013004 в Донецькій обласній філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) 476634,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 108910,95 грн. сума заборгованості за процентами, 4832,59 грн. сума заборгованості за комісією, 11109,46 грн. пеня за прострочення строків погашення кредиту, 11523,58 грн. пеня за прострочення строків сплати процентів, 409,59 грн. пеня за прострочення сплати комісії, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 6134,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 19.05.2011р.

Суддя Курило Г.Є.