Ухвала суду № 1547053, 24.01.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1-ій інст.Олійник Ю.П.                                                                                             Рядок статзвіту №36                                                                                                                                        

Госп.суд Хмельницької обл.№9\5570-А                                                                                          Справа №22а-82/08

Доповідач: Кушнерик М.П.

                 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                             У Х В А Л А

                                           І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

            24 січня2008р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

                в складі: головуючого – судді:  КУШНЕРИКА   М.П.

                                                            суддів:  ОЛЕНДЕРА  І.Я., ШАВЕЛЯ  Р.М.

                                               при секретарі:  СОКОЛОВСЬКІЙ  А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2007р. у справі за позовом  Закритого акціонерного товариства агрофірма «Авіс» до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області, про стягнення заборгованості по ПДВ з Державного бюджету України,-

                                                                                      в с т а н о в и л а :

Постановою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2007р. задоволено позовні вимоги ЗАТ агрофірми «Авіс» до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про стягнення 6232994 грн. заборгованості по ПДВ з Державного бюджету України з тих підстав, що позивачем дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, що підтверджується податковими накладними, деклараціями з ПДВ із поданою заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, а також судовими рішеннями, що набрали законної сили, якими встановлено правильність формування податкового кредиту позивачем.

В апеляційній скарзі податковий орган просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не грунтуються на вимогах норм процесуального та матеріального права.Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, встановленому вимогами п.п. 11.21 та п.п. 11.29 ст.11 Законом України «Про податок на додану вартість».

Позивач подав у Кам'янець-Подільську ОДПІ загальну декларацію з ПДВ за липень 2005р., включивши в рядок 17 «виникнення податкового кредиту»в сумі 6 233 333 грн. Одночасно, позивач подав спеціальну декларацію за вказаний період не включивши дану суму зазначеного податкового кредиту, що свідчить, що ним не вірно віднесено суми податкового кредиту до загальної декларації з ПДВ, оскільки формування податкового кредиту по придбаних основних фондах здійснює відповідно до тієї діяльності, в якій використовуються такі фонди.               

Відповідно до вимог п.п.11.21 та п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач є сільськогосподарським підприємством і товаровиробником, тому перебуває на спеціальному режимі сплати і використання сум ПДВ, згідно з якими за операціями, які відповідають вимогам зазначених пунктів, суми ПДВ, призначені до сплати, не перераховуються до бюджету, а залишаються у власному розпорядженні для цільового використання.

Оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством, то на нього поширюється діяПорядку   акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт,  послуг) власного виробництва, включаючи   продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КабМіну Українивід 26.02.1999р. №271 та п.15 постановиКабМіну Українивід 12.05.1999р. №805 «Про Порядок нарахування, виплат івикористання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» згідно якого, - сума (податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну   продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Позивач зобов'язаний вести окремий податковий облік податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо операцій, по яких застосовуються загальний та спеціальний режими обкладання ПДВ, на підставі якого складати і в установлені терміни подавати до податкового органу за місцем реєстрації загальну та окрему податкову декларацію щодо зазначеної діяльності.

Сільськогосподарські товаровиробники на підставі окремого обліку повинні відображати в спеціальній податковій декларації як суми податкових зобов'язань по операціях з продажу товаріввласного виробництва, так і суми податкового кредиту по придбаних товарах, використаних на виробництво цієї ж продукції, що декларується в спеціальній декларації з ПДВ.

Позивач не вірно відніс суми податкового кредиту до загальної декларації по ПДВ, оскільки формування податкового кредиту по придбаних основних фондах здійснюється відповідно до тієї діяльності, в якій використовуються такі фонди, що призвело до безпідставного заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість.               

Крім того, судом не надано оцінки посиланням відповідача на вимоги п.п.7.4.1,п.п.7.7. ст.7 та п.1.8.1.  Закону України  «Про податок на додану вартість», за якими позивач реалізуючи свою продукцію не сплачує ПДВ до бюджету, а спрямовує його наспеціальний рахунок.

Таким чином, податкове зобов'язання по власній господарській діяльності у загальній декларації (розрахунки з бюджетом) буде нульове.

За змістом зазначеного вище Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

Такожсудом не взято до уваги, що п.п.11.29. ст.11 цього ж Закону зупинено дію п.7.7 ст.7 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартістьщодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками.

Таким чином, у позивача не буде виникати від'ємне значення по податковій декларації з ПДВ (бюджетного відшкодування), встановлене  п.п.7.7.1 ст.7 Закону України  «Про податок на додану вартість».  

Судом не надано оцінку посиланням відповідача на п.п. „б" п.п.7.7.11 згаданого Закону,відповідно до якого не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, щопередбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом,звільнення від такої сплати.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог норм процесуального та матеріального права, та з  врахуванням того, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

 Відображаючи податковий кредит за результатами придбання основних фондів у загальній декларації з ПДВ у позивача не виникає позитивної чи від'ємної різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим порушується принцип визначення сум податку, які підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього.

Крім того, 25.04.2006р. Житомирським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ №0002902341/0, №00022623441/0 від 12.10.2005р. та підтверджено правомірність відображення податкового кредиту сільськогосподарським товаровиробником - ЗАТ агрофірма «Авіс» у загальній декларації з ПДВ за результатами придбання основних фондів, а також те, що на дану категорію господарських правовідносин, що мали місце між позивачем та ТзОВ „Агромаш-ІФ" не поширюється дія п.11.21., 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ч.1 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Даною позицією позивача спростовується твердження скаржника про те, що позивач повинен був проводити відображення фінансових показників за результатами господарських операцій по придбанню основних фондів в порядку п.11.21, 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» у складі податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ, яка не передбачає права платника на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

З приводу твердження ОДПІ, про те що згідно Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ, слід зазначити, що дані твердження скаржника ніяким чином не свідчать про те, що господарські операції, що мали місце між ТзОВ «Агромаш ІФ» та ЗАТ агрофірма «Авіс» суперечили нормам Закону України «Про податок на додану вартість», так як позивачем було перераховано ТзОВ «Агромаш ІФ» ПДВ в сумі 6 232 994,00 грн. на виконання зобов'язань згідно договору купівлі-продажу кліткового обладнання, а останнім в свою чергу віднесено до податкових зобов'язань отримані суми ПДВ та в порядку п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обчислено та перераховано позитивне значення до Державного бюджету України.

Щодо позиції скаржника щодо того, що відображаючи податковий кредит за результатами придбання основних фондів у загальній декларації з ПДВ у позивача не виникає позитивної чи від'ємної різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити, що податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення згаданої норми. 

Зокрема, попередніми судовими інстанціями в справі №16/271-НА - ОДПІ не виявлено та не встановлено ні методологічної ні арифметичної помилки при обчислені ЗАТ агрофірма «Авіс» від'ємного значення за результатом відображення сум податкового кредиту у загальній декларації.

Позиція Кам'янець-Подільської ОДПІ щодо того, що ЗАТ агрофірма «Авіс» не має права на отримання бюджетного відшкодування, так як позивач є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачає сплату податку у спосіб відмінний від встановленого Законом України «Про податок на додану вартість», то з приводу цього слід зазначити, що позивач не відноситься до категорії осіб, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування та відповідно не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апелянта в підтримку апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Податковим органом проведено позапланову документальну перевірку з питань правомірності визначення позивачем заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за період з 01.06.2005р. по 31.08.2005р., про що складено акт №279 234 21332083 від 28.09.2005р. Перевіркою встановлено, що позивачем у порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.07.1997р. №166, п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2005р. по загальній декларації  на  6232994 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом крім інших, прийнято податкове повідомлення-рішення №000226234410/0 від 12.10.2005р., яким позивачу згідно п.п. "б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005р. на 6232994 грн. Проте, даний висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам норм діючого законодавства.

Щодо господарських операцій, то 20.05.2005р. позивачем укладено договори купівлі-продажу обладнання №К-П-20 -05-2005/1- № К-П-20 -05-2005/2І з ТзОВ «Агромаш-ІФ» м.Івано-Франківськ з додатковими угодами. Відповідно до вимог п.1.1 цих договорів предметом є виготовлення, поставка, монтаж позивачу кліткового обладнання для утримання курей-несучок. Перерахування коштів за цими угодами проведено платіжними дорученнями №2 від 05.07.2005р. на 25400000 грн., №1 від 13.07.2005р. на 11000000 грн., №1 від 27.07.2005р. на 1000000 грн. Контрагентом позивача видано податкову накладну за №181 від 29.07.2005р., де зазначено загальну суму договорів - 37400000,00 грн., у т.ч. ПДВ -6233333,33 грн. Зазначена сума ПДВ за угодами купівлі-продажу обладнання позивачем віднесена до податкового кредиту та включена до загальних податкових декларацій з ПДВ за серпень - вересень 2005р. До податкового органу позивачем також подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 6232994,00 грн.

При цьому, як сільськогосподарський товаровиробник, товариство подавало до податкової інспекції два види податкових декларацій з податку на додану вартість: скорочену, що складається на підставі ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкову декларацію з податку на додану вартість (загальну).

Оскільки придбані будівельні матеріали є основними фондами, то податковий кредит з придбаного обладнання підлягає віднесенню до загальної податкової декларації з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту. Позивач правомірно відобразив податковий кредит в розмірі 6232994 грн. в загальній податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету сум ПДВ .

Щодо права позивача на включення спірної суми до податкового кредиту, то правомірність віднесення до податкового кредиту спірної суми встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. по справі №16/271-НА, що набрала законної сили, тому ці факти, що встановлені судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи у відповідності до вимог ч.1 ст.72 КАС України, про що правильного висновку прийшов суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем складено розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з інформаційної довідки ДПІ у м. Івано-Франківськ від 28.11.2005р. та листа контрагента позивача ТзОВ «Агромаш-ІФ» від 21.12.2005р., останній включив в липні 2005р. до податкових зобов'язань з ПДВ 6238,1 тис.грн. Відображаючи податковий кредит за результатами придбання основних фондів у загальній декларації з ПДВ у позивача не виникає позитивної чи від'ємної різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту,згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим порушується принцип визначення сум податку, які підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього.

У відповідності до вимог п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, має від'ємне значення, то згідно п.7.7.2 ст.7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.7.7.4. ст.7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивачем дотримано зазначені норми, що підтверджується наданими в матеріали справи податковими накладними, деклараціями з ПДВ із поданою заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.п.7.7.5. та 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу,орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно ч.2 п.п.7.7.8. ст.7 цього ж Закону після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції підставно встановлено, що вищезазначених вимог закону суб’єктами владних повноважень виконано не було, чим були порушені права позивача.

Судом не приймаються до уваги посилання апелянта на п.п.7.7.1 - 7.7.4 ст.7 Закону, так як Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. по справі №16\271-НА, яка набрала законної сили з моменту проголошення, задоволено позов позивача до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької областіі скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу №000226234410/0 від 12.10.2005р., відповідно порушень зазначених норм не встановлено.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не має права на отримання бюджетного відшкодування до уваги не приймаються, оскільки не відповідають встановленим обставинам по справі, позивачем заперечується та відсутні докази про це.

З вищенаведених підстав постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.                

                               Керуючись ст.160ч.3,198 ч.1 п.1,200,205ч.1п.1,206,254  КАС України, колегія суддів, -

                                                                              у х в а л и л а :

                Апеляційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2007р. у справі за позовом  Закритого акціонерного товариства агрофірма «Авіс» до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області, про стягнення заборгованості по ПДВ з Державного бюджету України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.

                                           Головуючий:                                                                         М.П.КУШНЕРИК

                                                       Судді:                                                                         Р.М.ШАВЕЛЬ 

                                                                                                                                           І.Я.ОЛЕНДЕР