Постанова № 1550013, 11.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Станько Л.Л.                                                                           Справа № 22а-594/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 5/732-13/111А)                                                    Рядок статзвіту № 36

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н  О В А

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

11 лютого 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача –      Доскоча В.Я., довіреність № 9 від 18.01.2008р.;

                                   Шелемея В.В., довіреність № 7 від 11.01.2008р.

пред-ка відповідача –    Мельничука В.А., довіреність № 11021/10-010 від 16.05.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» на постанову господарського суду Львівської обл. від 26.06.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Фреш» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

26.03.2007р. позивач ТзОВ «Фреш» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень (Т.2, а.с.63-65), просить визнати податкові повідомлення-рішення №№ 000652320/3/4707, 000352320/3/4706, 0000362320/3/4708, винесені ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 27.02.2007р. недійсними; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати (Т.1, а.с.5-8).

Постановою господарського суду від 26.06.2007р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 000352320/3/4706 від 27.02.2007р. в частині податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 5970 грн. 40 коп. основного платежу та 2985 грн. 20 коп. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000362320/3/4708 від 27.02.2007р. в частині податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 6425 грн. 15 коп. основного платежу та 3212 грн. 57 коп. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.84-87).

Не погодившись із винесеним судовим рішення, його оскаржили сторони.

В своїй апеляційній скарзі відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду в частині задоволених вимог та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вказує, що на підставі представлених позивачем для перевірки документів, що торкаються надання маркетингових послуг, неможливо встановити яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати.

Відсутність в документах інформації про суть операції не дає змоги встановити зв’язок певних витрат з господарською діяльністю платника податків, а тому документи, оформлені з порушенням вказаних вимог законодавства, не можуть вважатися первинними документами, через що в розглядуваному випадку на підставі п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати є непідтвердженими (Т.2, а.с.90-91).

Позивач ТзОВ «Фреш» у своїй апеляційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить частково скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю.

Апелянт вважає, що висновок податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат вартості маркетингових, інформаційно-консультаційних послуг визнаний судом неправомірним, а тому на підставі пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в спірному періоді правомірно віднесено до податкового кредиту 4183 грн. 46 коп. сум податку на додану вартість, включених до валових витрат маркетингових, інформаційно-консультаційних послуг.

Також у відповідності до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач на підставі податкових накладних правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ від вартості отриманих послуг по перевезенню та від вартості послуг ПП «Формула Плюс» по розмитненню товарів, отриманих позивачем.

В частині ненарахування позивачем фінансових санкцій за несвоєчасність сплати податку на прибуток відповідно до пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то в матеріалах справи є відсутніми докази завищення позивачем валових витрат в І кварталі 2005р. на суму 23200 грн., ІІ кварталі 2005р. на суму 57600 грн., ІІІ кварталі 2005р. на суму 2900 грн. (Т.2, а.с.95-97).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін на підтримання поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу ТзОВ «Фреш» слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т.2, а.с.109).

Протягом 16.05.2006р.-27.06.2006р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова була проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «Фреш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2005р.-31.12.2005р., по результатам якої складено Акт перевірки № 133/23-031/23956445 від 04.07.2006р. (Т.1, а.с.32-64).

Відповідно до вказаного Акта перевірки встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду позивачем в порушення вимог п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на суму 5998 грн., всупереч вимогам пп.7.4.1, пп.7.4.2., пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 16798 грн. 80 коп.; та ін.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 166220000362320/0 від 11.07.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану варість на суму 16799 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 8399 грн. 50 коп., та № 166230000352320/0 від 11.07.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств на суму 5998 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 7099 грн. 30 коп. (Т.1, а.с.29, 30).

В результаті адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м.Львові прийняті аналогічні податкові повідомлення-рішення №№ 0000362320/3 від 27.02.2007р. та № 0000362320/3 від 27.02.2007р., а також податкове повідомлення-рішення № 000652320/3 від 27.02.2007р., яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 5808 грн. (Т.2, а.с.66-68), оскільки при складанні декларації по податку на прибуток були виправлені виявлені розбіжності у валових витратах між даними декларації і даними обліку, однак не нараховані фінансові санкції за несвоєчасність сплати податку на прибуток відповідно до пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовёязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови, задовольняючи позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00035220/3/4706 від 27.02.2007р., суд першої інстанції виходив з того, що положення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє виключати зі складу валових витрат лише ті витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами; факт надання послуг документально підтверджується наявними в матеріалах справи договорами з надавачами послуг, актами приймання-передачі, розрахунками, які підтверджують правильність віднесення витрат по маркетингових послугах на валові витрати підприємства.

Між тим, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

            Таким чином, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами, та пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництв, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

            Як слідує з представлених позивачем документів, з їхнього змісту не можливо встановити які конкретні маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги були отримані позивачем, яка їхня економічна ефективність для підприємства і його господарської діяльності, що в цілому не дає можливості встановити об’єктивний зв’язок певних витрат із веденням господарської діяльності, через що представлені позивачем документи не можна вважати первинними.

            Також в судовому засіданні апеляційного суду представники позивача вказали на зміст отриманих підприємством послуг, який колегія суддів вважає суперечливим і таким, що не відповідає цивільно-правовій природі маркетингових, інформаційно-консультаційних послуг.

            За таких умов, відповідно до пп.5..9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведені валові витрати слід вважати непідтвердженими.

            В частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000652320/3/4707 від 27.02.2007р. про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 5808 грн., то такі не підлягають до задоволення, оскільки перевіркою податкового органу встановлено розбіжність у валових витратах між даними декларації та даними обліку.

Розходження в І-му кварталі на суму 23200 грн., ІІ-му кварталі 2005р. на суму 57600 грн., ІІІ-му кварталі 2005р. на суму 2900 грн. виникли в результаті безпідставного включення до декларації з податку на прибуток підприємств без наявності первинних документів та відображення їх у бухгалтерському обліку: р.04.1 Витрати на придбання товарів (робіт, послуг); р.04.3 Витрати на оплату праці, а також не включення до складу валових витрат до декларації з податку на прибуток підприємства при існуванні первинних документів, які відображені в бухгалтерському обліку: р04.12 Інші витрати, крім визначених у р.04.1-04.11.

            При складанні декларації по податку на прибуток за 2005 рік позивачем були виправлені дані розбіжності, але не нараховані фінансові санкції за несвоєчасність сплати податку на прибуток відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Таким чином, позивачем в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були завищені валові витрати в І-му кварталі на суму 23200 грн., ІІ-му кварталі 2005р. на суму 57600 грн., ІІІ-му кварталі 2005р. на суму 2900 грн., при складанні декларації по податку на прибуток за 2005 рік підприємством були виправлені дані розбіжності, однак не нараховані фінансові санкції за несвоєчасність сплати податку на прибуток відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Наведені обставини справи доведені представником відповідача і не спростовані представниками позивача.

            Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000362320/3/4708 від 27.02.2007р. є зафіксоване в акті перевірки безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту 4183 грн. 46 коп. сум податку на додану вартість, сплачених у вартості витрат на маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги, вартість яких не відноситься до валових витрат.

            Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З врахуванням наведеного, оскільки понесені позивачем витрати на маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги неправомірно віднесено до валових витрат, то віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості витрат на такі послуги, є безпідставним.

В частині вимог про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості транспортних послуг та оплати вартості послуг по розмитненню, то такі не підлягають задоволенню з наступних причин.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно представлених до перевірки документів позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ від вартості отриманих послуг по перевезенню товарів, що згідно ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Також встановлено, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ від вартості отриманих послуг ПП «Формула Плюс» по розмитненню товарів, що згідно ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

ТзОВ «Фреш» при реалізації дитячих підгузників, що є в переліку товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не нараховувало податок на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

            Оскільки вищевказані послуги по перевезенню та розмитненню товарів стосуються товарів, що звільняються від оподаткування (дитячих підгузників), тому в порушення пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем зайво віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості транспортних послуг на суму 7702 грн. 34 коп. та з вартості послуг по розмитненню на суму 4913 грн.

            З урахуванням вище наведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними, через що заявлений позов не підлягає до задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м.Львова є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

            Підстав для задоволення апеляційної скарги ТзОВ «Фреш» колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 26.06.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити за безпідставністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий:                                                                                                  Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            І.Я.Олендер

М.А.Пліш