Постанова № 15416366, 10.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3236/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Удоєвої Л.Д.,

представника відповідача - Лисак І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Універсал - 2006"до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районіпро зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2011 року Приватне підприємство "Універсал - 2006"(далі по тексту - ПП "Універсал - 2006", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі(далі по тексту - відповідач) про зобов'язання вчинити дії щодо зарахування в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків у розмірі 52 694,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення частини 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої суми надмірно сплачених чи помилково сплачених страхових внесків за солідарною системою повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Такий механізм встановлено Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України вiд 27.10.2010 № 988/18283. Зокрема, пунктом 7.2 Порядку визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви. З цих підстав та з урахуванням даних картки особового рахунку страхувальника про суму переплати страхових внесків, утриманих пенсійним органом із сум сплаченого єдиного податку в 2010 - 2011 роках, позивач вважає, що у відповідача утворилася заборгованість стосовно надміру сплачених сум страхових внесків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-2006" зареєстроване як юридична особа Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 19.09.2006, номер запису про державну реєстрацію 1560102 0000 000410, ідентифікаційний номер 34401512, свідоцтво серії А00 № 706430, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно свідоцтв № 28 від 12.12.2009 та № 25 від 14.12.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-2006" зареєстроване платником єдиного податку за ставкою 10% у 2010 та 2011 роках відповідно.

У період з 2010 року по 2011 рік зі сплачених позивачем сум єдиного податку відділенням Державного казначейства України були здійснені відрахування до Управління Пенсійного фонду Гадяцького району за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (по тексту Указ № 727/98).

Оскільки позивач сплачує страхові внески відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV) це, на його думку, призвело до утворення переплати, розмір якої на час розгляду даної справи становить 52 694, 45 грн.

Вимога позивача про повернення суми страхових внесків відповідачем перевірялась, що підтверджено Актом № 213 від 17 грудня 2010 року про результати товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-2006" з питань звірки залишку по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування між особовою карткою платника Управління Пенсійного фонду Гадяцького району та оборотно - сальдовою відомістю платника по рахунку 651 станом на 16.12.2010. Перевіркою встановлено переплату у розмірі 52 694,45 грн.

Проте, до теперішнього часу сума надміру сплачених страхових внесків відповідачем не повернута. Натомість позивач отримав письмову відмову від 27.12.2010 № 9413/03-21, мотивовану тим, що частка єдиного податку, яка надходить до бюджету Фонду, після розщеплення органами Державного казначейства України не являється страховим внеском, у зв'язку з чим органи Пенсійного фонду не можуть порушувати податкове законодавство, тобто повертати частку єдиного податку.

10 березня 2011 року позивачем направлено листа про зарахування суми надміру сплачених страхових внесків в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків, на що відповідачем надано відповідь про неможливість зарахування частки єдиного податку, яка виникла після розщеплення органами Державного казначейства України єдиного податку переплати в рахунок майбутніх платежів.

Надаючи оцінку правовим позиціям сторін, суд виходить з наступного.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вiд 26.06.1997 № 400/97-ВР, яким, як і Закономи України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Згідно положень частин 3, 4, 6 статті 18 Закону № 1058-ІV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обовязку сплати таких внесків.

Згідно пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" вiд 23.03.1996 № 98/96-ВР.

Разом з тим, приписами пункту 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Положення пункту 6 Указу № 727/98 стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать закону, а тому застосуванню не підлягають.

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені цим же Указом, пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу № 727/98 свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до статті 19 Закону № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Вказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кореспондуються з нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до пунктів 2 та 3 Прикінцевих положень якого позивач є платником єдиного внеску, нараховує та сплачує єдиний внесок відповідно до цього Закону. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.

Щодо посилання представника позивача на пункт 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України вiд 27.10.2010 № 988/18283, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату єдиного податку.

Крім того, судом з матеріалів справи встановлено, що контроль за правильністю повернення районними управліннями страхувальникам сум надміру сплачених страхових внесків здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області відповідно до наказу від 20.04.2005 № 47, яким встановлений порядок, згідно якого районні управління зобов'язані попередньо письмово інформувати Головне управління про надходження заяв платників про повернення коштів, а повернення таких коштів здійснюється у випадку надання Головним управлінням висновку про необхідність їх повернення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а отже задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства " Універсал - 2006 " до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 10 травня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник