Постанова № 15378831, 21.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 р. 10:58 Справа №2а-1139/11/21/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представників позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 31.12.2010р., відповідача ОСОБА_2 дов. № 1408/9/10 від 20.11.09р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Айвазовське»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Державне підприємство «Айвазовське» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001711502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 21559,01 грн. та № 0001721502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 2340,75 грн.

Вимоги мотивовані тим, що платежі відповідно до податкових декларацій з ПДВ за червень та липень 2010р. сплачені позивачем у встановлені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки. Але відповідач самостійно змінював призначення платежу, яке визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого незаконно нарахував позивачу штрафні санкції.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкові повідомлення рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства, штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення строків сплати податкового зобовязання. У судовому засіданні 21.03.2011р. представник відповідача також пояснив, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 16.03.2010р. по 30.09.2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 30.09.2010р. складений Акт № 1453/15-2/04792883 (а.с.8-10).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме позивач порушив терміни сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень № 0000131502 від 25.02.2010р. та № 0000271502 від 26.04.2010р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 14.10.2010р. прийняти податкові повідомлення-рішення:

- № 0001711502/0, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000131502 від 25.02.2010р. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 143 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 50% - 21559,01 грн.;

- № 0001721502/0, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000271502/0 від 26.04.2010р. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 88 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 2340,75 грн.;

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) (далі Закон № 2181). Стаття 1 Закону № 2181 визначала, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 Закону № 2181, п.п. 4.1.4 п. 4.1 якої визначав, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону № 2181 для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону).

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач подав відповідачу Декларації (від 10.07.2010р. та від 18.08.2010р.) по сплаті ПДВ за червень, липень 2010р. (а.с.15-18, 29-32) у графі 27 яких визначив податкове зобовязання з ПДВ за червень в сумі 68179,00 грн., за липень 71331,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем надані копії платіжних доручень:

- № 294 від 27.07.2010р. на суму 68179,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено ПДВ за червень 2010р. (а.с.14);

- № 345 від 25.08.2010р. на суму 51331,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено ПДВ за липень 2010р. (а.с.28), також з виписки по особовому рахунку позивача вбачається, що платіжним дорученням № 310 від 05.08.2010р. сплачено 20000,00 грн. за «Призначенням платежу» ПДВ за липень 2010р.

Вивчивши вказані документи, керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, приймаючи до уваги сплату позивачем узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за червень-липень 2010р. в повному обсязі, суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень № 0000131502 від 25.02.2010р. та № 0000271502 від 26.04.2010р., передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону № 2181, оскільки у вищезазначених платіжних дорученнях чітко зазначено «Призначення платежу».

Суд звертає увагу на те, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати «Призначення платежу» визначене позивачем у платіжних дорученнях: № 294 від 27.07.2010р., № 310 від 05.08.2010р., зараховуючи зазначені в цих платіжним документах суми на сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень № 0000131502 від 25.02.2010р. та № 0000271502/0 від 26.04.2010р.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин належило виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який як було зазначено вище є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право на той час самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач добровільно перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати ПДВ за червень-липень 2010р., визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних документах.

Отже, відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафи у розмірі 20% та 50%.

Більш того, в матеріалах справи є докази того, що податкові повідомлення-рішення № 0000131502 від 25.02.2010р. та № 0000271502/0 від 26.04.2010р., в рахунок яких відповідач зарахував кошти згідно вищезазначених платіжних доручень, оскаржені до Окружного адміністративного суду АР Крим, та за результатами розгляду до теперішнього часу не прийнято рішення судом, яке набрало законної сили (а.с.57, 63).

Таким чином, податкові повідомлення-№ 0001711502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 21559,01 грн. та № 0001721502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 2340,75 грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001711502/0 від 14.10.2010р. та № 0001721502/0 від 14.10.2010р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001711502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 21559,01 грн. та № 0001721502/0 від 14.10.2010р. про застосування штрафу в розмірі 2340,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 21.03.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 28.03.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0001711502/0 від 14.10.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0001721502/0 від 14.10.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Айвазовське» (98542, АР Крим, смт. Партеніт, вул. Васильченко, 1А: ЄДРПОУ 04792883) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.