Постанова № 15481736, 11.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2011 рокуСправа № 2-а- 1447/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Кузьменко Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" - Растопчинової О.В.,

представника відповідача - Харківської обласної митниці - Білої Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокуратури Київського району м. Харкова про визнання протиправними та скасування картки відмови, визнання протиправним і скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль" з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокуратури Київського району м. Харкова, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/9/000834 від 06.11.2009 року та визнання протиправними і скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003379/1 від 06.11.2009 року, стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 5 212,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль" у листопаді 2009 року ввезло від фірми Polska Sp.z.o.o.»(Польща) на територію України товар штучну шкіру (вінілістканину). Товар ввозився позивачем на підставі контракту № 03112008 від 03.11.2008 року (надалі контракт) та специфікації № 29 від 30.10.2009 року до нього, за цінами, вказаними у інвойсі № EW/09/10/0016 від 30.10.2009 року на суму 34894,09 PLN.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем були подані вантажно-митна декларація (надалі за текстом - ВМД), копія контракту, специфікації № 29 від 30.10.2009 року, в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару; інвойсу № EW/09/10/0016 від 30.10.2009 року, пакувальний лист; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) 4779120, документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України (Контракт з перевізником № 26012009 від 26.01.2009 року, рахунок перевізника, калькуляція транспортних витрат перевізника, довідка про витрати перевізника на перевезення); сертифікат походження товару PL/MF/AD 0055902 від 30.10.2009 року.

В ВМД позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом, тобто за ціною контракту та додатків до нього. Митний орган відмовився приймати ВМД за ціною контракту та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003379/1 від 06.11.2009р. в бік збільшення митної вартості товару на 22858,77 PLN в порівнянні з заявленою позивачем.

На підставі рішення про визначення митної вартості товару митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/9/000834 від 06.11.2009 року.

Прийняття рішення та картки відмови призвело до завищення митної вартості товару та повязаною з цим надмірною сплатою позивачем ввізного мита в розмірі 5212,88 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Харківської обласної митниці в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, зазначила причини, на підставі яких був застосований другий метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Також представник відповідача пояснив, що метод № 1 не застосовувався на підставі того, що під час митного оформлення товару при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості. Під час розгляду справи представником Харківської обласної митниці було зазначено, що позивачем не виконано вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості та не надано документів, які підтверджують митну вартість товару (відомості про біржові котирування, калькуляцію фірми виробника товару, висновки експертних організацій).

Представник Головного управління державного казначейства у Харківській області в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечення на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник прокуратури в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до положень ст. 128 КАС України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності прокурора.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у листопаді 2009 року ввезено з Польщі від фірми Polska Sp.z.o.o.»на територію України товар - вінілістканину. Товар ввозився позивачем на підставі контракту № 03112008 від 03.11.2008 року, специфікації № 29 від 30.10.2009 року до нього, за цінами, вказаними у інвойсі №EW/09/10/0016 від 30.10.2009р.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем 05.11.2009 року була подана ВМД №800000003/9/345005. Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару відповідно до п.7-8 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 року № 1766 позивач надав до Харківської митниці наступні документи: копія контракту, специфікації № 29 від 30.10.2009 року, в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару; інвойсу № EW/09/10/0016 від 30.10.2009 року, пакувальний лист; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) 4779120, документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України (Контракт з перевізником № 26012009 від 26.01.2009 року, рахунки перевізника, калькуляції транспортних витрат перевізника, довідки про витрати перевізника на перевезення); сертифікат походження товару PL/MF/AD 0055902 від 30.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за контрактом позивача з постачальником штучної шкіри продавець повинен відвантажувати товар, а покупець приймати його. Конкретні види (асортимент) товару в кожній партії визначаються в специфікаціях та інвойсах до контракту. Відповідно до специфікації № 29 від 30.10.2009 року та інвойсу № EW/09/10/0016 від 30.10.2009 року постачальник надав позивачу товару на суму на суму 34894,09 PLN.

Також позивачем були понесені витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 546,60 дол. США.

Позивачем надані до суду письмові пояснення щодо розрахунку визначення митної вартості товару шляхом додавання до фактурної вартості товару суми витрат на транспортування товару до кордону України. У судовому засіданні представник Харківської обласної митниці підтвердив правильність цих розрахунків позивача в повному обсязі.

Також судом встановлено, що за результатами проведеного контролю митної вартості товару Харківською митницею складено рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/003379/1 від 06.11.2009 року, в якому митний орган з посиланням на дані БД ЕК ВМД ЕАІС ДМСУ вказав митну вартість в розмірі 59334,00 PLN. На підставі рішення про визначення митної вартості товару Харківською обласною митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000003/9/000834 від 06.11.2009 року.

ЗАТ «Новий Стиль»не погодилось з завищенням митної вартості та 10.11.2009 року відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230, звернулося до Харківської митниці з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання позивача. Після отримання такого дозволу позивач 05.15.2009 року надав Харківській обласній митниці ВМД № 800000003/9/345085, зазначив митну вартість, визначену Харківською митницею 168797,40 грн. Позивач здійснив оплату ввізного мита в розмірі 8 % від митної вартості 13503,79 грн. з визначеної Харківською обласною митницею митної вартості.

26.01.2010 року відповідно до п.13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, позивач звернувся до Харківської обласної митниці з проханням переглянути митну вартість ввезеного товару і підтвердити заявлену позивачем митну вартість за ціною договору. На підтвердження своєї позиції позивач надав Харківській митниці додаткові документи, що підтверджують контрактну вартість товару, а саме:

1.цінову пропозицію виробника від 15.09.2009 року;

2.платіжне доручення, що підтверджує факт оплати товару;

3.акт прийому-передачі виконаних робіт між позивачем та перевізником, платіжне доручення про оплату послуг перевізника;

4.висновок експертного товарознавчого дослідження ТОВ «Експерт Клас»№ 180 від 21.01.2010 року;

5.копію статуту ЗАТ «Новий Стиль»;

6.лист від фірми Polska Sp.z.o.o.»№ NF/292/2009 року від 21.12.2009 року та лист ЗАТ «Новий Стиль»№ 3 від 30.10.2009 року на підтвердження факту, що Позивач та Постачальник не є взаємоповязаними особами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Харківської обласної митниці, визначення митної вартості товару позивача було здійснено на підставі даних про митну вартість ідентичних товарів в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ.

У судовому засіданні представник Харківської обласної митниці пояснив, що у працівника митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена позивачем, відрізнялась від вартості товару, яка містилась в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 3 Митного кодексу України, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит, яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний Кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:

- метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

- метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);

- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);

- резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ). Згідно ч.2 ст. VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або фіктивних оцінках.

Позивач, для визначення митної вартості скористався 1 методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням транспортних витрат позивача, відповідно до п.5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженому Постановою КМУ від 20.12.06 року №1766, встановлено обовязковий перелік документів, який необхідний для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню (якщо товар підлягає ліцензуванню). Протягом всього розгляду справи, представник Харківської обласної митниці не заперечував того факту, що позивачем були наданні всі документи, як того вимагає п.7 Порядку.

Пунктом 11 Порядку зазначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що були зроблені записи на зворотному боці ВМД.

Представник Харківської обласної митниці під час судового розгляду не заперечував того факту, що позивачем листом від 26.01.2010 року були надані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, серед яких є також висновок експертного товарознавчого дослідження ТОВ «Експерт Клас»№ 180 від 21.01.2010 року, яким підтверджується вартість товару ЗАТ "Новий Стиль", вказана в інвойсі, специфікації. Проте представник Харківської обласної митниці в запереченнях стверджував, що позивачем не було надано калькуляцію фірми виробника товару, відомості щодо вартості сировини та біржових котирувань на товар, що і стало підставою для самостійного визначення митної вартості митним органом шляхом застосування другого методу.

Суд не приймає доводи представника Харківської обласної митниці щодо неможливості застосування першого методу з причин відсутності документів, які підтверджують вартість сировини. Тому що, наявність лише інформації про ціну сировини штучної шкіри не може в повній мірі надати можливості визначити собівартість товару без врахування вартості інших виробничих процесів, які задіяні в процесі виготовлення даного товару, та пропорційного співвідношення усіх складових товару. Тому витребування такої інформації не було доцільним.

Суд не погоджується з позицією представника Харківської обласної митниці про неможливість застосування першого методу на підстави відсутності у позивача калькуляції фірми виробника товару. Виходячи зі змісту листа контрагента позивача № NF/292/2009 року від 21.12.2009 року, інформація щодо собівартості товару є комерційною таємницею контрагента, однак він вказує, що ціни на товар були сформовані за принципами вільного ринку та в рахунок-фактурах зазначені вірно. Вказане означає, що лист контрагента є джерелом інформації щодо собівартості товару та може бути використаним замість калькуляція фірми виробника товару. Крім того, відповідачем не надано доводів, щодо неможливості застосування той інформації, що зазначена в цьому листі. Суд дійшов висновку, що відсутність лише калькуляції фірми виробника товару, за наявності всіх інших витребуваних документів, не може бути підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд також критично оцінює ствердження представника Харківської обласної митниці щодо відсутності посилання в інвойсі на знижку, яка надавалася позивачу. Суд приймає пояснення позивача, відповідно до яких правом, яке регулює контракт позивача, є матеріальне право України. Таким чином, поняття знижки, яка повинна бути (при її наявності) відображена в інвойсах, регулюється також законодавством України. Разом з тим, Закон України «Про рекламу»передбачає, що знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам). Інформація про знижку повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару. У листі від 03.11.2008 року №03112008 річ йде не про знижку, яка надається позивачу, а про ціни постачальника для ЗАТ «Новий Стиль»як ціни, які встановлені згідно умов договору та домовленості сторін. За даними цінами позивач постійно купував товар у даного контрагента. Таким чином, лист контрагента (прас-лист) містить інформацію про ціни для ЗАТ «Новий Стиль»та не передбачає які-небудь знижки у розумінні діючого законодавства України.

Стосовно посилання представника Харківської обласної митниці на те, що позивачем не було надано калькуляції фірми виробника товару, відомості біржових котирувань на товар є неприйнятним, оскільки відсутність вказаних документів, при наявності всіх обовязкових документів за п.7 Порядку, не може бути підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару.

Системний аналіз норм Порядку дозволяє зробити висновок, що п.11 Порядку не зобовязує позивача надати повний перелік документів, які в ньому зазначенні. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п.11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Аргументуючи правомірність своїх рішень та законність своїх дії, представник Харківської обласної митниці посилається на наявність обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю та невідповідність задекларованої митної вартості товару «Інформаційно-пошукової системи обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»Державної митної служби України (ЄАЇС ДМСУ). Суд вважає, що така позиція відповідача є невірною у звязку з наступним.

Згідно з ч.2 ст.265 МКУ - митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п.п.18 п.3 Наказу Державної митної служби України від 20.04.2005р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»(надалі - Наказ № 314), одним з видів здійснення митної процедури є митний контроль, при якому здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.п.1 п.3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого ПКМУ від 09.08.2008 року - контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до п.5 ч.1 ст.41, ст.ст.60 і 69 МКУ у разі: виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю. Але данні рівнів цінової бази ЄАЇС ДМСУ не можуть викликати обґрунтований сумнів стосовно достовірності зазначення митної вартості товару, якщо були поданні всі обовязкові та додаткові документи. Крім того, цінову базу ЄАЇС ДМСУ було створено без можливості моніторингу товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, та без урахування якісних характеристик товарів, отже данні цінової бази ЄАЇС ДМСУ не можуть бути всебічно обєктивними. Таким чином, відмова Харківської обласної митниці в прийнятті ВМД не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником Харківської обласної митниці в судовому засіданні не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Харківська обласна митниця, приймаючі рішення про митну вартість та картки відмови у митному оформленні товарів, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору.

Зазначені обставини дають суду підстави для скасування картки відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації № 800000003/9/000834 від 06.11.2009 року та рішення Харківської митниці про визначення митної вартості №800000017/2009/003379/1 від 06.11.2009 року.

Оскільки судом скасовані рішення митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ввізного мита. У відповідності до п.4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів. Таким чином, суд зобовязує Головне управління Державного казначейства України в Харківській області повернути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль»надмірно сплачену суму ввізного мита в розмірі 5212,88 гривень.

Розподіл судових витрат вирішується відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокуратури Київського району м. Харкова про визнання протиправними та скасування картки відмови, визнання протиправним і скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита - задовольнити частково.

Скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації № 800000003/9/000834 від 06.11.2009 р..

Скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості № 800000017/2009/003379/1 від 06.11.2009 р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Новий стиль" (61020, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, код за ЄДРПОУ 32565288) надмірне сплачене ввізне мито у розмірі 5212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) гривень 88 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18 квітня 2011 року.

СуддяСупрун Ю.О.