Рішення № 15552559, 16.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.11 р. Справа № 41/60пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „РІЛТОН”, м.Донецьк

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк

про визнання права власності на будівлю магазину літ. А-1, загальною площею 59,4 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 директор

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 06.11.2008 року

від третьої особи: ОСОБА_3 довіреність від 05.01.2001 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рілтон” (далі Підприємство) звернулося до суду з позовом до Донецької міської ради (далі Рада) з позовом про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 59,4 кв.м., яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 10.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”.

Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, що було збудовано на земельній ділянці, що передана Радою у користування, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації обєктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник Підприємства в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було збудовано на земельній ділянці, що належить йому на праві користування, без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений обєкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки. Представник залученої в порядку статті 27 ГПК України третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” підтримав правову позицію відповідача та заявив, що проведення інвентаризації Приміщення неможливе з огляду на відсутність присвоєної поштової адреси цього обєкту.

Третьою особу надано пояснення, згідно з якими КП БТІ м. Донецька пояснено суду, що Приміщення було збудовано позивачем самовільно, та, відповідно, позивачем було порушено вимоги діючого законодавства, згідно яких самовільно побудовані обєкти підлягають легалізації шляхом обовязкового введення в експлуатацію.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно паспорту на обєкт обслуговування населення, Підприємству належить торговий павільйон для обслуговування населення в Київському районі міста Донецька, по вулиці Треньова.

Підприємству згідно рішення Ради № 39/75 від 20.11.09 року, а також згідно договору розташування тимчасових споруд № 6/186 від 31.12.09 року надане право щодо розташування на комунальних землях відповідного торгового павільйону по вулиці Треньова в місті Донецьку.

За матеріалами справи та за висновком Донецького обласного бюро експертиз № 15/2 від 10.03.11 року, Підприємство спорудило та стало володільцем капітального Приміщення.

В порядку статей 328 та 331 ЦК України Підприємство є власником новоствореної речі Приміщення, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом статтею 328 ЦК України. Технічні висновки спеціаліста-будівельника Донецького обласного бюро експертиз № 15/2 від 10.03.11 року, свідчать, що обємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі Приміщення мають задовільний стан, Приміщення є капітальною спорудою ІІІ групи капітальності, ознаки істотних пошкоджень та дефектів відсутні, а також може експлуатуватися за цільовим призначенням.

З огляду на наведене, означене право власності Підприємства на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим Приміщенню, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташоване на земельній ділянці, виділеній під означені цілі, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Наявності заперечень з боку третіх осіб відносно спорудження Приміщення відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами.

У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Підприємство може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності. Оскільки згідно правової позиції, висловленої у цьому спорі, відповідач Рада не визнає право власності Підприємства на Приміщення, тому суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, а твердження відповідача щодо відсутності факту виникнення у позивача права власності на зазначену нерухомість є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Невизнання відповідачем фактичних прав Підприємства щодо Приміщення є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.04 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Предметом доказування у справах про визнання права власності на обєкти самочинного будівництва є низка обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення такого спору по суті, зокрема, це особа, яка є фактичним власником спірної нерухомості, відсутність порушень прав третіх осіб на означене майно, відповідність споруди чинним приписам будівельних норм та правил, можливість подальшої безпечної експлуатації обєкту та наявність у позивача речових прав на земельну ділянку, на якій розташований обєкт нерухомості. У справі № 41/60пн зазначений предмет доказування доведений відповідними доказами, причому аналіз вищезазначених доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими, достовірними, як кожний доказ окремо, так і у взаємному звязку в їх сукупності. Вони є логічними та послідовними, узгоджуючись між собою.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільне, без відповідної реєстрації та отримання дозвільної документації спорудження Підприємством Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію спірної нерухомості.

На підставі означених норм національного матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 27, 30, 33, 34, 35, 36, 41-43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН» до Донецької міської ради про визнання за позивачем права власності на будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 59,4 кв.м., яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_1

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЛТОН» (83012, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 132, ЄДРПОУ 32876625) право власності на будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 59,4 кв.м., яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_1

Суддя Гончаров С.А.