Рішення № 15381094, 05.04.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-5866/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Шелестова К.О.

при секретарі Шнейдеріс А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний «Приватбанк»про визнання кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2010 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості (а. с. 2-4).

ПАТ КБ "Приватбанк" у своїй позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитні договори: № 7012 від 27 липня 2007 року; № 7041 від 16 вересня 2008 року та № б/н від 10 серпня 2007 року, за умовами яких, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобовязання відповідача за вказаними договорами, забезпечені порукою на підставі договору поруки укладеного між позивачем та ТОВ «УФА «Верус», а також зобовязання за кредитними договорами: № 7012 від 27 липня 2007 року та № 7041 від 16 вересня 2008 року, забезпечені порукою, на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та ОСОБА_5 У звязку з невиконанням своїх зобовязань за кредитними договорами виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок погашення заборгованості за договором № 7012 від 27 липня 2007 року 72867, 38 дол. США, стягнути солідарно з ТОВ УФА «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок погашення заборгованості за договором № 7012 від 27 липня 2007 року 200 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок погашення заборгованості за договором № 7041 від 16 вересня 2008 року 53121, 15 грн., стягнути солідарно з ТОВ УФА «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок погашення заборгованості за договором № 7041 від 16 вересня 2008 року 200 грн., стягнути з ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості за договором № б/н від 10 серпня 2007 року 16775, 14 грн., стягнути солідарно з ТОВ УФА «Верус», ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості за договором № б/н від 10 серпня 2007 року 200 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати ( а. с. 2-4).

01.03.2011 року представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», про визнання кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року недійсним (а. с. 58-61).

Представник відповідача ОСОБА_4 у зустрічному позові та у судовому засіданні, посилаючись на те, що при укладені кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року між сторонами банком було порушено чинне законодавство України, норми валютного законодавства, а саме кошти були надані у іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії, а також письмового дозволу НБУ на укладання кредитного договору в іноземній валюті з ОСОБА_4, просив суд визнати недійсним кредитний договір № 7012 від 27 липня 2007 року (а. с. 58-61).

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк»заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що при укладанні кредитного договору було дотримано всі вимоги чинного законодавства України, отже підстав для визнання його недійсним не існує.

У судовому засіданні представник відповідача заявлені ним у зустрічній позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, первісний позов визнавав частково, лише в частині предявлення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами: № 7041 від 16 вересня 2008 року та № б/н від 10 серпня 2007 року .

Представник відповідача - ТОВ УФА «Верус»у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості визнавав та просив суд задовольнити, зустрічну позовну заяву не визнавав, посилаючись на те, що позивач виконав належним чином свої обовязки, а відповідач в свою чергу не виконує зобовязання передбачені кредитними договором.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 7012 від 27 липня 2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 60000, 00 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 17-20).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року позивач надав, а ОСОБА_4 отримав грошові кошти у розмірі 60000, 00 дол. США, що підтверджується копією заяви на видачу готівки (а. с. 75).

Також встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 7041 від 16 вересня 2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 65000, 00 грн., а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 13-15).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 7041 від 16 вересня 2008 року позивач надав, а ОСОБА_4 отримав грошові кошти у розмірі 64 966, 00 грн., що підтверджується копією заяви на видачу готівки (а. с. 24).

Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № б/н від 10 серпня 2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 15000, 00 грн. з перерахуванням грошових коштів на картковий рахунок, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 24).

У судовому засіданні свтановлено, що заборгованість за договором № 7012 від 27 липня 2007 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 14.05.2010 року становила 72867, 38 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 577109, 64 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а. с. 9, 76-78).

Також встановлено, що заборгованість за договором № 7041 від 16 вересня 2008 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 14.05.2010 року становила 53121, 15 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а. с. 9).

Заборгованість за договором № б/н від 10 серпня 2007 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 14.05.2010 року становила 16775, 14 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а. с. 9).

Судом також було встановлено, що 27.07.2007 року між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем був укладений договір поруки № 7012-3, за умовами якого остання зобовязалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх обовязків за кредитним договором № 7012 від 27 липня 2007 року в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 10).

16.09.2008 року між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем був укладений договір поруки № 7041-3, за умовами якого остання зобовязалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх обовязків за кредитним договором № 7041 від 16 вересня 2008 року в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 10).

Встановлено, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеними договорами, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку № 1 до нього (а. с.11, 12).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

За умовами укладених між сторонами договорів позивач зобовязався надати відповідачу у кредит грошові кошти. Відповідач, в свою чергу має перед позивачем зобовязання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. Також, умовами укладених договорів передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобовязань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4 договору поруки № 7012 від 27 липня 2007 року у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 4 договору поруки № 7041 від 16 вересня 2008 року у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором № 7012 від 27 липня 2007 року 72867, 38 дол. США, та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобовязань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, а саме ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_5 своїх зобовязань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідач ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» як поручитель несе солідарну лімітовану відповідальність у розмірі 200 грн., тому суд вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7012 від 27 липня 2007 року 576909, 64 грн. (72867, 38 дол. США*7, 92 - 200 грн.).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів: ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договором № 7012 від 27 липня 2007 року та враховуючи вищенаведені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими, та вважає за можливе стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7012 від 27 липня 2007 року 200 грн.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором № 7041 від 16 вересня 2007 року 53121, 15 грн., та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобовязань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати сплати кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, а саме ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_5 своїх зобовязань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідач ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»як поручитель несе солідарну лімітовану відповідальність у розмірі 200 грн., тому суд вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7041 від 16 вересня 2007 року 52921, 15 грн. (53121, 15 грн.- 200 грн.).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів: ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договором № 7041 від 16 вересня 2007 року та враховуючи вищенаведені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими, та вважає за можливе стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7041 від 16 вересня 2007 року 200 грн.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 10 серпня 2007 року у розмірі 16775, 14 грн., та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобовязань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, а саме ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», своїх зобовязань перед позивачем за договором поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідач ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»як поручитель несе солідарну лімітовану відповідальність у розмірі 200 грн., тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2007 року 16575, 14 грн. (16775, 14 грн. 200 грн.).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів: ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_4 за договором № б/н від 10 серпня 2007 року та враховуючи вищенаведені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими, та вважає за можливе стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_4 у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2007 року 200 грн.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, оцінюючи вищевикладені фактичні обставини, суд виходить з того, що між сторонами було укладено кредитну угоду, а саме договір № 7012 від 27 липня 2007 року, в якому сторони досягли всіх істотних умов, а саме: мету, суму, строк надання коштів, умови і порядок його погашення, види забезпечення зобовязання, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними умов договору.

Також у судовому засіданні знайшов підтвердження факт виконання банком своїх зобовязань за кредитним договором щодо видачі грошових коштів, що підтверджується заявою на видачу готівки наявною в матеріалах справи, при цьому, посилання ОСОБА_4 на порушення умов договору є безпідставними, оскільки, п. 2.1.1. договору передбачено зобовязання банку надати кредит в межах та порядку встановленими сторонами у договорі. Крім того, як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та неустойки здійснювалось банком виходячи з фактично наданих у кредит сум.

Слід також зауважити, що при укладенні кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Відповідно до норм цивільного законодавства, на момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту, отже підстав для недійсності правочину, визнання його нікчемним не існує.

Щодо вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним з підстав його невідповідності валютному законодавству України, суд враховує те, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті суд враховує те, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Більш того, ОСОБА_4 пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, так як з даною вимогою останній звернувся до суду лише у тому випадку, коли позивач предявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведене підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати покласти солідарно на ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок погашення кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року 576 909 (пятсот сімдесят шість тисяч девятсот девять грн.) 64 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7012 від 27 липня 2007 року 200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок погашення кредитного договору № 7041 від 16 вересня 2008 року 52 921 (пятдесят дві тисячі девятсот двадцять одну грн.) 15 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 7041 від 16 вересня 2008 року 200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок погашення кредитного договору № б/н від 10 серпня 2007 року 16 575 (шістнадцять тисяч пятсот сімдесят пять грн.) 14 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2007 року 200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь держави судовий збір 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень ) 00 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1); ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (сто двадцять) грн. 00 коп.

ОСОБА_4 у задоволенні зустрічної позовної заяви до Публічного акціонерного товариства комерційний «Приватбанк»про визнання кредитного договору № 7012 від 27 липня 2007 року недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов