Постанова № 15481870, 21.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 квітня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 3106/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р- Стіл" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, встановлення відсутності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ТОВ "Компанія Р- Стіл" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати наказ начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 338 від 17.03.2011р. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Р-Стіл", визнати неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Р-Стіл" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., на підставі якої була складена довідка від 28.03.2011р. № 433/23-304/36459496, визнати відсутньою у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова компетенцію на визнання правочинів, укладених ТОВ "Компанія Р- Стіл" нікчемними, визнати відсутньою у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова компетенцію на встановлення неможливості ТОВ "Компанія Р-Стіл" здійснювати господарську діяльність у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, визнати неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо зміни визначених платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення-рішення, зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Харкова районі внести відповідні зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині включення інформації про суми податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ "Компанія Р- Стіл" за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Зазначена перевірка відповідачем проведена без законних підстав та її висновки не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, визнання недійсними правочинів за нормами ст., ст. 203, 204, 215 ЦК України не відносяться до компетенції відповідача у відповідності до його повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, відповідач вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення товариством вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Окрім того, в довідці від 28.03.2011 року відповідач робить висновок, що позивачем та його контрагентами було проведено транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх зобов'язань.

Також в зазначеній довідці, відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку ним не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, довідка від 28.03.2011р. не містить посилань на те, які порушення були допущені безпосередньо ТОВ "Компанія Р-Стіл" всупереч вимогам чинного законодавства України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У суб'єктів господарювання відсутнє законодавчо надане повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів, а тим більше інших контрагентів по ланцюгу за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що дії податкового органу є правомірними та були вчинені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що 28.03.2011 р. фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія Р-Стіл" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено довідка від 28.03.2011р. № 433/23-304/36459496, якою встановлено наступні порушення позивача:

- оскільки у ланцюгу постачання ТОВ "Компанія "Р-Стіл" наявні підприємства у яких відсутні основні засоби (складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, та які не декларують валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку із поставками товарів, робіт, послуг, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України зазначені угоди за грудень 2010 року, мають ознаки нікчемності, з чим суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. описова частина акту (довідки) документальної перевірки складається таким чином, зокрема, зазначаються первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наводяться регістри бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Однак, в довідці від 28.03.2011р., складеною відповідачем, відсутня інформація про первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та відсутні докази, що підтверджують наявність факти порушення, які ніби то було встановлено під час перевірки.

До того ж, в довідці від 28.03.2011р. не зазначено конкретні договори, стосовно яких встановлена нікчемність.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача є неправомірними та такими, що порушують встановлений чинним податковим законодавством порядок проведення та оформлення результатів перевірок платників податків.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, законодавець відносить правочини укладені з порушеннями інтересів держави та суспільства його моральним засадам до оспорюваних правочинів.

В той же час, правочини, вчинені позивачем з покупцями та постачальниками робіт і послуг в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. визнаними недійсними в судовому порядку на підставі ст. 228 ЦК України не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідачем в даному випадку не було враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В довідці від 28.03.2011 р. відповідач робить висновок, що позивачем та його контрагентами було проведено транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх зобов'язань. При цьому, довідка перевірки не містить посилань на те, які саме порушення були допущені позивачем.

Також, в зазначеній довідці, відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, довідка від 28.03.2011р. не містить посилань на те, які порушення були допущені безпосередньо ТОВ "Компанія Р-Стіл".

Необхідно зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У суб'єктів господарювання відсутнє законодавчо надане повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів, а тим більше інших контрагентів по ланцюгу за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість", що діяв на час вчинення господарських операцій позивачем, не встановлював обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Несплата контрагентами позивача податку не свідчить про те, що укладені позивачем правочини не відповідають інтересам держави і суспільства.

Крім того, слід також зазначити, що відповідачем безпідставно зроблено висновок, що у позивача відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення та інші матеріальні ресурси, оскільки такий висновок, як вбачається з довідки від 28.03.2011 р., зроблений відповідачем без дослідження первинних документів позивача та даних його бухгалтерського обліку, а також прямо суперечить даним встановленим відповідачем в самій довідці де на сторінках 5-6 міститься перелік основних засобів, які позивач використовує у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування них сулі до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій щодо наявності законних підстав для проведення даної перевірки позивача та її висновків, які не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи, що задоволення позову стосовно зазначеного вище виключає правомірність висновків податкового органу, викладених в довідці перевірки та настання негативних наслідків для позивача і його контрагентів внаслідок зроблених податковим органом висновків, то суд не має правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, як і до решти позовних вимог, які на думку суду є недоведеними і необгрунтованими та що не потребує судового захисту в розумінні положень ст. 2 КАСУ.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

          Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення 28.03.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. і правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та встановлення порушень товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" норм ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України стосовно угод за грудень 2010 року, що мають ознаки нікчемності.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2011 року.

Суддя                                                             Самойлова В.В.