Ухвала суду № 1551280, 17.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-19867 /06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2008року                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р.

у справі № 5/2071-19/371Агосподарського суду Львівської області

за позовом приватного підприємства «Гал-Центр»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 12.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 31.08.2005 р. № 0003542320/0/19579 про визначення приватному підприємству «Гал-Центр» податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 13279,50 грн., в тому числі 8853,00 грн. – основний платіж та 4426,50 грн. – штрафні / фінансові / санкції.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відповідність дій позивача щодо включення до сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2002 року та січень 2003 року податку на додану вартість у сумах 4272,46 грн. та 4581,00 грн. відповідно на підставі податкової накладної від 20.09.2002 р. № 09/20, виписаної ПП «Інформ-Резерв», та податкової накладної від 21.01.2003 р. № 01/21, виписаної ПП «Каскад-Сервіс», підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.3, 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 ст. 2, ст.9 Бюджетного кодексу України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 30.08.2005 р. № 551/23-2/23889364, про завищення позивачем сум податкового кредиту, задекларованих за вересень 2002 року та січень 2003 року, на 4272,46 грн. / податкова накладна від 20.09.2002 р. № 09/20 на вартість поставки 21362,30 грн., в тому числі ПДВ 4272,46 грн. / та на 4581,10 грн. / податкова накладна від 21.01.2003 р. № 01/21 на вартість поставки 22905,50 грн., в тому числі ПДВ 4581,10 грн./ відповідно, у зв’язку з тим, що постачальники товарів, які виписали зазначені податкові накладні не платили податок до бюджету; мають заборгованість перед бюджетом, визначену податковим органом за наслідками перевірок та визнані банкрутами постановами господарського суду Львівської області від 02.10.2003 р. та від 16.10.2003 р.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІУ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, сплаченого / нарахованого / платником податку у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва / обігу / або основних фондів чи нематеріальних активів, вартість яких підлягає амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого /нарахованого/ податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями / підпункт 7.4.5 цієї статті /.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені підпунктом 7.2.1, а щодо обов’язкової реєстрації в установленому законом порядку особи, яка має право видавати податкову накладну, платником податку на додану вартість – підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті.

Судом встановлено факт придбання позивачем товарів у ПП « Інформ-Резерв» та ПП «Каскад-Сервіс», на вартість поставок яких позивачу вказаними господарюючими суб’єктами, які мали статус платника податку на додану вартість, видані вищевказані податкові накладні. В судовому процесі також встановлено факт сплати позивачем цим постачальникам вартості придбаних товарів.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за вересень 2002 року та січень 2003 року, що відповідає приписам підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо дати виникнення права платника податку на податковий кредит, податок у сумах 4272,46 грн. та 4581,10 грн. за податковими накладними, виданими платниками податку та відповідаючими вимогам закону щодо змісту.

При цьому суд правомірно виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку – покупця на включення сум сплаченого / нарахованого / податку до податкового кредиту від виконання іншим платником податку – постачальником обов’язку включити цю суму податку до своїх податкових зобов’язань та сплатити податок до бюджету.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                               підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                            підпис                                    Брайка А.І.

                                                                       підпис                                    Карась О.В.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.