Рішення № 15392011, 29.04.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-888/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку «ВіЕйБі Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року, ПАТ «ВіЕйБі Банк», в статут якого згідно Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни до статуту щодо назви позивача, які не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи та яке є правонаступником ВАТ «ВіЕйБі Банк», звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 974/08ф від 29.05.2008 р., банк надав відповідачу кредит в сумі 13900 грн. на поточні потреби, зі строком користування кредитом до 27.05.2011 р. включно зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами.

Банк своєчасно та в строки, встановлені договором, виконав свої зобов’язання по наданню кредиту відповідачу, що підтверджується заявкою на отримання кредиту та умовами кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1, в порушення п.п. 1.1.2,1.1.3,3.3, договору, не виконав умови вказаного кредитного договору, тобто своєчасно не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.10.2010 р. складає : 21707,54, з яких 11895,03 грн. загальна заборгованість за кредитом, 4306,32 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 2919 грн. комісія за РО, 2587,19 грн. плата за пропуск платежів, які позивачі, в своєму позові, просили суд стягнути з відповідача а також судові витрати по справі у розмірі 217,07 грн. по сплаті державного мита та 120 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак, надіслав на адресу суду клопотання, в якому, посилаючись на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд слухати справу за його відсутності (а.с. 24,28).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується особистими розписками та поштовим повідомленням про вручення судової повістки, однак надав суду заяву, в якій позов визнав повністю та просив суд, слухати справу за його відсутністю (а.с. 23,25-27).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим до виконання.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено –особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України зазначає –порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 611,612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 974/08ф від 29.05.2008 р., банк надав відповідачу кредит в сумі 13900 грн. на поточні потреби, зі строком користування кредитом до 27.05.2011 р. включно зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами (а.с. 7-12).

Банк своєчасно та в строки, встановлені договором, виконав свої зобов’язання по наданню кредиту відповідачу, що підтверджується заявкою на отримання кредиту та умовами кредитного договору (а.с. 13-14).

Згідно із п. 1.5 кредитного договору, за виконання своїх зобов’язань з повернення кредиту, плати за кредит, всіх інших платежів та можливих штрафних санкцій, що виникнуть на підставі договору та додаткових до нього, що можуть бути укладені в майбутньому, позичальник відповідає перед банком всім належним позичальнику майном, майновими правами та грошовими коштами.

У відповідності з п. 2.4.3 договору кредиту –плату за обслуговування кредиту, передбачену п. 1.4.1 цього договору, позичальник сплачує щомісячно в день сплати процентів та повернення частини кредиту, відповідно до графіку.

Одночасно, п. 2.4.4. договору передбачено, що при повному поверненні суми кредиту, розраховані проценти сплачуються одночасно з поверненням кредиту. При прострочені повернення кредиту, проценти за користування простроченими до повернення сумами, нараховуються в порядку, визначеному п.п. 2.4.1, 2.4.2.

Відповідно до розділу 3.3 кредитного договору, позичальник зобов’язаний надавати банку достовірну інформацію та забезпечити ефективне використання кредитних коштів з дотриманням принципів строковості, забезпеченості, платності, повернення. Протягом дії цього договору, поповнювати свій поточний рахунок в порядку та умовах, передбачених п. 2.5.1 цього договору. Щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 цього договору. Не пізніше визначеного п. 1.3 цього договору терміну, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу банку, сплатити можливу неустойку (штраф, пеню). Щорічно, не пізніше чим за два тижні до настання дати річниці отримання кредиту, надавати банку письмову інформацію про свої доходи за останні 6 місяців.

Крім цього, п.п. 4.2, 4.3 кредитного договору передбачено –за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язань, передбачених п.п. 3.3 (крім п.п. 3.3.3 та 3.3.2) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 відсотків від суми кредитних коштів, зазначеної в п. 1.1 цього договору. За неналежне виконання зобов’язань, передбачених п. 3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми неналежно виконаного грошового зобов’язання.

Проте відповідач, в порушення умов кредитного договору своєчасно й у повному обсязі не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.10.2010 р. складає : 21707,54, з яких 11895,03 грн. загальна заборгованість за кредитом, 4306,32 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 2919 грн. комісія за РО, 2587,19 грн. плата за пропуск платежів, обґрунтований розрахунок якої був зроблений позивачем у відповідності до чинного законодавства та перевірений судом (а.с. 6).

На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 217,07 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн. (а.с. 1,2).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 526,530,549,550,610-612,617,625,651,1050,1054,1055 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку «ВіЕйБі Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку «ВіЕйБі Банк»(01054, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, МФО 321024, кореспондентський рахунок 32003176201 в УНБУ по м. Києву і Київській області) : заборгованість за кредитним договором № 974/08ф від 29.05.2008 р. у розмірі –21707 грн. 54 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 217,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а разом –22044 грн. 61 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Гандзій