Постанова № 15379015, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 р. 14:47 Справа №2а-1598/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. № 11/01 від 11.01.11р., представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 7/10-0 від 10.03.11р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УКпостач»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: позовом Приватне акціонерне товариство «УКпостач»(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000450700/0 від 20.12.2010р., № 0000450700/1 від 25.01.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72911,95 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009р. на 72911,95 грн. та зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. на 72911,95 грн., про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки від 17.12.2010р. встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2009р. на 72911,95 грн., та завишення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. на 72911,95 грн., у звязку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у грудні 2009р. з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

За результатами проведення вказаної перевірки 17.129.2010р. складений Акт № 436/07-00/30169718 (а.с.18-27), в якому зафіксовано порушення ЗАТ «УКпостач» п. 1.8 ст.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту за грудень 2009р. на 72911,95 грн., та завишення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. на 72911,95 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 20.12.2010р., яким зменшену суму бюджетного відшкодування на 72911,95 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатами оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000450700/1 від 25.01.2011р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд звертає увагу на те, що позивач ПАТ «УКпостач» є правонаступником ЗАТ «УКпостач», що підтверджується Статутом (а.с.49), зареєстрований як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію та Довідкою з ЄДР (а.с.74-75) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом (а.с.76).

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент формування податкового кредиту у грудні 2009р.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суть спору полягає в тому, що на думку відповідача податковий кредит за грудень 2009р. та сума бюджетного відшкодування за січень 2010р. повинні бути зменшені на 72911,95 грн., у звязку із тим, що позивачем неоткоригована сума в розмірі 72911,95 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Адоніс Голд», який не є виробником (імпортером), постачальником реалізованої продукції, в тому числі є ТОВ «Компанія Торнадо».

Відповідач зазначає, що ним було спрямовано запит по ланцюгу постачання до ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин ТОВ «Адоніс Голд» з ТОВ «Компанія Торнадо», але відповідно до відповіді ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, провести перевірку неможливо у звязку з тим, що останнє підприємство (ТОВ «Компанія Торнадо») втратило документи та додатково повідомило, що підприємству анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція придбана позивачем відповідно до Договору постачання № 02-1/04-09АГ від 01.04.2009р. (а.с.108-110), укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Адоніс Голд», що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні (а.с.90-97); прихід послуг, матеріалів (а.с.98, 100-101); акт надання послуг (а.с.99); витратними накладними (а.с.102-107).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача ТОВ «Адоніс Голд» на момент укладення договору та виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.87), що повністю відповідає приписам Закону № 168.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні оригінали податкових накладних (копії залучені до матеріалів справи) на підставі яких позивач отримав товар від ТОВ «Адоніс Голд», суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого законодавства.

Як зазначалось вище, оригінали всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (здійснення робіт) між позивачем та контрагентом - ТОВ «Адоніс Голд» були досліджені судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, позивач у грудні 2009р. правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Адоніс Голд», у звязку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму податкового кредиту за грудень 2009 року на 72911,95 грн.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Адоніс Голд» у січні 2010р. до бюджетного відшкодування взагалі не заявлялись, а тому їх зменшення на 72911,95 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

У звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000450700/0 від 20.12.2010р., № 0000450700/1 від 25.01.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72911,95 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 27.04.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 04.05.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000450700/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72911,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000450700/1 від 25.01.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72911,95 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «УКпостач» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Сєвєрная, 1) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.