Постанова № 15481766, 18.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2011 р. № 2-а- 2180/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників: позивача Останін К.Ю., відповідача Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор - Мет" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кор - Мет" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова , в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000111540/0 від 10.09.2010 року , №0000111540/1 від 11.10.2010 року, №0000111540/2 від 23.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодним нормативним актом не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за її податковими зобовязаннями, також жоден нормативний акт не зобов'язує платника податку перевіряти стан подання податкової звітності своїх контрагентів при включенні до податкового кредиту певних сум, не обмежує позивача в визначенні сум податкового кредиту по операціям, проведеним з цим контрагентом. Позивач також заперечує проти визнання відповідачем угод, (правочинів) укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «МАРТ», недійсними (нікчемними) оскільки такі дії суперечать чинному законодавству.

Відповідачем надано заперечення на позов, у яких зазначено, що ДПІ у Ленінському районі встановлено факт неподання контрагентом позивача ТОВ «МАРТ» податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ. На думку відповідача, дані обставини в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом, які фактично не відбулися, та є нікчемними, посилається на положення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, зазначаючи що угода укладена між ТОВ "Кор - Мет" та ТОВ “МАРТ” є нікчемною, а отже підприємством в порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2 п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ “МАРТ” у квітні, травні 2010 року на загальну суму 2006536,49 грн., у тому числі ПДВ 334422,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Кор - Мет" з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ “МАРТ” (код за ЄДРПОУ 32653300), про що було складено акт № 2541/15-412/35071033 від 01.09.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Кор - Мет" з ТОВ “МАРТ” та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 334422,75 грн., у тому числі за квітень 2010 р.-175640,74 грн., травень 2010 р. 158782,01 грн..

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту “б”пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000111540/0 від 10.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 485755,92 грн., у т.ч. за основним платежем 334422,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 151333,17 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, ДПА в Харківській області, ДПА України, на адресу позивача було надіслано повідомлення-рішення № 0000111540/1 від 11.10.2010 року, № 0000111540/2 від 23.12.2010 року.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ "Кор - Мет" зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100045217 від 08.06.2007 року. ТОВ “МАРТ” зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 04016596 від 29.09.2003 року.

Між ТОВ "Кор - Мет" та ТОВ “МАРТ” було укладено договір поставки лома та відходів кольорових металів № 11/03-10/1 від 11.05.2009р. На виконання зазначеного договору було поставлено позивачу товар, що підтверджується товаро-транспортними накладними, актами приймання, видатковими накладними за квітень, травень 2010 року, податковими накладними за квітень, травень 2010 року на загальну суму 2006536,49 грн., у тому числі ПДВ 334422,75 грн.

З наданих до суду податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010року вбачається, що до складу податкового кредиту були включені податкові накладні отримані від ТОВ “МАРТ” за квітень 2010 року сума ПДВ по яких склала 175640,74 грн., за травень 2010 року сума ПДВ - 41278,87 грн. та 117503,14 грн., на загальну суму 334422,75 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних, актів приймання товару, товаро-транспортних накладних,

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, ні на відсутність у ТОВ «Март» статусу платника ПДВ, ні на несумісність зазначених в перелічених документах товарів з власною господарською діяльністю позивача ТОВ «Кор-Мет». В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ «Март» товару, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ «Март» та позивача, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню товарів (робіт послуг), а саме договір з постачальником, накладні на отримання товару, акти приймання товару, товарно транспортні та податкові накладні.

Крім того, в акті перевірки вказано, що постачальник товару ТОВ “МАРТ”, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит зареєстрований в податковому органі, має статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не анульовано, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Отже, факт порушення позивачем положень п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

П.п. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року ТОВ «Март» подано повторно та прийнято до органом податкової служби 03.02.2011 року.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у квітні, травні 2010 року підтверджується документально. Доказів проведення перевірки аналізу реальності господарської діяльності контрагента ТОВ “МАРТ” на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку, що оспорюванні угоди спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, відповідач до суду не надав.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000111540/0 від 10.09.2010 року, №0000111540/1 від 11.10.2010 року, №0000111540/2 від 23.12.2010 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор - Мет" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000111540/0 від 10.09.2010 року , №0000111540/1 від 11.10.2010 року, №0000111540/2 від 23.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор - Мет" (61067, м. Харків, вул. Довгалевського б. 7, код 35071033) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.