Постанова № 15379768, 18.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/339/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 квітня 2011 р.                                                                       м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Асоль-2008"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Асоль-2008" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.12.2010 року №0000662301/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та №0000672301/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких витрати підприємства включені до валових, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та містять усі необхідні реквізити. У свою чергу, включення сплаченого у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства здійснено за наявності визначених Законом України "Про податок на додану вартість" правових підстав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного податкового законодавства. Зазначив, що надані позивачем для перевірки акти виконаних робіт в підтвердження правомірності включення відповідних витрат до складу валових не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі). Крім того, звернув увагу на те, що у ході здійснення перевірки не встановлено документів, що засвідчують факт транспортування вантажів, а відтак відповідні витрати безпідставно включені до складу валових.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку ПП "Асоль-2008" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2008 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт від 31.05.2010 року №197/23-01/35824480.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 36400,00 грн.; пп. 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що пов'язано з заниженням підприємством податку на додану вартість на загальну суму 16100,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем 22.12.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000662301/3, яким підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50626,00 грн., з яких 36400,00 грн. - основний платіж та 14226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000672301/3, яким підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24150,00 грн., з яких 16100,00 грн. - основний платіж та 8050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Замовник) та ТОВ "Салют Трейд" (Виконавець) був укладений договір від 22.01.2009 року №22-01/09 щодо надання комплексу організаційних послуг, пов'язаних з пересуванням вантажів Замовника. Пунктом 2.1.2 даного договору передбачено обов'язок Виконавця заповнювати і перевіряти правильність оформлення транспортних накладних, специфікацій та інших супровідних документів, складених Замовником і його партнерами при передачі і отриманні вантажу. Також в п. 2.1.15 договору передбачено здавати вантаж та товарно-транспортні документи Замовнику. ПП "Асоль-2008" для перевірки було надано укладений договір, податкові накладні від 27.02.2009 року №270206 на суму 18000,00 грн., від 26.03.2009 року №260304 на суму 21000,00 грн., від 31.08.2009 року №310821 на суму 18000,00 грн., від 30.09.2009 року №300912 на суму 9000,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що відповідно до бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Салют Трейд" прийнято рішення про припинення діяльності (розпочато процедуру ліквідації).

Судом також встановлено, що між ПП "Асоль-2008" та ТОВ "Трансоілюг" укладено договір від 02.02.2009 року №2-02/09 про надання юридичних послуг, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в об'ємах і на умовах, передбаченими даним договором. Позивачем для перевірки було надано укладений договір, податкові накладні від 27.02.2009 року №64 на суму 12000,00 грн., від 31.03.2009 року №112 на суму 12000,00 грн., платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт №1, №2.

Між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 також було укладено договір від 21.01.2009 року №22-01/09 щодо виконання послуг, облицювальних і електромонтажних робіт в нежилому приміщенні. В підтвердження даних витрат підприємством було надано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 10.03.2009 року №10/03 на суму 7600,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між ПП "Асоль-2008" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договори від 10.07.2009 року №10-07 та від 11.01.2010 року №5 щодо надання консультативних та технічних послуг. Для перевірки позивачем були надані укладені договори, платіжні доручення та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.07.2009 року №1 від 30.07.2009 року на суму 2000,00 грн., від 31.08.2009 року №2 на суму 3000,00 грн., від 30.09.2009 року №3 на суму 1000,00 грн., від 30.10.2009 року №4 на суму 2000,00 грн., від 30.11.2009 року №5 на суму 2000,00 грн., від 31.12.2009 року №6 на суму 2000,00 грн., від 31.01.2010 року №1 на суму 2000,00 грн., від 25.02.2010 року №2 на суму 2000,00 грн., від 30.03.2010 року №3 на суму 2000,00 грн., від 31.03.2010 року 34 на суму 15000,00 грн.

Крім того, між ПП "Асоль-2008" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договори від 21.07.07.2008 року №2/07 щодо організації конференції в м. Києві на тему "Об'єм та можливості ринку харчової солі в Україні" на загальну суму 15000,00 грн., а також щодо дослідження питання "Виробники таблетованої солі в Україні, Молдові, Білорусі та Словаччині. Споживачі таблетованої солі в Україні" на загальну суму 15000,00 грн. Для перевірки позивачем були надані укладені договори і платіжні доручення.

Заперечуючи проти включення здійснених витрат до складу валових, відповідач вказує на те, що надані позивачем в підтвердження витрат документи не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять інформації про конкретно надані послуги, а також не підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю ПП "Асоль-2008".

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних послуг є в наявності у позивача. В підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Салют-Трейд", ТОВ "Трансоілюг", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 позивачем, зокрема, надано договори податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих) послуг, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку ПП "Асоль-2008", які підтверджують факт розрахунків з зазначеними підприємствами та підприємцями.

Отже, обставини перерахування позивачем на користь своїх постачальників коштів за придбані роботи та послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Твердження контролюючого органу стосовно того, що витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Салют-Трейд" не можуть бути включені до складу валових витрат підприємства з підстав відсутності товарно-транспортних накладних, складених при транспортуванні вантажів, не можуть вважатися тими обставинами, які позбавляють позивача права на формування валових витрат. Так, як було встановлено у ході розгляду справи, ТОВ "Салют Трейд" здійснювало комплекс робіт, пов’язаних із доставкою вантажів контрагентам ПП "Асоль-2008". З метою економії витрат на перевезення товарів до постачальників транспортування здійснювалось шляхом залучення попутних вантажних транспортних засобів через диспетчерсько-інформаційні служби.

Відповідно до змісту договорів поставки товару, укладених ПП "Асоль-2008" з покупцями товарів, витрати на транспортування покладені на ПП "Асоль-2008" (Продавця). Враховуючи те, що на підприємстві відсутній власний транспорт, що не спростовано відповідачем, для виконання умов зазначених договорів та з метою виконання зобов’язань в частині забезпечення поставки товарів ПП "Асоль-2008" уклало договір з ТОВ "Салют-Трейд" щодо надання комплексу організаційних послуг, пов’язаних з пересуванням вантажів. За таких обставин, організацію та всі витрати на перевезення вантажів супутнім транспортом взяло на себе ТОВ "Салют Трейд" та виставило позивачу вартість понесених витрат згідно зазначених актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до первинних документів, в податкових періодах, які перевірялись відповідачем, ПП "Асоль-2008" здійснювалась реалізація товарів в значних обсягах і тому безпосереднє надання послуг по організації переміщення вантажів із залученням працівників та транспорту забезпечувало можливість здійснення діяльності та отримання прибутку.

Факти реалізації продукції та її обсяги підтверджуються наданими позивачем доказами, якими, зокрема, є видаткові накладні на поставку солі підприємствам на території України. Зазначений факт безумовно вимагав здійснення переміщення вантажів і обставини реальності такого переміщення не були спростовані відповідачем.

Крім того, судом враховується, що у складі валових витрат в період, який перевірявся відповідачем, відсутні суми по витратах, пов’язаних з оплатою транспортних послуг іншим контрагентам, що додатково свідчить на користь висновку про надання таких послуг саме ТОВ "Салют Трейд" в межах укладеного договору.

Зі змісту укладеного з зазначеним контрагентом договору також вбачається, що перелік послуг, які надавались ТОВ "Салют Трейд" не обмежувався безпосередньо послугою перевезення вантажів автомобільним транспортом, а й включав в себе укладання договорів про перевезення; складання та перевірку правильності заповнення супровідних документів; отримання дозвільних документів на ввезення та вивезення вантажів; прийняття вантажів на складах замовника зі здійсненням навантажувальних робіт; супроводження вантажів; маркування вантажів, підготовлених до відправки; здійснення митних операцій та інше.

Що ж стосується посилань контролюючого органу на наявність в базі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України запису про прийняття ТОВ "Салют Трейд" рішення про припинення діяльності, то слід зазначити, що відповідно до листа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 20.05.2010 року №6832/7/23-1008 процедуру ліквідації розпочато 10.02.2010 року, в той час як господарські взаємовідносини з позивачем мали місце у 2009 році.

Відтак, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд погоджується з позицією позивача, що відсутність товарно-транспортних накладних не може вважатися тією правовою підставою, яка б позбавляла підприємство на включення витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Салют Трейд" до складу валових, за умови доведеності факту отримання послуг від зазначеного товариства.

Заперечуючи проти включення витрат до складу валових за наслідками господарської діяльності з ТОВ "Трансоілюг", відповідач вказує на те, що основним видом діяльності цього товариства є роздрібна торгівля пальним.

Між тим, зазначені обставини також не можуть бути визнані судом як підстави, які не дають права ПП "Асоль-2008" віднести витрати по оплаті юридичних послуг до складу валових витрат підприємства.

Так, ч. 1 ст. 6, ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України закріплено загальні принципи господарювання в Україні, одним з яких є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, яка здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності. Відтак, зазначення основним видом діяльності ТОВ "Трансоілюг" роздрібної торгівлі пальним не є беззаперечним доказом того, що зазначене товариство позбавлено правової та фактичної можливості надавати юридичні послуги, придбані у нього позивачем. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своєї позиції з цього приводу Коростенською ОДПІ надано не було.

Зважаючи на те, що у штаті підприємства відсутня посада юриста, проти чого не заперечував відповідач, а господарська діяльність ПП "Асоль-2008" потребує укладення значної кількості договорів, які, зокрема, наявні в матеріалах справи, суд не може визнати обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем правил формування валових витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Трансоілюг" як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Що ж стосується витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_1, пов'язаних зі здійсненням облицювальних та електромонтажних робіт, то в акті перевірки взагалі не наведено однозначних підстав, з яких такі витрати не підлягали б включенню до складу валових, а лише зазначено про факт надання позивачем в їх підтвердження акту здачі-приймання робіт (наданих) послуг від 10.03.2009 року №10/03 на загальну суму 7600,00 грн.

У той же час, судом не встановлено обставин, з яких зазначені витрати неможливо визнати такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача. Зазначений висновок пов'язаний з фактом укладення між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 договору оренди від 02.09.2008 року, предметом якого є нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Коростень Житомирської області, вул. Ш. Алейхема, 13а. Відповідно до умов укладеного договору ПП "Асоль-2008" взяло на себе зобов'язання самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт об'єкту, усувати несправності та поломки комунікацій об'єкту оренди. При цьому, всі відповідні первинні документи щодо зазначених послуг є в наявності у позивача та були надані у ході здійснення перевірки.

Зважаючи на наведені обставини, судом не встановлено та відповідачем не доведено незаконності включення позивачем витрат у сумі 7600,00 грн. до складу валових витрат підприємства.

Що ж стосується консультативних, інформаційно-технічних та інформаційно-рекламних послуг, які надавались позивачу ФОП ОСОБА_2, то зміст таких послуг визначений умовами укладених договорів. На підприємстві рахуються основні засоби (комп’ютерна техніка та програмне забезпечення), які використовуються для здійснення діяльності підприємства. З огляду на той факт, що для обслуговування зазначеної комп’ютерної техніки необхідні спеціальні знання, на підставі укладеного договору залучався відповідний фахівець, який забезпечував обслуговування зазначеної комп’ютерної техніки. Факт надання зазначених послуг підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а тому заперечення контролюючого органу проти включення витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 до складу валових є юридично безпідставними.

Досліджуючи питання правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми вартості послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_3 та пов'язаних з організацією конференції у м. Києві та дослідження ринку виробників таблетованої солі, то судом встановлено, що в якості заперечень відповідач наводить обставини, відповідно до яких Виконавцем не був конкретизований зміст наданих послуг.

Між тим, дані твердження спростовуються змістом первинних документів, наданих позивачем, з яких вбачається обумовлення переліку наданих послуг.

Досліджуючи питання зв'язку витрат підприємства з придбання згаданих послуг з його господарською діяльністю, судом встановлено, що після отримання зазначених послуг на підприємстві збільшились обсяги продажу продукції. Так, доход від продажу товарів за липень - серпень 2008 року становив 1254476,00 грн., за січень - грудень 2009 року - 2904492,00 грн. Зазначені показники наведені в акті перевірки. Отже, на підприємстві збільшився середньомісячний обсяг продажу товарів, що свідчить про економічну ефективність проведеної конференції та досліджень ринку.

Крім того, як пояснив представник позивача, проведене ФОП ОСОБА_3 маркетингове дослідження виробників та споживачів таблетованої солі здійснювалось з метою з'ясування можливості просування нового продукту, оскільки до проведення маркетингового дослідження ПП "Асоль-2008" зазначений продукт не реалізовувався.

Судом також був встановлений факт виявлення нових, відмінних від існуючих, покупців продукції ПП "Асоль-2008", та укладення договорів з такими покупцями - ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат", ТОВ "Метасинтез", ЗАТ "ЛуцькФудз", ТОВ "БВТ Україна", ПП ОСОБА_5, ЗАТ "Гал-ЕКСПО", ЗАТ "Бершадський пивокомбінат", копії яких приєднані до матеріалів справи.

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність причинного зв’язку витрат ПП "Асоль-2008" з господарською діяльністю підприємства, яке отримало користь від придбаних послуг. Зазначені обставини відповідачем спростовані також не були.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Салют-Трейд", ТОВ "Трансоілюг", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на висновок, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних у ТОВ "Салют-Трейд" та ТОВ "Трансоілюг" послуг, які пов'язані з його господарською діяльністю, суд вважає, що підприємство також правомірно та у відповідності до вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесло до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, які мали статус платників податку на додану вартість.

Зафіксований в акті перевірки факт завищення податкового кредиту пов’язаний також з включенням позивачем до складу податкового кредиту у березні 2010 року сум податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ "Чумак ЛТД", в якій не вказано одиниці виміру та кількості товару.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обов’язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, зокрема, вона має містити зазначений окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Долучена позивачем до матеріалів справи копія податкової накладної від 29.03.2010 року №7 відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 названого Закону та у повній мірі виконує функції, покладені на неї Законом України "Про податок на додану вартість", а саме – з її змісту можливо встановити дату виписування податкової накладної, можливо ідентифікувати учасників господарської операції та визначити їх податкові номери, можливо з’ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Тобто, ця податкова накладна підтверджує фактичність здійснення господарської операції з переробки солі, сплати податку на додану вартість у складі вартості послуг, а також суму цього податку, що виключає висновок податкової інспекції про неможливість врахування цієї податкової накладної як доказу правомірності формування підприємством податкового кредиту.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010 року №0000662301/3 та №0000672301/3 не можна визнати такими, що відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Асоль-2008" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 22.12.2010 року №0000662301/3 та №0000672301/3.

Відшкодувати з Державного бюджету України користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 26 квітня 2011 р.