Постанова № 15416352, 04.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2878/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Курганська Л.О.,

представника позивача - Ручій В.В.,

представників відповідача - Вітренко А.Ю., Струкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" /далі по тексту- позивач/звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції /далі по тексту - відповідач/ про скасування податкового повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 01.04.2011 № 0000182301 про зменшення ТОВ НВП «Атол»суми бюджетного відшкодування за червень та липень 2010 року на загальну суму 384139,00 грн.

Позовна вимога обґрунтована тим, що згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" умовою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у звітному податковому періоді є фактична сплата податку отримувачем товарів /послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а позивач заявлену до бюджетного відшкодування за червень 2010 року суму ПДВ в 341986,00 грн та за липень 2010 року суму ПДВ в 42153,00 грн сплатив постачальникам товарів (послуг) згідно платіжних доручень, що дає йому підстави для отримання таких сум бюджетного відшкодування за червень та липень 2010 року.

Крім того, позивач зауважив, що Полтавська МДПІ у акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ НВП «Атол»вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 від 25.10.2010 № 618/23/30296771 та довідці про результати камеральної перевірки від 15.09.2010 № 22 підтвердила правильність розрахунку товариством сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень та липень 2010 року.

До того ж, як зазначив позивач, при проведенні Полтавською МДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом порушено припис пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України внаслідок ненадіслання ТОВ НВП «Атол»копії наказу про проведення зазначеної перевірки та оформлення письмового повідомлення від 18.03.2011 про дату початку та місце проведення перевірки раніше прийняття наказу про проведення перевірки від 21.03.2011 № 254.

Відповідач проти позову заперечував з посиланням на норми пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та на ту обставину, що фактичної сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за червень та липень 2010 року з боку позивача не було, що свідчить про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету, а відтак виключає право платника податків на бюджетне відшкодування цього податку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить такого висновку.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для зменшення товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Атол" (код ЄДРПОУ 30296771) бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 341986,00 грн та за липень 2010 року на 42153,00 грн згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 № 0000182301 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування за червень, липень 2010 року від 21.03.2011 № 243/23/30296771, про порушення ТОВ НВП «Атол»пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заявлення товариством до бюджетного відшкодування за вказані звітні податкові періоди податку на додану вартість при відсутності надмірної сплати цього податку до бюджету за червень та липень 2010 року.

До такого висновку Полтавська МДПІ дійшла, виходячи з показників податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ НВП «Атол»за червень та липень 2010 року. Так, у цих деклараціях товариство задекларувало суми ПДВ до бюджетного відшкодування, а відтак у вказані періоди фактичної сплати податку до бюджету не було, що, на думку податкового органу, виключає право платника податків на бюджетне відшкодування податку за ці звітні податкові періоди. Також контролюючий орган вказав і на відсутність сплати до бюджету податку на прибуток за 2010 рік.

Суд відзначає, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме того висновку стосовно обставин спірних правовідносин, який покладений субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Встановлення судом інших обставин та їх покладення в основу спірного рішення виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Разом з тим, з метою офіційного зясування всіх обставин справи, як того вимагає стаття 11 КАС України, порушень податкового законодавства з боку ТОВ НВП «Атол» по господарським взаємовідносинам зі своїми контрагентами судом не виявлено, як не виявлено і безтоварності господарських операцій поставки товарів /послуг/ між цими суб'єктами та й ТОВ НВП «Атол». Позивачем до матеріалів справи залучено договори та первинні документи, що складені на їх виконання, у підтвердження реальності здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит за травень 2010 року у сумі 341986,00 грн та за червень 2010 року у сумі 42153,00 грн.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, діючим у 2010 році на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зауважень до змісту податкових накладних, що стосується змісту оподатковуваної господарської операції, її вартісних та кількісних показників або ідентифікації її учасників, при складанні акта перевірки від 21.03.2011 № 243/23/30296771 та у судовому процесі Полтавська МДПІ не висувала.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при відємному враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди / у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону /, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а/ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг /; б/ залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, юридичними фактами, з якими норми підпункту 7.7.1, підпункту “а”підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” повязують виникнення та існування права на отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, є факти правомірного декларування платником сум податкових зобовязань та податкового кредиту за звітний податковий період, що передує податковому періоду, за який заявлене бюджетне відшкодування, та фактичної сплати податку його платником постачальникам товарів / послуг / у попередніх податкових періодах.

Доказів того, що позивач з порушенням податкового законодавства декларував суми податкових зобовязань та податкового кредиту за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року, суду не надано та такі мотиви для зменшення позивачу бюджетного відшкодування представниками Полтавської МДПІ у судовому процесі не заявлялись.

Отже, оскільки право платника податку покупця товарів /послуг/ на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку обумовлено лише /у разі відсутності сумніву щодо реальності поставки товарів /послуг/ фактичною сплатою цього податку постачальникам товарів /послуг/ платникам податку на додану вартість та засвідчення платником податку покупцем факту придбання товарів /послуг/ податковими накладними, то обставина, яка слугувала фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування /несплата позивачем до бюджету суми податку через відсутність такого обовязку (позитивного значення суми ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року)/, знаходиться поза межами вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вимога вказаного пункту щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів /послуг/ їх постачальникам.

Оскільки перевіркою позивача не встановлено недотримання ним умов бюджетного відшкодування за червень та липень 2010 року, а матеріалами судової справи /зокрема платіжними дорученнями про сплату позивачем на користь своїх контрагентів податку на додану вартість на загальну суму 384139,00 грн /підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування у зазначеній сумі, суд доходить висновку про неправомірне зменшення позивачу заявлених сум до бюджетного відшкодування.

Крім того, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що при розгляді спору за позовом платника податків до податкового органу презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом у судовому процесі не буде доведено інше.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 № 0000182301.

Також суд зауважує, що при проведенні перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 № 243/23/30296771 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом допущено порушення норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до наведених норм документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідач не довів суду того, що платнику податків позивачу надсилався запит про надання ним пояснень і їх документального підтвердження з приводу заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень та липень 2010 року та що платник податків позивач у встановлений кодексом строк не виконав вимогу податкового органу та не надав відповідні документи, а відтак того, що у Полтавської МДПІ були законні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ НВП «Атол».

Також з матеріалів справи слідує , що наказ про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ НВП «Атол»від 21.03.2011 № 254 прийнятий пізніше ніж повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 18.03.2011 № 1086/10/23-050, хоча згідно відповідної норми кодексу прийняття наказу передує оформленню письмового повідомлення.

До того ж зазначене письмове повідомлення було надіслано позивачу разом з актом перевірки від 21.03.2011 № 243/23/30296771, тобто після закінчення проведення самої перевірки, хоча таке суперечить наведеному припису кодексу.

Копія наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ НВП «Атол»від 21.03.2011 № 254 взагалі не вручалася та не направлялася позивачу, що також суперечить положенню ПКУ.

Вказані обставини вже самі по собі нівелюють правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 № 0000182301, оскільки рішення субєкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позов належить задовольнити.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 01.04.2011 № 0000182301 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне у силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цього податкового повідомлення-рішення, і визнати протиправним та скасувати це податкове повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 №0000182301 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 01.04.2011 №0000182301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2011 року.

СуддяН.І. Слободянюк