Постанова № 15376771, 03.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р. № 2а-9328/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

за участі секретаряГіщинської С.Я.

та представників

позивача Колосівської О.П.

відповідачаКохана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан - Груп»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 01 жовтня 2010 року №0001822320/0.

В позовній заяві та додаткових письмових поясненнях посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2010 року складено Акт перевірки від 17 вересня 2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2010 року №0001822320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 231 390 грн. Стверджує, що відповідач дійшов до висновку про безтоварність операцій згідно договорів укладених між позивачем та його контрагентами ПП «НВП Такт», ПП «Домус плюс», ПП «Альфаресурс», а відтак про безпідставність формування податкового кредиту позивачем. Однак, вказує позивач, такі висновки відповідача є необгрунтованими, оскільки йому на час перевірки подавалися відповідні податкові накладні, що на думку позивача є безумовною підставою для формування податкового кредиту, а договори з його контрагентами не визнавалися судом недійсними та щодо таких відсутні підстави розцінення їх нікчемними. Крім цього, звертає увагу на те, що позивач не несе жодної відповідальності за порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2010, за результатами якої складено Акт перевірки №4249/23-2/3494132 від 17 вересня 2010 року. Пояснює, що на підставі вищенаведеного Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2010 року №0001822320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на на додану вартість в розмірі 231 390 грн. Вважає, що відповідач правомірно дійшов до висновку про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами ПП «НВП Такт», ПП «Домус плюс», ПП «Альфаресурс». Вказує на те, що вищенаведені контрагенти відповідача або не подавали податкову звітність за квітень 2010 року або згідно податкової звітності не вказували позивача в якості їх контрагентів. Крім того, зазначає, що позивачем не надано на час перевірки усіх бухгалтерських документів щодо оформлення господарських операцій з поставки товарів (послуг), однак лише на підставі таких документів можливо встановити факт доставки товарів зі складів продавців та факт використання придбаних товарів (послуг) в господарській діяльності позивача. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 19 по 27 серпня 2010 року на підставі направлення №23-4/535 від 19 серпня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан - Груп» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої, встановлено порушення останнім вимог п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму зобовязання з податку на додану вартість в сумі 154260 грн., про що складено відповідний Акт №4249/23-2/3494132 від 17 вересня 2010 року.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіряючими встановлено те, що: Приватним підприємством «НВП Такт»виписано позивачу в квітні 2010 року податкову накладну від 07 квітня 2010 року №407000001 на загальну суму 295100 грн.; Приватним підприємством «Альфа Ресурс»виписано позивачу в квітні 2010 року податкову накладну від 29 квітня 2010 року №42900004 на загальну суму 239760 грн.; Приватним підприємством «Домус Плюс»виписано позивачу в квітні 2010 року податкову накладну від 12 квітня 2010 року №412000001 на загальну суму 331680 грн. Суми податку на додану вартість, які містяться в складі вартості товарів (послуг) згідно вищенаведених накладних, включені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних в Акті перевірки порушень на підставі того, що на переконання перевіряючих, згідно наданих на час перевірки документів не можливо підтвердити факт товарності операцій з договорів укладених між позивачем та його контрагентами ПП «НВП Такт», ПП «Домус плюс», ПП «Альфаресурс». А відтак, зроблено висновок про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобовязань та ухилення від оподаткування. На підтвердження вказаної позиції посилається на те, що: остання декларація з податку на додану вартість ПП «НВП Такт»подавалась за березень 2010 р., з податку на прибуток за 2009 рік; ПП «Альфа Ресурс»не включило у податкову звітність по податку на додану вартість за квітень 2010 року як контрагента ТОВ «Титан Груп», а декларація з податку на додану вартість ПП «Альфа Ресурс»не подавалась з січня 2010 року, з податку на прибуток взагалі не подавалась; ПП «Домус Плюс» не включив у податкову звітність по податку на додану вартість за квітень 2010 року як контрагента ТОВ «Титан Груп», а декларація з податку на додану вартість ПП «Домус Плюс»не подавалась з січня 2010 року, з податку на прибуток взагалі не подавалась.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2010 року №0001822320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 231390 грн., в тому числі 154 260 грн. за основним платежем та 77 130 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пунктів 1 та 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, передбачаено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 вищенаведеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст.1 вищезазначеного Закону закріплено зміст первинного документа, зокрема вказано те, що це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.228 вищенаведеного Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ними.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не надавались ні на час перевірки, ні в процесі судового розгляду справи усі первинні документи, які б підтверджували товарність операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема на пропозицію суду не преставлені усі договора, укладені між позивачем та його контрагентами, усі податкові накладні згідно вказаних договорів та ін. первинні документи, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем до компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан - Груп»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2011 року.

Головуючий Ланкевич А.З.