Постанова № 15482287, 27.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 квітня 2011 р. № 2-а- 2949/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Фоменко І.Є.

За участі сторін:

представника позивача Гончаренко Т.Є.

представника відповідача Волосник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Науково-виробничого обєднання «Новые технологи»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Науково виробниче обєднання «Новые технологии»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092301/2 від 29.12.2010 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 523333,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 261666,5 грн., на загальну суму 784999,5 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що фахівцями державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка НВО «Новые технологии»у формі ТОВ з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мелон лтд»(код ЄДРПОУ 36511571), червень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Камбей»(код ЄДРПОУ 36103584).

За результатами цієї перевірки був складений акт від 27.08.2010 р. № 4067/23-

310/31236842. У цьому акті було зафіксовано, що НВО «Новые технологии»у формі ТОВ

припустилося порушень податкового законодавства, а саме п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки воно занизило податкові зобов'язання з ПДВ.

10.09.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 на загальну суму 1091799,50 грн., з яких 759333,00 грн. складають основний платіж, а 332466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення НВО «Новые технологии»у формі ТОВ отримано 15.10.2010 р. 19.10.2010 р. НВО «Новые технологии»у формі ТОВ звернулось зі скаргою до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0.

05.11.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято рішення, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, а скаргу позивача.

26.11.2010 р. НВО «Новые технологии»у формі ТОВ звернулось зі скаргою до ДПА у Харківській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0.

14.12.2010 р. ДПА у Харківській області ухвалила рішення, яким скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0 (від 08.11.2010 р. № 0000042301/1) в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 306800,0 грн. (основний платіж 236000,0 грн., штрафна санкція 70800,0 грн.), в іншій частині вказані рішення залишила без змін, а скаргу директора підприємства - без задоволення.

На підставі цього рішення ДПА ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесло податкове повідомлення-рішення №0000092301/2 від 29.12.2010 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 523333,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 261666,5 грн.

Позивач вважає дане податкове повідомлення рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова незаконним та необґрунтованим та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначив, що зазначене податкове повідомлення рішення відповідає вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованим та законним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини справи.

Судом в судовому засіданні встановлено, що фахівцями державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка НВО «Новые технологии»у формі ТОВ з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мелон лтд»(код ЄДРПОУ 36511571), за червень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Камбей»(код ЄДРПОУ 36103584).

За результатами цієї перевірки був складений акт від 27.08.2010 р. № 4067/23-310/31236842. У цьому акті було зафіксовано, що НВО «Новые технологии»у формі ТОВ припустилося порушень податкового законодавства, а саме п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки воно занизило податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 759333,33 грн.

10.09.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 про стягнення податкового зобов'язання на загальну суму 1091799,50 грн., з яких 759333,00 грн. складають основний платіж, а 332466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Вказане податкове повідомлення-рішення НВО «Новые технологии»у формі ТОВ отримано 15.10.2010 р.

19.10.2010 р. НВО «Новые технологии»у формі ТОВ звернулось зі скаргою до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0.

05.11.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова прийнято рішення, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, а скаргу НВО «Новые технологии»у формі ТОВ без задоволення. Вказане рішення позивач отримав 18.11.2010 р.

26.11.2010 р. НВО «Новые технологии»у формі ТОВ звернулось зі скаргою до ДПА у Харківській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0.

14.12.2010 р. ДПА у Харківській області ухвалила рішення, яким скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000042301/0 (від 08.11.2010 р. № 0000042301/1) в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 306800,0 грн. (основний платіж 236000,0 грн., штрафна санкція 70800,0 грн.), в іншій частині вказані рішення залишила без змін, а скаргу директора підприємства - без задоволення.

На підставі цього рішення ДПА ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесло податкове повідомлення-рішення №0000092301/2 від 29.12.2010 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 523333,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 261666,5 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомленнярішення до ДПА України. Вказана скарга підприємства ДПА України залишена без розгляду.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією га законами України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Також, пунктом 1.3 цієї ж статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пункт 1.11. цієї статті вказує, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що свої рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання ДПІ мотивує тим, що контрагент ТОВ «Мелон лтд»не надавало декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, у тому числі додаток К1/1, відсутні показники амортизаційних відрахувань, за даними додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2009 рік на підприємстві відсутні показники балансової вартості основних засобів.

Як встановлено судом, 20.08.2010 р. НВО «Новые технологии»у формі ТОВ надало до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова документи, які підтверджують правомірність включення до податкового кредиту суми в розмірі 523 333,00 грн., а саме: податкову накладну від 30.04.2010 за № 300417, отриману від ТОВ «Мелон лтд»; реєстри отриманих податкових накладних за квітень, червень 2010 року; угоду з ТОВ «Мелон лтд»від 01.04.2010 р. № 01-04/10;

На думку суду, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова безпідставно не врахувала ці документи.

Суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що надані до ДПІ у Фрунзенському район м. Харкова податкові накладні відповідають всім вимогам законодавства.

ДПІ не вказала, у чому полягає безпідставність складання - додаткових накладних контрагентами ТОВ «Мелон лтд».

Суд вказує, що відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника,якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб керівника , головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відтак, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом зменшення йому суми податкового кредиту у звязку з тим, що постачальники позивача не подали у встановлені строки декларацій з ПДВ чи допустили інше порушення податкового законодавства.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 784999,5 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Науково-виробничого обєднання «Новые технологи»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 року за №0000092301/2 винесене Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого обєднання «Новые технологи»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 квітня 2011 року .

Суддя А.В. Зінченко