Постанова № 15378976, 26.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2011 р. 09:40 Справа №2а-1149/11/21/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: позовом Державний підрядний спеціалізований ремонтно-будівельний трест «Кримспецгідрорембуд»(далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. про застосування штрафних санкцій у сумі 250139,00 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, яке визначене у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого незаконно нарахував позивачу штрафні санкції. Також позивач в позові зазначає, що на нього розповсюджується дія статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так як введений мораторій, у зв’язку з чим, пеня та штрафні санкції на будь-які борги не повинні нараховуваться.

Позивач у судове засідання 26.04.2011р. явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином. 22.04.2011р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та в обґрунтування своєї позиції також надав суду додаткові пояснення.

Відповідач неодноразово у судове засідання не з’явився, про причини неявку суд не повідомляв, письмових заперечень на позов суду не надав. Про час, день та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення відправлення та розписки.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядати справу за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.09.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість позивача за періоди липень 2008р., з жовтня 2008р. по червень 2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 13.09.2010р. складений Акт № 3526/15-2/5457033 (а.с.18-20).

У вказаному акті перевірки відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5, п . 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме позивач порушив граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2008р., з жовтня 2008 року по червень 2009 року.

Перевіркою встановлено, що Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.02.2005 року у справі № 2-26/4891-2005 (№2-26/1396-2006) порушено процедуру банкрутство ДПСРБТ “Кримспецгідрорембуд” та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На момент введення мораторію заборгованість з податку на додану вартість позивача складала 440580,01 грн., станом на 01.10.2008р. – 494764,75 грн.

Узгоджені суми податку на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків після введення мораторію по підприємству позивача за періоди липень 2008 року, з жовтня 2008р. по червень 2009р. складають 500278,00 грн., у тому числі сплачені з порушенням граничного строку сплати за періоди липень 2008 року, з жовтня 2008р. по червень 2009р. - 500278,00 грн.:

-          по уточнюючому розрахунку № 87344 від 20.10.2008р. за липень 2008р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 101667,00 грн., граничний термін сплати 20.10.2008р., фактично сплачене: п/д № 60 від 19.01.2010р. у сумі 333094 грн., у т.р. на погашення боргу 47799,91 грн.; п/д № 158 від 15.04.2010р. у сумі 2000 грн., у т.р. на погашення боргу 2000 грн.; п/д № 158 від 15.04.2010р. у сумі 1000 грн., у т.р. на погашення боргу 1000 грн.; п/д 335 від 20.05.2010р. у сумі 17440,44 грн., у т.р. на погашення боргу 17440,44 грн.; п/д № 369 від 17.06.2010р. у сумі 9014,67 грн., у т.р. на погашення боргу 9014,67 грн.; п/д № 372 від 30.08.2010р. у сумі 670 грн., у т.р. на погашення боргу 670 грн.; п/д № 373 від 30.08.2010р. у сумі 33598 грн., у т.р. на погашення боргу 23741,98 грн.; кількість днів затримки 456, 542, 577, 666, 740;

-          по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008р. № 98990 від 20.11.2008р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 45660,00 грн., граничний термін сплати 01.12.2008р., фактично сплачене: п/д № 373 від 30.08.2010р. у сумі 33598,00 грн., у т.р. на погашення боргу 9856,02 грн.; п/д № 91 від 30.08.2010р. у сумі 732,00грн.. у т.р. на погашення боргу 732,00 грн.; п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00грн., у т.р. на погашення боргу 35071,98 грн.; кількість днів затримки 637, 639;

-          по декларації з ПДВ за листопад 2008р. № 105633 від 19.12.2008р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 66519,00 грн., граничний термін сплати 30.12.2008р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00грн., у т.р. на погашення боргу 66519,00грн.; кількість днів затримки 610;

-          по декларації з ПДВ за грудень 2008р. № 119687 від 20.01.2009р. узгоджене податкове зобов’язання 48000,00 грн., граничний термін сплати 30.01.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 48000,00 грн.; кількість днів затримки 579;

-          по декларації з ПДВ за лютий 2009р. № 15411 від 20.03.2009р. узгоджене податкове зобов’язання 12675,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 12675,00 грн.; кількість днів затримки 520;

-          по уточнюючому розрахунку № 29929 від 22.04.2009р. за жовтень 2008р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 1805,00 грн., граничний термін сплати 22.04.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 1805,00 грн.; кількість днів затримки 497;

-          по декларації з ПДВ за березень 2009р. № 29307 від 21.04.2009р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 31031,00 грн., граничний термін сплати 30.04.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 31031,00 грн.; кількість днів затримки 489;

-          по декларації з ПДВ за квітень 2009р. № 40978 від 20.05.2009р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 17492,00 грн., граничний термін сплати 01.06.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 17492,00 грн.; кількість днів затримки 457;

-          по уточнюючому розрахунку № 48627 від 23.06.2009р. за квітень 2009р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 894,00 грн., граничний термін сплати 23.06.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 894,00 грн.; кількість днів затримки 435;

-          по декларації з ПДВ за травень 2009р. № 48038 від 22.06.2009р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 151769,00 грн., граничний термін сплати 30.06.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 151769,00 грн.; кількість днів затримки 428;

-          по декларації з ПДВ за червень 2009р. № 62412 від 20.07.2009р. узгоджене податкове зобов’язання в розмірі 22766,00 грн., граничний термін сплати 30.07.2009р., фактично сплачене: п/д № 382 від 01.09.2010р. у сумі 419749,00 грн., у т.р. на погашення боргу 22766,00 грн.; кількість днів затримки 398;

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.09.2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003391502/0 яким позивачу, у зв’язку з порушенням граничного строку сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 639 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу - 250139,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але усі скарги були залишені без задоволення, а сума штрафних санкцій без змін. На підставі рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № 0003391502/1 від 18.10.2010р., 0003391502/2 від 30.11.2010р., 0003391502/3 від 31.12.2010. відповідно.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, щодо позиції позивача стосовно припинення дій будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.02.2005 року у справі № 2-26/4891-2005 (№2-26/1396-2006) порушено процедуру банкрутства підприємства позивача та ухвалою від 18.04.2005 року введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Визначення поняття мораторій наведено у ст. 1 Закону № 2343, відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Наслідки введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів наведені у ч. 4 ст. 12 Закону № 2343.

          Згідно з вказаною нормою закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз приписів зазначених норм свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, з огляду на вищевикладене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

          Висновки суду засновані на тому, що порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

          Як вбачається зі змісту акту перевірки № 3526/15-2/5457033 від 13.09.2010 року перевірку проведено за періоди липень 2008р., з жовтня по червень 2009р., в той час як мораторій на задоволення вимог кредиторів ДПСРБТ “Кримспецгідрорембуд” введено в дію з 18.04.2005 року.

          Таким чином, штрафні санкції нараховані відповідачем на поточні зобов’язання позивача, тобто зобов’язання, які виникли вже під час дії мораторію, отже на їх нарахування не розповсюджується заборона, встановлена ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

По-друге, щодо позиції позивача, що відповідачем було самостійно змінено призначення платежу, яке визначене у відповідних платіжних документах, що й стало підставою для нарахування фінансових санкцій за періоди липень 2008р., з жовтня 2008р. по червень 2009р., суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки) (далі Закон № 2181). Стаття 1 Закону № 2181 визначала, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 Закону № 2181, п.п. 4.1.4 п. 4.1 якої визначав, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону № 2181 для подання декларації платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція якого діяла на момент проведення перевірки) податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді, визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Під час розгляду справи суд ухвалами від 25.02.2011р. та від 04.04.2011р. про витребування доказів витребував у позивача платіжні доручення, що були взяти відповідачем до уваги під час перевірки згідно Акту перевірки № 3526/15-2/5457033 від 13.09.2010р.

У виконання вимог ухвал від 25.02.2011р. та від 04.04.2011р. позивачем були надані платіжні доручення та відповідні пояснення, що були витребувані судом, щодо сум які, як свідчить Акт перевірки були перераховані відповідачем в рахунок погашення податкового зобов’язання з ПДВ за періоди липень 2008р., з жовтня 2008р. по червень 2009р.

Перевіряючи кожне платіжне доручення судом встановлено наступне.

-          № 60 від 19.01.2010р. на суму 333094,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – податкові зобов’язання з ПДВ за січень 2010р., але відповідач зарахував суму 47799,91 грн. з цього платіжного доручення в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р., встановивши затримку сплати на 456 календарну добу;

-          № 158 від 15.04.2010р. на суму 2000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2010р., але відповідач зарахував суму 2000,00 грн. з цього платіжного доручення в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р., встановивши затримку сплати на 542 календарних доби;

-          № 335 від 20.05.2010р. на суму 17440,44 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – ПДВ за квітень 2010р., але відповідач зарахував цю суму в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р., встановивши затримку сплати на 577 календарну добу;

-          № 369 від 17.06.2010р. на суму 9014,67 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – ПДВ за травень 2010р., але відповідач зарахував цю суму в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р., встановивши затримку сплати на 666 календарних доби;

-          № 372 від 30.08.2010р. на суму 670,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – податкові зобов’язання з ПДВ за липень 2010р., але відповідач зарахував цю суму в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р., встановивши затримку сплати на 740 календарних доби;

-          № 373 від 30.08.2010р. на суму 33598,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – аванс по податковим зобов’язанням з ПДВ за серпень 2010р., але відповідач зарахував суму 23741,98 грн. з цього платіжного доручення в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2008р. та суму 9856,02 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень 2008р., встановивши затримку сплати на 740 та 637 календарних доби відповідно;

-          № 382 від 01.09.2010р. на суму 419749,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено – податкові зобов’язання з ПДВ за серпень 2010р., але відповідач зарахував суму 35071,00 грн. з цього платіжного доручення в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень 2008р., суму 66519,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за листопад 2008р., суму 48000,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2008р., суму 12675,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за лютий 2009р., суму 1805,00,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за жовтень 2008р., суму 31031,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за березень 2009р., суму 17492,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за квітень 2009р., суму 894,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за квітень 2009р., суму 151769,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за травень 2009р., суму 22766,00 грн. в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2009р., встановивши затримку сплати на 639, 610, 579, 520, 497, 489, 457, 435, 428 та 398 календарних доби відповідно.

Щодо платіжного доручення № 91 від 30.08.2010р., то позивач зазначив, що такого платіжного доручення у нього не має, та воно помилково зазначене податковою інспекцією в акті перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Але відповідач не скористався цим правом, жодного разу не з’явився у судове засідання, не обґрунтував правомірність своїх дій та висновків акту перевірки, які покладені у підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який як було зазначено вище був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати «Призначення платежу» визначене позивачем у вищезазначених платіжних документах, зараховуючи зазначені в цих платіжним документах суми на сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у відповідних платіжних документах .

Отже, відповідачем помилково встановлений факт затримки сплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2008 року, з жовтня 2008р. по червень 2009р., у зв’язку з чим у відповідача відсутні були правові підстави застосовувати до позивача штраф у розмірі 50% - 250139,00 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. без вимоги про визнання його протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003391502/3 від 31.12.2010р. про застосування штрафу в розмірі 250139,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 26.04.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 04.05.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0003391502/3 від 31.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту «Кримспецгідрорембуд»(98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва, 16: ЄДРПОУ 05457033)3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Євдокімова О.О.