Постанова № 15529735, 18.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18.04.2011 р. №2а-2133/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості соціальної послуги, -

встановив:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача на свою користь вартість відшкодованих коштів на оплачувані громадські роботи в розмірі 2265,97 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

03 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки №НОМЕР_1. Згідно поданої заяви відповідача, наказом від 10.09.2010 року №НТ100910 їй надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стражу відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" з 10.09.2010 року по 04.09.2011 рік. Керуючись чинним законодавством, позивачем скорочено виплату матеріального забезпечення на строк до 90 календарних днів з 10.09.2010 року по 08.12.2010 рік. Виплата допомоги по безробіттю розпочато з 09.12.2010 року. В порушення вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_1 не повідомила Харківський міський центр зайнятості про те, що вона з 10.09.2008 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Тобто, під час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання матеріального забезпечення по безробіттю з 10.09.2010 р. по 06.01.2011 р. відповідач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Також, позивач вказав, що 15.02.2010 року між Харківським міським центром зайнятості та Харківською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України підписаний договір №203910021500038 про спільну діяльність щодо організації оплачуваних громадських робіт, згідно якого ОСОБА_1 направлено на громадські роботи. За період з вересня по листопад 2010 року позивачем перераховано кошти до Харківської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на відшкодування витрат за вказаним договором, тобто на відшкодування витрат останнього на оплату праці ОСОБА_1 у сумі 2965,97 грн. На підставі виявленого факту порушень зі сторони відповідача чинного законодавства складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з яким відповідач була ознайомлена. 26.01.2011 року виданий наказ №46 "Про повернення коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1", в якому зазначалась сума коштів, а саме: допомога по безробіттю - 467,74 грн., та оплачувані громадські роботи - 2695,97 грн. Відповідачем було частково сплачена сума стягнення, та на теперішній час заборгованість становить 2265,97 грн. - вартість відшкодованих коштів на оплачувані громадські роботи.

В судове засіданні від представника позивача - Серкової І.І. надійшла письмова заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений повістками з поштовими повідомленнями. Відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, його повторне неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

На підставі ч.4 ст.128 КАС України, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючи повторне неприбуття у судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Судом розглянуто справу у письмовому провадженні у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

03 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки №НОМЕР_1.

10.09.2010 року відповідачем подана заява про надання статусу безробітної, наказом від 10.09.2010 року №НТ100910 ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стражу відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" з 10.09.2010 року по 04.09.2011 рік.

У зв"язку зі звільненням відповідача з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин відповідно до п.п.1 п.5 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" виплату матеріального забезпечення по безробіттю скорочено на строк до 90 календарних днів з 10.09.2010 р. по 08.12.2010 р. Таким чином, виплати допомоги по безробіттю розпочато з 09.12.2010 року (а.с.6).

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно зі ст.23 зазначеного Закону допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

15.02.2010 року між Харківським міським центром зайнятості та Харківською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України підписаний договір №203910021500038 про спільну діяльність щодо організації оплачуваних громадських робіт, згідно якого ОСОБА_1 направлено на громадські роботи. За період з вересня по листопад 2010 року позивачем перераховано кошти до Харківської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на відшкодування витрат за вказаним договором, тобто на відшкодування витрат останнього на оплату праці ОСОБА_1 у сумі 2965,97 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.17-37).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Харківському міському центрі зайнятості, згідно довідки з ЄДРПОУ була зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.11-12).

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - під час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання матеріального забезпечення по безробіттю з 10.09.2010 р. по 06.01.2011 р. відповідач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Позивачем складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№10 від 26.01.2010 року з яким відповідач була ознайомлена.

Згідно до ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»наказом №НТ10126 від 26.01.2011 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 07.01.2011 року, перераховано виплати та встановлено вжиття заходів щодо повернення виплачених коштів, також, відповідача було знято з обліку.

Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року № 803-XII, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення”, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Виходячи з аналізу зазначених норм, а також враховуючи встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідач в період з 10.09.2010 р. по 06.01.2011 р. в розумінні Закону України “Про зайнятість населення” фактично належав до категорії зайнятого населення та не мав статусу безробітного.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року (далі Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

На підставі виявлених правопорушень з боку ОСОБА_1, директором Харківського міського центру зайнятості винесено наказ про повернення коштів №465 від 26.01.2011 року, яким передбачено вжиття заходів по поверненню коштів у сумі 467,74 грн., виплачених відповідачу, як допомога по безробіттю та 2965,97 грн. - оплачувані громадські роботи у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки у судовому засіданні встановлено факти подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю, що є невиконанням відповідачем своїх обов'язків застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, а позивачем надано належні та допустимі докази невиконання ОСОБА_1 таких обов'язків, суд дійшов висновку про наявність підстав та обґрунтованість прийнятого директором Харківського районного центру зайнятості наказу про повернення коштів №46 від 26.01.2011 року про повернення сум коштів отриманої допомоги по безробіттю та оплачуваних громадських робіт.

Відповідачу направлено позивачем лист-претензія за вих. №1368 від 27.01.2011 року про вирішення питання повернення коштів, отриманих незаконним шляхом.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачена сума матеріального забезпечення, тому на теперішній час сума стягнення становить 2265,97 грн. - вартість відшкодованих коштів на оплату громадських робіт.

Згідно абз.3 ч.2 ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних є видом соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення".

Видами забезпечення за цим Законом (ч.1 ст.7) є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що відповідачу за період з 10.09.2010 р. по 06.01.2011 р. нараховано та виплачено Харківським міським центром зайнятості соціальні послуги у сумі 2265,97 грн., суд дійшов висновку, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно із вимогами ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми соціальної послуги задоволено в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. №НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 61091) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61031, м.Харків, вул.Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість наданих соціальних послуг в розмірі 2265.97 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п"ять гривень 97 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Мар'єнко