Постанова № 15481792, 19.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2011 р. № 2-а- 1273/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Волошиної Т.П.,

відповідача - Лиманського А.О.,

третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа: Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс», звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001140854/0 від 08.07.2010 року, № 0001140854/1 від 24.09.2010 року, № 0001140854/2 від 08.12.2010 року, в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 2817 123,00 грн., з яких за основним платежем 1878 082,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 939 041,00 грн. та визнати незаконними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо висновку в акті перевірки від 24.06.2010р. №2371/23-106/03328623 про завищення Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України відємного значення обєкту оподаткування у сумі 21908505,00 грн. за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що згідно з висновками акта перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані повідомлення рішення вбачається, що перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що ХКП «Міськелектротранс» у періоді 2008 року безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по придбанню ТМЦ від ТОВ «Н.К. Трейд», від ТОВ «Рем-Буд-Схід», що не повязані з веденням фінансово-господарської діяльності, всього у сумі 1878082 грн.,у тому чіслі:

- по ТОВ «Рем-Буд-Схід» у сумі 1869582 грн.,

- по ТОВ «Н.К. Трейд» у сумі 8500 грн.

Згідно з висновками акта перевірки вбачається також, що перевіркою встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати завищені на загальну суму 11517693 грн., яка вплинула на завищення відємного значення обєкту оподаткування у тому чіслі:

- по взаємовідносинах з ТОВ «Рем-Буд Схід» внаслідок чого було завищено валові витрати за 2008 рік всього у сумі 11253 121,0 грн.;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Н.К. Трейд» завищення валових витрат на суму 240 304,00 грн.;

- по взаємовідносинах з АТ «Хармед» внаслідок чого було завищено валові витрати за 4 квартал 2008 року, та 3 квартал 2009 року на загальну суму 24 268,00 грн.;

Позивач наполягав на відсутності в своїх діях порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Зазначив, що взаємовідносини з ТОВ «Рем-Буд-Схід», ТОВ «Н.К. Трейд» та АТ «Хармед», мали дійсний характер, були реально виконані, тому позивачем правомірно віднесено по взаємовідносинам с цими контрагентами на валові витрати суму 11517693 грн., та суму податкового кредиту 1878082 грн.

Крім того позивач зазначив, що висновок СДПІ з ВПП у м. Харкові про безпідставність віднесення до складу валових витрат в частині сум технічного обслуговування трамваїв, наполягав на відсутності в діях позивача порушень пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з висновками акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлені порушення п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Висновок, що технічне і щоденне обслуговування трамваїв прирівнюється до ремонтів, в звязку з чім відбувається поліпшення основних фондів тому неправомірно віднесено підприємством до складу валових витрат суми по технічному обслуговуванню трамвайного депо ХКП «Міськелектротранс» у розмірі 10390 812 грн. яка вплинула на завищення відємного значення обєкту оподаткування. Позивач зазначив, що підприємство у своїй діяльності керується нормативними документами, діючими на міському електротранспорті, які відповідають системі технічного обслуговування і ремонтів рухомого складу міського електротранспорту, та правилам експлуатації трамваїв та тролейбусів. Згідно Правилам експлуатації трамваїв та тролейбусів, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.12.1996р. за №103 передбачається у відповідних пунктах:

Відповідно пп.3.5.2.2. Щоденне обслуговування (ЩО) повинно забезпечувати гарантовану працездатність агрегатів, вузлів та деталей гальмівних систем, рульового управління, трансмiсiї, дверей, сигналiзацiї на перiод до чергового ЩО. Це обслуговування включає в себе контроль технiчного стану, усунення заявлених водiєм або виявлених у процесi контролю несправностей, а також контроль електробезпеки пасажирiв, прибирання, миття та екiпiрування рухомого складу.

Відповідно пп. 3.5.2.3. Технiчнi обслуговування ТО-1 та ТО-2 включають контрольно-дiагностичнi, крiпильнi, регулювальнi, мастильнi та iншi роботи, спрямованi на попередження та виявлення несправностей, зниження iнтенсивностi погiршення параметрiв технiчного стану рухомого складу, економiю електроенергiї та матерiалiв, а також зменшення негативного впливу трамваїв та тролейбусiв на навколишнє середовище.

Відповідно пп. 3.5.2.10. У процесi проведення технiчного обслуговування повиннi використовуватися тiльки сертифiкованi вироби та матерiали (гальмiвнi накладки, шини, щiтки, крiпильнi вироби, мастила та iн.)

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 7 "Основнi засоби" затвердженого Наказом Мiнiстерства фiнансiв України 27.04.2000 р. N 92 у відповідних пунктах передбачаеться:

Відповідно п.14. первiсна вартiсть основних засобiв збiльшується на суму витрат, пов'язаних з полiпшенням об'єкта (модернiзацiя, модифiкацiя, добудова, дообладнання, реконструкцiя тощо), що призводить до збiльшення майбутнiх економiчних вигод, первiсно очiкуваних вiд використання об'єкта. Залишкова вартiсть основних засобiв зменшується у зв'язку з частковою лiквiдацiєю об'єкта основних засобiв.

Відповідно п.15. витрати, що здiйснюються для пiдтримання об'єкта в робочому станi (проведення технiчного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первiсно визначеної суми майбутнiх економiчних вигід вiд його використання, включаються до складу витрат. Позивач зазначив, що підприємство у своїй діяльності керується нормативними документами, тому правомірно на валові витрати відносило витрати по технічному обслуговуванню рухомого складу у розмірі 10390 812 грн. відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Харкові, проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки та письмові заперечення. Зазначив, що в ході перевірки Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, та пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат, та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту, у звязку з тим, що позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, що в свою чергу вказує на відсутність документального підтвердження поставки товарів на склад покупця. А внаслідок проведення технічного обслуговування ТО-1, ТО-2, відбувається поліпшення основних фондів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.

Представник третьої особи ДПІ у Комінтерновському районі м. Харкова в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності третьої особи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс», пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ідентифікаційний код юридичної особи за номером 03328623, свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи, за номером запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1480120 0000 002810 від 18.02.1999 року, а відтак, є субєктом господарювання, обліковувалось в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), від 31.12.2010р. платник податків підприємство ХКП „Міськелектротранс» переведене з СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ХКП „Міськелектротранс» (далі - позивач) за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складено акт перевірки від 24.06.2010р. №2371/23-106/03328623.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001140854/0 від 08.07.2010 року, №0001140854/1 від 24.09.2010 року, № 0001140854/2 від 08.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2821 722,00 грн.(з яких основний платіж1881 148,00 грн., штрафна санкція 940 574,00 грн.), у висновку акта перевірки встановлено порушення, в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування в сумі 24383 030 грн.

Щодо посилання представника відповідача на нікчемність угод з ТОВ «Рем-Буд-Схід», з ТОВ «Н.К.Трейд», з АТ «Хармед» суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують його доводи відносно того, що наведені в накладних відомості не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Від імені ТОВ «Рем-Буд-Схід», ТОВ «Н.К.Трейд» та АТ «Хармед» договори підписані повноважними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Посилання відповідача щодо безпідставного отримання ХКП „Міськелектротранс» за зазначеним договором податкової вигоди суд не приймає до уваги, оскільки цей довід не знаходить свого підтвердження матеріалами справи. Так, сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання позивача по оплаті вартості товару за договорами були виконані шляхом списання коштів з банківських рахунків позивача, що підтверджено платіжними дорученнями. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «Рем-Буд-Схід», ТОВ «Н.К.Трейд» та АТ «Хармед» спільного інтересу щодо їх отримання останнім, наявності у ХКП «Міськелектротранс» при укладанні договору іншого наміру, ніж отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, СДПІ з ВПП м. Харкова до суду не надано.

Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, а також документи, що підтверджують подальший рух товару придбаного позивачем у ТОВ «Рем-Буд-Схід», ТОВ «Н.К.Трейд» та АТ «Хармед» та підтверджують факт його подальшої реалізації, або використання в господарській діяльності, копії згідно оригіналів були надані до матеріалів справи, які оглянуті в судовому засіданні. Позивачем були укладені с Департаментом транспорту і звязку Харьковської міської ради договори підряду на реконструкцію трамвайних переїздів, та реконструкцію трамвайних колій, у тому числі судом були оглянуті :

- Копії Договору підряду №221 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду пр-т Тракторобудівників - пр-т 50 - річчя ВЛКСМ, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №220 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду Салтівске шосе - вул. Академіка Павлова, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №219 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду вул. Салтівске шосе пр-т 50 річчя СРСР, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №218 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду Салтівске шосе Гв. Широнінців, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №217 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду Салтівске шосе пр-т Тракторобудівників, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №216 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду вул. Героїв Праці вул. Академіка Павлова, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №215 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду вул. Шевченко вул. Жилярді, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду №214 від 01.08.2008 р. на реконструкцію трамвайного переїзду вул. Шевченко вул. Матюшенко, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду № 18 від 13.08.2008 р. на реконструкцію трамвайних колій ХКП „Міськелектротранс»” з розробкою проектно-кошторисної документації вузла «Лопанський міст», та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду № 17 від 13.08.2008 р. на реконструкцію трамвайних колій ХКП „Міськелектротранс»” з розробкою проектно-кошторисної документації вул. Полтавський Шлях (до «Лопанського мосту), та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду № 16 від 13.08.2008 р. на реконструкцію трамвайних колій ХКП „Міськелектротранс»” з розробкою проектно-кошторисної документації вузол пл. Маліновського, та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду № 15 від 13.08.2008 р. на реконструкцію трамвайних колій ХКП „Міськелектротранс»” з розробкою проектно-кошторисної документації вузол пл. «Р.Люксембург» і «пл.Пролетарська», та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору;

- Копії Договору підряду № 14 від 13.08.2008 р. на реконструкцію трамвайних колій ХКП „Міськелектротранс»” з розробкою проектно-кошторисної документації вул. Конева (до Гончарівського мосту), та Актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підтверджують факти виконання умов цього договору.

По виконаним підрядним роботам суд оглянув копії вимог, де зазначається скільки матеріальних цінностей було потрібно зі складів, та скільки відпущено, та звіти матеріально відповідальних осіб по формі М-29 про використання цих матеріалів в будівництві в порівняні з виробничними нормами.

Судом оглянуті видаткові накладні підприємства на реалізацію згідно договору № 234/1 від 03.11.2008 року матеріальних цінностей КП «Харківський вагоноремонтний завод», в звязку з реалізацією позивачем виписані податкові накладні, з нарахуванням податкового зобовязання з ПДВ.

Суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання та реалізації товару.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню товарів у контрагентів ТОВ «Рем-Буд-Схід», ТОВ «Н.К.Трейд» та АТ «Хармед» а саме: договори постачання, видаткові накладні, податкові накладні що підписані сторонами та оформлені належним чином. Згідно умов договорів постачання, товар постачається постачальником на склад покупця. Для обліку матерiалiв, які надходять на підприємство від постачальників, матеріально вiдповiдальною особою у день надходження цінностей на центральній склад позивача, складається прибутковий ордер (форма № М-4), типова форма з обліку сировини та матерiалiв, яка затверджена наказом № 193 від 21.06.1996 року Міністерством статистики України, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару на складі, а також документи (договори, накладні, товарно - транспортні накладні, прибуткові ордера (форми № М-4) структурних підрозділів позивача), щодо подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності. Позивачем надано до суду копії первинних бухгалтерських документів (договори, видаткові накладні, товарно транспортні накладні, прибуткові ордера структурних підрозділів, на відвантаження товару, акти приймання виконаних підрядних робіт на використання матеріалів при виконанні робіт), що підтверджують факт відвантаження товару та отримання товару, та робіт третіми особами, тобто свідчить про використання цього товару в господарській діяльності.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Тому відповідно до частини 2 статті 215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Судом не встановлено невідповідності вищезазначених первинних бухгалтерських документів фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій, факт оплати з розрахункового рахунку придбаних товарів, передання його структурним підрозділам, їх використання в подальшій господарській діяльності за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 року підтверджується документально.

Суд зазначає, що укладені позивачем договори не містили обовязку ХКП «Міськелетротранс», щодо організації транспортування товару, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, обовязок контрагентів щодо надання товару у розпорядження позивача одночасно з передачею товару передати з оформленням видаткових, податкових накладних та рахунків-фактур. Наявність товару та його оприбуткування на складі підтверджена прибутковими ордерами (форма № М-4), типова форма з обліку сировини та матерiалiв, яка затверджена наказом № 193 від 21.06.1996 року Міністерством статистики України, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару на складі. Вартість товарно-матеріальних цінностей відображена на відповідних рахунках бухгалтерського обліку отриманих від контрагентів ТОВ «Рем-Буд-схід», ТОВ «Н.К.Трейд» та АТ «Хармед» и відображено використання їх у господарської діяльності.

Оформлення товарно транспортних накладних умовами договору с контрагентами не передбачено.

Що стосується твердження відповідача, що позивач припустився порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», та позивачем було занижено податок на додану вартість судом встановлено.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ХКП «Міськелектротранс» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 18.03.1999 року № 2992396, індивідуальний податковий номер 033286220398. На момент видачі податкових накладних та накладних контрагенти ХКП «Міськелектротранс» підприємства ТОВ «Рем-Буд-схід» та ТОВ «Н.К.Трейд» являлися субєктами господарювання та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки . В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В ході судового засідання судом було зясовано, що відповідач фактів включення ХКП «Міськелектротранс» до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, фактів формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не відповідають закону, фактів придбання товарів, які не використовувались позивачем у власній господарській діяльності, не виявив, переліченими мотивами спірне рішення не обґрунтовував.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Контрагенти ТОВ «Рем-Буд-схід» та ТОВ «Н.К.Трейд» подавали декларації з ПДВ, відображали податкові забовязаня з ПДВ, в акті перевірки відсутні посилення на встановлення розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових забовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тому не вважаються податкові накладні та інші документи, що стосуються предмету цього спору недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Позивачем отриманий від постачальників податковий кредит у звязку з придбанням товарів був задекларований в деклараціях з ПДВ, підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрі отриманих податкових накладних.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю або не є поданою, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Факт використання товару придбаного у ТОВ «Рем-Буд-Схід» та ТОВ «Н.К.Трейд» у господарській діяльності позивача підтверджений документально, про що зазначено вище, а отже відсутні правові підстави стверджувати про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, та пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат, та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту.

Оскільки не виявлено угоди на транспортування продукції та не надані документи по яких відбувався рух товару, у звязку з чим вважає, що витрати не підтверджені документально. За результатами перевірки технічне обслуговування трамваїв прирівнюється до ремонтів, внаслідок проведення технічного обслуговування відбувається поліпшення основних фондів.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, витрати на придбання, будівництво реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та витрати повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9, та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.7.1 п.8.7 поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач в акті перевірки не посилається на інші порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових., крім пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Як свідчать матеріали справи факт відвантаження товару підтверджується договорами, видатковими накладними та платіжними дорученнями, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином позивач мав право збільшити валові витрати, на суму отриманого товару, за правилами першої події.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку СДПІ з ВПП міста Харкова стосовно порушення ХКП «Міськелектротранс» пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2 та пп..5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001140854/0 від 08.07.2010 року, № 0001140854/1 від 24.09.2010 року, № 0001140854/2 від 08.12.2010 року, в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 2817 123,00 грн., з яких за основним платежем 1878 082,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 939 041,00 грн. та визнання незаконними дій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо висновку в акті перевірки від 24.06.2010р. №2371/23-106/03328623 про завищення Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України відємного значення обєкту оподаткування у сумі 21908505,00 грн. за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,128,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа: Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій незаконними - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001140854/0 від 08.07.2010 року, № 0001140854/1 від 24.09.2010 року, № 0001140854/2 від 08.12.2010 року, в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 2817 123,00 грн., з яких за основним платежем 1878 082,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 939 041,00 грн.

Визнати незаконними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо висновку в акті перевірки від 24.06.2010р. №2371/23-106/03328623 про завищення Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України відємного значення обєкту оподаткування у сумі 21908505,00 грн. за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

У повному обсязі постанова виготовлена 22 квітня 2011 року.

Суддя Панов М.М.