Постанова № 15513754, 22.03.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-8087/10/2270/9

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л.

при секретаріБуяновській М.С.

за участі:представника позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 10.01.2011р.

представника відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю від 17.05.2010р. №4063/9/10-021 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сталь монтаж Хмельницький" до Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010 року та № 0004691500/2 від 11.10.2010 року, - У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Сталь-монтаж Хмельницький» звернулось в суд з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010р. та №0004691500/2 від 11.10.2010р., якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 11500,00 грн.. З висновками відповідача позивач не погоджується, зазначає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. На думку позивача зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на необґрунтованих висновках позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» щодо нікчемності договору між позивачем та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» по виконанню бетонування площадок та підїзних доріг з металевим армуванням на виробничій базі позивача та по взаємовідносинах з ТОВ «Сентер-Под» по наданню послуг по стоянці автомобіля. Зазначає, що висновки відповідача про те, що договір між позивачем та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» є фіктивним з підстав ст.234 ЦКУ, як такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, зроблені з порушенням ст.124 Конституції України, в звязку з привласненням працівниками ДПІ функцій судочинства. У відповідності до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним, а вказаний договір у встановленому законодавством порядку судом недійсним не визнаний. Вказує, що висновки відповідача щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкової накладної за паркову автомобіля який не використовується у господарській діяльності товариства не відповідає дійсним обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві та поясненнях, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки факт порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ згідно реєстрів за березень 2010 року в сумі 11500 грн. встановлені відповідачем в ході виїзної позапланової документальної перевірки та зафіксовані в акті № 1488/15/34555748 від 12.07.2010 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному звязку і сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі наведеного нижче.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Сталь-монтаж Хмельницький» зареєстроване 22.08.2006 року в Хмельницькій районній державній адміністрації Хмельницької області за №16731020000003809, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 22.08.2006 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.08.2006р. за №221800002397, станом на 31.05.2010р. перебуває на обліку в Хмельницькій МДПІ, зареєстроване платником ПДВ 07.02.2008 року свідоцтво №100164146, індивідуальний податковий номер 345557422257.

Основними видами діяльності позивача є: будівництво будівель; виробництво будівельних металевих конструкцій; інші монтажні роботи; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; посередництво в торгівлі автомобілями; будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання; діяльність автомобільного вантажного транспорту; монтаж металевих конструкцій; будівництво інших споруд.

Працівниками Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на підставі направлення від 23.06.2010 року №245, згідно з п.3, п.5 частини VI ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», пп. 7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу Хмельницької МДПІ від 22.06.2010р. №457 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Сталь-монтаж Хмельницький» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових забов»язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2) за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р..

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1488/15/34555748 від 12.07.2010 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено: в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ НВК «Сталь-монтаж Хмельницький» завищено бюджетне відшкодування ПДВ згідно реєстрів за березень 2010 року в сумі 11500 грн..

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11500 грн. за 4 місяць 2010 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення до вищестоящих органів податкової служби, останнє залишенно без змін, а скарги позивача без задоволення, при цьому, винесені податкові повідомлення-рішення №0004691500/1 від 18.08.2010 року, від 11.10.2010 року №0004691500/2.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення бюджетного відшкодування в сумі 11500 грн. судом встановлено наведене нижче.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11500 грн. за 4 місяць 2010 року є викладені в акті документальної виїзної позапланової перевірки висновки відповідача, що товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Сталь-монтаж Хмельницький» на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено від»ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2) Декларації з ПДВ за березень 2010 року на 11500 грн., що призвело до завищення залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (р.23) Декларації за квітень 2010 року на 11500 грн. та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р.25) за квітень 2010 року на 11500 грн., а саме в березні 2010 року позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 500 грн. згідно податкової накладної №56 від 03.03.2010 року за паркову легкового автомобіля, який не призначено для його використання в господарській діяльності платника та податок на додану вартість в сумі 11000 грн. згідно податкової накладної №010303 від 01.03.2010 року за нікчемним договором по виконанню бетонування площадок та підїзних доріг з металевим армуванням ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» на виробничій базі позивача. Зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ НВП «Сталь-монтаж Хмельницький» із ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» не мали реального характеру, оскільки послуги по бетонуванню площадки та підїзних доріг з металевою арміровкою в 120 мм на виробничій базі замовника в с.Гнатівці перевезенню вантажів (піску, бетону) та роботи спецтехніки не надавались. Зазначено, що в звязку з отриманням послуг при відсутності необхідних підтверджуючих документів, а саме: договору на виконання робіт, технічних умов виконаня робіт, розрахунків затрат понесених іншими субєктами господарської діяльності при виконанні ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» послуг, товарно-транспорних накладних, що не підтверджує факт використання даних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Вказане підприємство в особі директора ОСОБА_5 при відсутності основних фондів, найманих працівників та при вказаній юридичній адресі не могло виконати вказаних робіт в Хмельницькому районі с.Гнатівці. Ст.203 ЦК України передбачено загальні норми, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, пятою та шостою ст.203 ЦК України. Недійсний є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок є нікчемний. Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що підприємством порушено ст.228 ЦКУ щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, та є нікчемний.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (робіт, послуг), підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав від продавця товару (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що отримавши від ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та ТОВ «Сентер-Под» податкові накладні, позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 11500 грн..

Дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні, виписані ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та ТОВ «Сентер-Под», які слугували підставою для віднесення до податкового кредиту вказаних в них сум податку на додану вартість, суд встановив, що вказані податкові накладні оформлені з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» надано позивачу послуги по бетонуванню площадок та підїзних доріг загальною площею 280 кв.м з металевою арміровкою в 120 мм на виробничій базі позивача в Хмельницькому районі с.Гнатівці відповідно до усного договору на проведення певних робіт. На виконання вимог договору ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» здійснило бетонування площадок та підїзних доріг загальною площею 280 кв.м з металевою арміровкою в 120 мм на виробничій базі позивача в Хмельницькому районі с.Гнатівці.

Приймання-передача результатів виконаних робіт засвідчена актом здачі-приймання робіт від 01.03.2010 року, складеним позивачем та його виконавцем - ТОВ «Промислово-цивільне будівництво». Факт виконаних робіт по бетонуванню площадок та підїзних доріг загальною площею 280 кв.м з металевою арміровкою в 120 мм на виробничій базі позивача в Хмельницькому районі с.Гнатівці відповідачем не заперечується. Виконані роботи, позивач оплатив шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Факт оплати підтверджений банківською випискою, платіжним документом, актом виїзної позапланової перевірки та представниками позивача і відповідача в судовому засіданні. В судовому засіданні підтверджений також факт оприбуткування робіт та використання їх в господарській діяльності.

Позивач оприбуткував роботи на рахунок 15 «Капітальні інвестиції», як поліпшення основних виробничих фондів, по закінченню будівництва та введенню в експлуатацію обєкту на рахунок 103 «Будинки та споруди» (оборотно-сальдові відомості). Отримавши податкову накладну, відніс суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні послуг до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до договору №24 від 31.12.2008 року ТОВ «Сентер-Под» зобовязалось надати місце для стоянки автомобілів замовника ТОВ НВП «Сталь-Монтаж Хмельницький» та забезпечити їх охорону (Nissan Primera, державний номер ВХ4204АІ) (п.п.1.1 і 1.2 договору). Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата за стоянку автомобіля складає 500 грн. в місяць враховуючи ПДВ; за виконання робіт замовник перераховує на рахунок виконавця суму в розмірі 6000 грн. за рік враховуючи ПДВ (п.4.1). Відповідно до поданого позивачем акту звірки між позивачем та ТОВ «Сентер-Под» заборгованість позивача станом на 31.12.2010 року становить 999.98 грн..

Отримавши податкову накладну, яка підтверджує факт виконання послуг по наданню місця для стоянки автомобіля, позивач відносив податок на додану вартість в ціні послуг до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо не використання автомобіля Nissan Primera, державний номер ВХ4204АІ в господарській діяльності позивача, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній ТОВ «Сентер-Под».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СРБ 195764 транспортний засіб марки Nissan Primera, державний номер ВХ4204АІ, 2006 рік випуску зареєстрований за ТОВ НВП «Сталь-монтаж Хмельницький». Факт використання зазначеного автомобіля в господарській діяльності позивача також підтверджується наданими позивачем посвідченнями на відрядження, подорожніми листами службового легкового автомобіля.

Підписавши акт здачі-приймання робіт, отримавши від ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та ТОВ «Сентер-Под» податкові накладні (реєстр податкових накладних), оплативши їх вартість, позивач в березні 2010 року відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 11000 грн. по операціях з придбання послуг від ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» відповідно до усного договору виконання робіт та податок на додану вартість в сумі 500 грн. по операції з придбання послуг за стоянку автомобіля від ТОВ «Сентер-Под» відповідно до договору №24 від 31.12.2008 року.

Факт виконання робіт ТОВ «Промислово-цивільне будівництво», факт надання послуг ТОВ «Сентер-Под» по стоянці автомобіля, факт оплати робіт та послуг, факт оприбуткування, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих ТОВ «Промислово-цивільне будівництво», ТОВ «Сентер-Под» є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в березні 2010 року.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності правочину укладеного з ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та відсутності реального характеру, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній ТОВ «Промислово-цивільне будівництво».

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину за змістом ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст.205). Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Відповідно до ч.1 ст.218 ЦКУ недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. П.2 ст.218 встановлено, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору укладеного з ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» вимогам цивільного законодавства. Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали цей договір.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996- XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд також вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» необхідних кваліфікованих, організаційних, технологічних умов для здійснення робіт по бетонуванню площадок та підїзних доріг загальною площею 280 кв.м з металевою арміровкою в 120 мм, спростовуються оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що дані роботи виконані іншою юридичною чи фізичною особою.

Досліджені судом докази, свідчать, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 33941354), зареєстроване платником ПДВ. ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» 17.03.2006р. видана ліцензія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність (згідно з переліком) серії АВ №050862 строком дії з 17.03.2006р. по 17.03.2011р..

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують доводи відповідача щодо нікчемності договору на виконання робіт ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» по бетонуванню площадок та підїзних доріг.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі актом виїзної позапланової перевірки №1488/15/34555748 від 12.07.2010 року, що позивач здійснив оплату за наданні послуги по стоянці автомобіля та за виконанні роботи по бетонуванню площадок та підїзних доріг шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Сентер-Под» та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво».

Таким чином, позивач, керуючись абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно визначив розмір бюджетного відшкодування у сумі податку, фактично сплаченій ним у попередніх податкових періодах ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та ТОВ «Сентер-Под».

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та відсутності факту надмірної сплати податку в ціні товару у звязку з встановленням розбіжностей у податкових деклараціях позивача та його контрагента ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» щодо сум податкового кредиту та податкових зобовязань за відповідні звітні періоди, у звязку з наведеним нижче.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по вказаних операціях, не доведено також, що визначаючи суму відємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивач порушив вимоги ст.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2. ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими викладені в акті планової перевірки від 12.07.2010 року №1488/15/34555748 висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» та з ТОВ «Сентер-Под», а відтак податкові повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010р. та №0004691500/2 від 11.10.2010р., якими зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11500 грн., є неправомірними.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сталь монтаж Хмельницький" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010 року та № 0004691500/2 від 11.10.2010 року задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №0004691500/0 від 22.07.2010 року та №0004691500/2 від 11.10.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" СуддяД.Л. Фелонюк