Постанова № 15529890, 07.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 квітня 2011 р. № 2-а- 15421/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача Яковлевої Н.П., відповідачаХлопузяна Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Баклійському районі Харківської області від 22.11.2010 р. №0005191501/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 8017,10 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

На підставі акту документальної невиїзної перевірки № 2495/15-016/32898172 від 04.11.2010 р. було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0005191501/0 від 22 листопада 2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 8017,10 грн.

Позивач не погоджується з рішенням податкового органу, оскільки, ним не було допущено порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Інтернешнл Транс компані», висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів з ТОВ «Інтернешнл Транс компані», на думку позивача, є необґрунтованим.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, в ході перевірки встановлено, що господарські договори, укладені Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" з ТОВ «Інтернешнл Транс компані», на підставі яких позивачем отримано податкові накладні та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, насправді не мали на меті отримання реальної економічної вигоди та є нікчемними, що підтверджується листом ДПІ у Артемівському районі м. Луганська. В звязку з наведеним висновки Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 5408,33 грн. за травень, червень, липень та серпень 2010 року, є обґрунтованими.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" Яковлева Н.П. - в судове засідання прибула, заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Хлопузян Р.Д. - в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

28 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача. За результатами перевірки фахівцями Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області складено акт від 04.11.2010р. № 2495/15-016/32898172 (а.с.11-14).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст.7, п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, червень, липень та серпень 2010 року на загальну суму 5408,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0005191501/0 від 22.11.2010р. (а.с.10), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8017,10 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 5408,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2609,10 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" є офіційним перевізником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», про що укладено договір на перевезення вантажів та транспортного експедирування № АТВ/01/03/08 від 01.03.2008 року (а.с.84-87). Відповідно до умов зазначеного договору, виконавець, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія", зобовязується за рахунок замовника, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», перевезти/організувати перевезення вантажів в обсязі, в терміни, в пункт призначення та на умовах визначених договором. Також, перевезення вантажів може здійснюватись, як безпосередньо виконавцем, наявним у нього автомобільним транспортом, так й іншими перевізниками, шляхом укладання за рахунок виконавця договорів з такими перевізниками.

На виконання цього договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Транс Компані» укладено договір № 25/1 від 01.01.2010 року (а.с.16-17), за яким виконавець, ТОВ «Інтернешнл Транс Компані», бере на себе обовязок по своєчасному та безпечному перевезенню та/або організації перевезення довірених йому замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія", вантажів автомобільним транспортом по території України у вказані ним пункти призначення та передачі вантажів вантажоотримувачу, відповідно до заявок замовника. Також зазначено, що сума сплати за перевезення та/або її організацію в кожному окремому випадку попередньо узгоджується між сторонами та вказується у відповідній заявці.

До матеріалів справи представником позивача надано завірені копії заявок на перевезення вантажу, які надавалися контрагенту ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» та зворотньо отримані з печатками такого контрагента, зміст яких повністю відповідає умовам укладеного договору № 25/1 від 01.01.2010 року (а.с. 135-152).

На виконання договору № 25/1 від 01.01.2010 року та заявок на перевезення вантажу (а.с.135-152) Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Транс Компані» були виписані податкові накладні №220501 від 22.05.2010 року, №260502 від 26.05.2010 року, № 190602 від 19.06.2010 року, №190604 від 19.06.2010 року, №240604 від 24.06.2010 року, №260602 від 26.06.2010 року, № 300601 від 30.06.2010 року, №050702 від 05.07.2010 року, №170701 від 17.07.2010 року, № 210808 від 21.08.2010 року (а.с.18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36).

На підтвердження здійснення господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Транс Компані» позивачем до суду надані копії актів здачі-приймання робіт (послуг) №2205/1 від 22.05.2010 року, 2605/2 від 26.05.2010 року, №1906/2 від 19.06.2010 року, № 1906/4 від 19.06.2010 року, № 2406/4 від 24.06.2010 року, №2606/2 від 26.06.2010 року, №3006/1 від 30.06.2010 року, №0507/1 від 05.07.2010 року, №1707/1 від 17.07.2010 року, №2108/8 від 21.08.2010 року (а.с.19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37) та копії товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів від 21.05.2010 року №5001327297, від 25.05.2010 року № 5001328707, від 18.06.2010 року № 5001351532, від 18.06.2010 року №5001351443, від 22.06.2010 року № 5001354514, від 25.06.2010 року № 5001356227, від 29.06.2010 року № 5001358620, від 02.07.2010 року № 5001364224, від 16.07.2010 року №5001376511, від 20.08.2010 року № 5001408793(а.с.99-108) з відбитком штампу «ОРИГІНАЛ ХЕНКЕЛЯ» та відбитками печаток вантажоотримувачів.

Інформація щодо дат здійснення перевезень, маршрутів перевезення вантажів, особи водія, марки та номеру автомобілів у перелічених документах співпадає.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції з придбання транспортних послуг фактично відбулися.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги висновки Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, відображені в акті про неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» №190/15-20/36485112 від 06.09.2010 року (а.с.64-69) щодо нікчемності правочинів ТОВ «Інтернешнл Транс Компані», в тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія", з огляду на наступне.

Як зазначено в Акті ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, його було складено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, яка проводиться на підставі податкових декларацій. Однак, в акті перевірки зазначено про неподання ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» податкових декларацій з ПДВ саме за квітень-липень 2010 року та наведені переліки контрагентів, яким було виписано податкові накладні.

Щодо неподання ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2010 року, що було встановлено в акті №190/15-20/36485112 від 06.09.2010 року, суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” безпосередньо платник податку несе відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, суд не приймає зазначене як доказ законності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, висновки Акту перевірки ґрунтуються, зокрема, на тому, що ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» не знаходиться за місцем реєстрації, що як на момент проведення перевірки, так і розгляду справи в суді, не підтверджено жодним доказом.

Як вбачається з наданої представником відповідача до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Транс Компані», станом на час складання Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобовязання за період квітень-липень 2010 року від 06.09.2010 року, були внесені записи державного реєстратора про підтвердження відомостей про юридичну особу від 21.09.2010 року та від 26.10.2010 року щодо ТОВ «Інтернешнл Транс Компані».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Так, нормами зазначеної статті передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Наявність на підприємстві двох працюючих осіб не доводить неможливість здійснення будь-якої господарської діяльності, як про це зазначено в акті.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

За таких обставин, посилання відповідача на невідповідність договору про надання транспортних послуг вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів ні щодо посадових осіб ТОВ "Автотранс - Балаклія", ні ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем до суду надано достатні докази того, що господарські операції по перевезенню товарів ТОВ «Інтернешнл Транс Компані» фактично відбулися, а висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні сум податку з ПДВ за травень - серпень 2010 року на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтернешнл Транс Компані», спростовується зібраними по справі доказами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення, а отже, про його невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, через що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 22.11.2010 р. №0005191501/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 8017,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2011 року

Суддя Білова О.В.