Постанова № 15529944, 29.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" квітня 2011 р. № 2а- 16573/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Бондарцова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінта», звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в Ленінському районі м. Харкова, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова від 15.12.2010р. №0002952330/0 в частині визначення підприємству податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2010 р. у розмірі 421958,67 грн., у тому числі основного платежу 281305,78 грн., штрафних санкцій 140652,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі акта перевірки від 01.12.2010р. №3256/23-304/32674708 винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010р. №0002952330/0 про донарахування податкових зобов'язань та застосування фінансових санкцій до ТОВ «Грінта» на загальну суму 539269,50 грн. Позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки від 01.12.2010р. №3256/23-304/32674708, на підставі якого приймалось рішення від 15.12.2010р. №0002952330/0, у частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 281305,78 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 140652,89 грн., не відповідають дійсності й суперечать чинному законодавству.

Зазначив, що перевіряючими при відпрацюванні контрагентів-постачальників встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Грінта» з ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 36487114) згідно договору №20.10.161 від 20.10.2009 року. За умовами укладено договору ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» взяло на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій на об'єкті: адміністративна будівля за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, а ТОВ «Грінта» зобов'язувалось прийняти виконані роботи та оплатити їх. На виконання умов договору ТОВ «Грінта» перерахувало ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» аванс у розмірі 350890,00 грн. (платіжне доручення №228 від 30.12.2009р.) та отримало податкову накладну від 30.12.2009р. №1429 на суму 350890,00 грн., в т.ч. ПДВ-58481,67 грн. В січні 2010 року роботи за договором були виконані, про що свідчать акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року №1 від 15.01.2010 року, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року від 15.01.2010 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року №2 від 29.01.2010 року, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року від 29.01.2010 року). За правилом «першої події» від ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» були отримані податкові накладні: №99 від 15.01.2010 року на суму 807114,18 грн., в т.ч. ПДВ-134519,03 грн., №408 від 29.01.2010 року на суму 880720,51 грн., в т.ч. ПДВ-146786,75 грн. Отримані у січні 2010 року податкові накладні були включені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний період та враховані при обчислені податкових зобов'язань з ПДВ, відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Але, на думку перевіряючих, договір №20.10.161 від 20.10.2009 року між ТОВ «Грінта» та ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» укладався без мети настання реальних наслідків і відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. До таких висновків перевіряючі дійшли на підставі матеріалів невиїзної перевірки ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 36487114), в ході якої нібито було встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у січні 2010 року між ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» та ТОВ «Метагро-Стилл» (код ЄДРПОУ 36579074). На підставі цього перевіряючі дійшли висновку, що у ТОВ «Грінта» не виникає право на податковий кредит з ПДВ згідно отриманих від ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» у січні 2010 року податкових накладних і, як наслідок, ТОВ «Грінта» завищило податковий кредит у січні 2010 року на суму 281305,78 грн., чим порушило п.п.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Позивач вважає, що перевіряючі всебічно не з'ясували дійсних обставин та правовідносин сторін, а тому дійшли суперечливих висновків щодо правової природи договору, який укладений між ТОВ «Грінта» та ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ», належно не дослідили наявність тих обставин, які є підставою для визнання правочину нікчемним. Висновки базуються на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству України. На думку позивача, договір №20.10.161 від 20.10.2009р. між ТОВ «Грінта» та ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» є правомірний, роботи по цьому договору фактично виконані, що підтверджується первинними документами та фактичними обставинами, витрати понесені ТОВ «Грінта» при виконанні договору у грудні 2009 - січні 2010 року пов'язані з господарською діяльністю, документально підтверджені, відносяться до складу валових витрат, а ПДВ з цих сум до складу податкового кредиту відповідних періодів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Харкова, в судове засідання призначене на 29.04.2011року не зявився. Відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника за наявними в ній матеріалами.

В запереченнях на позовну заяву, відповідач проти позову заперечував та просив залишити адміністративний позов без задоволення посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 281305,78 грн.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Грінта” пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, одержав Свідоцтво про державну реєстрацію Серія АО1 №420011.

На податковому обліку ТОВ “Грінта” перебуває в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Відповідно до Свідоцтва НБ № 427757 від 21.10.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Грінта” зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області АА № 124049 Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основним видом діяльності ТОВ “Грінта” за КВЕД, зокрема, є будівництво будівель, виробництво будівельних металевих конструкцій.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.10.2010 р. № 717 та від 12.11.2010 р. № 744, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб інспектором II рангу Різуненко Вікторією Володимирівною, головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, інспектором ІІ рангу, Даниловою Мариною Володимирівною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з підрозділами Держфінмониторингу та правоохоронними органами УБВДОЗШ ДПА у Харківській області Коваленко Володимиром Миколайовичем, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з підрозділами Держфінмониторингу та правоохоронними органами УБВДОЗШ ДПА у Харківській області Петренко Олександром Васильовичем, згідно із частиною п.1 ч.1 ст.11, ч.1 ст.111 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіка проведення виїзних перевірок субєктів господарювання на 4 квартал 2010 року, проведена виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Грінта» (ТОВ «Грінта») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.12.2010 року №3256/23-304/32674708 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінта», код ЄДРПОУ 32674708 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.” (далі за текстом акт перевірки).

15.12.2010 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0002952330/0 про визначення підприємству податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 539269,50 грн., у тому числі основного платежу 359513,00 грн., штрафних санкцій 179756,50 грн.

Згідно з висновком акту перевірки (стор.35) перевіркою встановлені порушення: п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, у звязку з чим донараховано ПДВ на суму 359513,00 грн., в т.ч. у жовтні 2008 року на суму 27117,00 грн., грудні 2008 року 1679,00 грн., лютому 2009 року 9030,00 грн., березні 2009 року 12157,00 грн., квітні 2009 року 28224,00 грн., січні 2010 року 281306,00 грн.

Позивач оскаржує висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, у звязку з чим донараховано ПДВ на суму на суму 281305,78 грн., у т.ч. за січень 2010року-281305,78 грн.

Відповідно до акту перевірки від 01.12.2010 року №3256/23-304/32674708 донарахування податку на додану вартість здійснено відповідачем у звязку з тим, що за результатами перевірки було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 281305,78 грн. (розділ 3.2.2 акту перевірки). Завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 281305,78 грн. відбулося внаслідок того, що підприємством було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Проф-Строй» у січні 2010 року на загальну суму 281305,78 грн. відповідно до наступних податкових накладних:№99 від 15.01.2010 року на суму 807114,18 грн., у т.ч. ПДВ 134519,03 грн. (будівельно монтажні роботи); №408 від 29.01.2010 року на суму 880720,51 грн., у т.ч. ПДВ 146786,75 грн. (будівельно монтажні роботи).

Як обставина, що потягла таке завищення податкового кредиту в акті перевірки зазначено визначення нікчемним договору укладеного між ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй» №20.10.161 від 20.10.2009 року на виконання підрядних робот, і, як наслідок, безпідставне формування податкового кредиту в січні 2010 року на загальну суму 281305,78 грн. оскільки договір укладався без мети настання реальних наслідків і відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Перевіряючи зазначені висновки відповідача, та прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Грінта»та ТОВ ТОВ «Проф-Строй» мали місце фінансово-господарські взаємовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами укладеного договору №20.10.161 від 20.10.2009 року ТОВ «Проф-Строй» взяло на себе зобовязання виконати роботи з монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій на обєкті: адміністративна будівля за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, а ТОВ «Грінта» зобовязувалось прийняти виконані роботи та оплатити їх(арк.справи 100).

До зазначеного договору сторонами 20.10.2009року було підписано кошторис №1-1, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 зазначеного договору перелік, обсяг робіт та ціна зазначаються у додатку №1.(арк.справи 106)

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначений договір, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, оскільки цей правочин був укладений праводієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір зазагальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленогопечатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевірятиобсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ «Проф-Строй» договору підряду від ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

На виконання умов договору ТОВ «Грінта» перерахувало ТОВ «Проф-Строй» аванс у розмірі 350890,00 грн. (платіжне доручення №228 від 30.12.2009р.) та була отримана податкова накладна від 30.12.2009р. №1429 на суму 350890,00 грн. в т.ч. ПДВ 58481,67 грн.

В січні 2010 року роботи за договором були виконані, про що свідчать акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року №1 від 15.01.2010 року, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року від 15.01.2010 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року №2 від 29.01.2010 року, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року від 29.01.2010 року). У січні 2010 року від ТОВ «Проф-Строй» були отримані податкові накладні: №99 від 15.01.2010 року на суму 807114,18 грн., в т.ч. ПДВ 134519,03 грн., №408 від 29.01.2010 року на суму 880720,51 грн., в т.ч. ПДВ 146786,75 грн. Отримані у січні 2010 року податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року враховані при обчислені податкових зобовязань з ПДВ та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Дослідивши в судовому засіданні податкові накладні № 99, 408 суд відзначає, що за змістом та реквізитами вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 164, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 .

Факт виконання робот за укладеним між ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй» договором №20.10.161 від 20.10.2009 року підтверджується наданим висновком щодо готовності обєкта від 02.03.2011 року. Відповідачем той факт, що роботи з монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій на обєкті: адміністративна будівля за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 55 виконані не спростовується.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) «Поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.».

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки відповідачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року суму у розмірі 58481,67 грн. згідно податкової накладної №1429 від 30.12.2009 року (загальна сума 350890,00 грн., в т.ч. ПДВ 58481,67 грн.), отриманою позивачем від ТОВ «Проф-Строй» в рамках договору №20.10.161 від 20.10.2009 року, що підтверджує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності. Таким чином відповідач визнав договір №20.10.161 від 20.10.2009 року між ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй» правомірним та таким, що не суперечить моральним засадам суспільства та спрямованим на реальне настання правових наслідків.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом. Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації (ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні»). Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй» знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Правочин може бути визнано недійсним у разі, якщо зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільною законодавства, а також моральним засадам суспільства, у разі якщо особа, що вчинила правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків; правочии, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже для визнання правочину недійсним, відповідач повинен був встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин між ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй», з якого виникло господарське зобов'язання, укладений юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено доказів того, що у відношенні директора ТОВ «Проф-Строй» проводяться оперативно - розшукові заходи, порушено кримінальну справу, вступив в законну силу вирок суду. Установчі документи ТОВ «Проф-Строй» у встановленому законом порядку не визнано недійсними, ліцензія на право здійснення будівельних робіт та свідоцтво платника ПДВ на період виконання договору № 20.10.161 від 20.10.2009р. не анульовані.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто до правочинів застосовується принцип презумпції правомірності.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на додану вартість за січень 2010 року. на загальну суму 281305,78 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 140652,89 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведена законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1-6 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 15.12.2010 року № 0002952330/0 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 281305,78 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 140652,89 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2011 року.

Суддя Піскун В.О.