Постанова № 15357552, 31.01.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року Справа № 2а-602/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" (надалі - ТОВ "Дніпроліт") звернулося до суду з позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000162300/0 від 16.12.09, №0000172300/0 від 16.12.09.

Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09, за наслідками якої складено акт №10/2310-35279277 від 07.12.09. Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 460261 грн., та порушення п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 344234 грн. На підставі висновків цього акту Світловодською ОДПІ було винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000162300/0 від 16.12.09, яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 677 973 грн., з яких 460261 грн. - сума основного зобовязання, 217712 грн. - сума нарахованих штрафних санкцій, №0000172300/0 від 16.12.09, яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 493 442 грн., з яких 321324 грн. - сума основного зобовязання, 172118 грн. - сума нарахованих штрафних санкцій. Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень стали порушення при відображенні у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", ПП ОСОБА_1 Заперечуючи виявлені відповідачем порушення та посилаючись на безпідставність спірних податкових повідомлень -рішень, позивач просить суд визнати їх недійсними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивачем безпідставно не включено до валового доходу та до бази оподаткування податком на додану вартість дохід, отриманий від ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" у звязку з виконанням укладеного між ними договору доручення, неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на маркетингові послуги, надані ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", а також неправомірно сформовані валові витрати за договором про надання робіт, укладеним з ПП ОСОБА_1 Стверджуючи про законність та обґрунтованість висновків перевірки та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" з 02.07.07 зареєстровано як юридична особа Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с. 16, т.1) та з 04.07.07 взяте на податковий облік у Онуфріївському відділенні Світловодської ОДПІ (а.с. 20, т.1).

Посадовими особами Світловодської ОДПІ у період з 12.11.09 по 02.12.09 проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Дніпроліт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09, валютного законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09, результати якої оформлено актом №10/2310-35279277 від 07.12.09 (а.с. 21-58, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- п.4.1 ст.4, п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Дніпроліт" занижено податок на прибуток: за 2008 рік в сумі 430 292 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 395 833 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 34 459 грн.; за 9 місяців 2009 року в сумі 29 970грн., в т.ч.: за І квартал 2009 року в сумі 8 845 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 12 453 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 8 672 грн.

- п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на суму 344234 грн., в т.ч.: за серпень 2008 року на 316 667 грн., за грудень 2008 року на 27 567 грн.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000162300/0 від 16.12.09, яким позивачеві за порушення п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 460 261 грн. основного платежу та 217 712 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 677 973 грн. (а.с. 64, т.1).

- №0000172300/0 від 16.12.09, яким позивачеві за порушення п.п.4.1 п. 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 321 324 грн. основного платежу та 172 118 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 493 442 грн. (а.с. 63, т.1).

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000162300/0 від 16.12.09, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, вказане податкове повідомлення-рішення винесено у звязку з неправомірним, на думку відповідача, заниженням позивачем у ІІІ кварталі 2008 року валового доходу за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, укладеним з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", віднесенням позивачем до складу валових витрат у ІV кварталі 2008 року витрат на придбання маркетингових послуг за договором №01-07/08 від 01.06.08, укладеним з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", та віднесенням позивачем у І, ІІ, ІІІ кварталі 2009 року до складу валових витрат вартості робіт по навантаженню та розвантаженню щебеневої продукції за договором про надання послуг №01-12/08 від 01.12.08, укладеним з ПП ОСОБА_1

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000162300/0 від 16.12.09, складовими основного платежу з податку на прибуток у сумі 460261 грн. є податкове зобов'язання, визначене відповідачем ТОВ "Дніпроліт" за господарськими операціями з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" у розмірі 395833 грн., з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" - у розмірі 34458 грн., з ПП ОСОБА_1 - у розмірі 29970 грн. (а.с. 14-15, т.2).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" судом встановлено, що між ТОВ "Дніпроліт" та ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" укладено договір доручення №29-07/08 від 29.07.08, за умовами якого ТОВ "Дніпроліт" (повірений) зобовязується за винагороду, від імені і за рахунок ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" (довіритель) укласти договори на придбання карєрного обладнання (дробилка СМД-118, дробилка КСД-1750, питатель ПП 1-15-900) з компанією ПП "Приват". (а.с. 59-62, т.1).

Згідно з пп. 1.2 п.1 цього договору повірений має право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій за договором.

Пунктом 2 цього договору передбачені такі обовязки повіреного: вчиняти дії відповідно до змісту даного йогу доручення; повідомляти довірителя на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення цього договору до моменту виконання доручення повністю або частково, негайно повернути довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення.

Пунктом 3 цього договору визначені обовязки довірителя, а саме: забезпечити повіреного усіма можливими засобами, необхідними для виконання ним його зобовязань за цим договором; протягом 30 банківських днів після підписання цього договору перерахувати на рахунок повіреного 6000000 грн. для виконання ним його зобовязань за цим договором; в строк протягом 10 календарних днів з моменту затвердження звіту повіреного відповідно до положень п.5.1 цього договору відшкодувати повіреному необхідні витрати, повязані із виконанням доручення; сплати повіреному плату у розмірі 0,2% від ціни кожного окремо придбаного обладнання в строк протягом 10 календарних днів з моменту затвердження звіту повіреного відповідно до положень п.5.1 цього договору; відповідні кошти перераховуються довірителем на рахунок повіреного. Повірений має право відрахувати належні йому кошти з коштів довірителя, перехованих для виконання зобовязань за цим договором; негайно (протягом 48 годин з моменту затвердження звіту відповідно до положень п.5.1 цього договору) прийняти від повіреного усе одержане ним у звязку з виконанням доручення.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору повірений протягом 10 календарних днів з моменту повного або часткового виконання дій, передбачених цим договором, зобовязаний надати довірителю звіт про виконання доручення із доданням відповідних виправдних документів.

Згідно з п.6 договору повірений зобовязаний виконати доручення до 31.12.08.

За умовами п.9 договору, його строк починає свій перебіг з моменту його підписання та скріплення печатками та закінчується 31.12.08.

У подальшому між позивачем, діючим за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08 від імені ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" (покупцем), та ПП "Приват" (продавцем) укладено договір поставки №5-08/08 від 05.08.08, за умовами якого ПП "Приват" зобовязується поставити, а ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", в інтересах якого діє позивач, прийняти та оплатити карєрне обладнання. (а.с. 92-93, т.1).

Пунктом 3 договору поставки визначена загальна вартість обладнання: конусна дробилка КСД-1750 1900 000 грн., конусна дробилка КМД-1750 1900 000 грн., питатель ПП 1-15-900 1600 000 грн., всього 5400 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" 07.08.08 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Дніпроліт" кошти у сумі 1900 000 грн., в тому числі 316666, 66 грн. ПДВ, як оплату за обладнання відповідно до договору доручення №29-07/08 від 29.07.08 (а.с. 102, 104, т.1), які в свою чергу перераховані ТОВ "Дніпроліт" на розрахунковий рахунок ПП "Приват" як оплата за обладнання за договором поставки №5-08/08 від 05.08.08, про що свідчать банківські виписки від 07.08.08 та 15.08.08 (а.с.102-104, т.1).

У ході перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач, всупереч п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу за ІІІ квартал 2008 року не включив дохід, отриманий ним як повіреним за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, зокрема у звязку з перерахуванням ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", як довірителем, на розрахунковий рахунок позивача коштів у сумі 1900 000 грн., в т.ч. ПДВ - 316666,66 грн., в якості оплати за карєрне обладнання, придбане позивачем у ПП "Приват". При цьому письмовий звіт про виконання доручення у позивача відсутній, а по закінченню терміну дії договору грошові кошти в сумі 1900000 грн. довірителю не повернуті. Вказані порушення, на думку відповідача, призвели до заниження ТОВ "Дніпроліт" скоригованого валового доходу на суму 1583333 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 395833 грн.

Відповідно до з п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно забз. 4 пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Статтею ст.1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно з п.1 ч.2 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, придбаваючи карєрне обладнання у ПП "Приват" на виконання укладеного ним з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" договору доручення №29-07/08 від 29.07.08, діяв від імені та за рахунок довірителя, що також зазначено в договорі поставки №5-08/08 від 05.08.08, тобто постачальником карєрного обладнання у даному випадку є ПП "Приват", а покупцем -ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", а не позивач. Останній лише надавав послуги довірителю за вказаним договором доручення.

Отже, грошові кошти, які надійшли позивачеві - повіреному для закупівлі обладнання на підставі договору доручення як засіб, необхідний для виконання доручення, залишалися власністю довірителя, підлягали обов'язковій передачі третій особі - продавцеві обладнання - i не є оплатою товарів (робіт, послуг) за договором доручення.

Як передбачено пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи вищевикладене, грошові кошти, які надходять платнику податку (повіреному) на підставі договору доручення для закупівлі обладнання, не включаються до валового доходу такого платника податку. При цьому сума винагороди, сплачена довірителем на користь платника податку (повіреного) у звязку із виконанням договору доручення, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається до складу валового доходу такого платника податку (повіреного).

Датою збільшення валового доходу в результаті виконання договору доручення є дата складання та подання звіту довірителю щодо виконання всіх умов договору. У випадку отримання повіреним суми коштів від довірителя до моменту виконання договору доручення така сума не може визнаватися як винагорода, оскільки згідно із ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату лише після виконання своїх зобовязань за договором.

Тобто, наявність письмового звіту про виконання доручення, про відсутність якого стверджував відповідач, має значення для формування валового доходу повіреного в момент виконання договору передачі довірителеві результатів наданих послуг (виконаних робіт) та отримання винагороди.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні та не спростованими відповідачем, договір доручення №29-07/08 від 29.07.08 на момент розгляду справи в повному обсязі сторонами не виконаний, ТОВ "Дніпроліт" винагороду за вказаним договором не отримало.

Доводи відповідача про те, що ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" визнано банкрутом, про що, як зазначено а акті перевірки, опубліковано оголошення в газеті "Голос України" від 07.03.09, спростовуються наявною в матеріалах справи ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.10 по справі №15/59-б-49/318-б-28/62-б за заявою компанії "Кронт дірект інвест лімітед" до ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" про визнання останнього банкрутом, якою провадження по справі припинено (а.с. 31-34, т.2), та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якого випливає, що станом на 17.12.10 ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" зареєстровано в ЄДР (а.с. 248-250, т.1).

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що сума коштів, отримана ТОВ "Дніпроліт" від ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, не повинна включатися до складу його валового доходу.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Дніпроліт" норм податкового законодавства, зокрема п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року за господарськими операціями з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", та заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 395 833 грн., тому застосування до ТОВ "Дніпроліт" штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не відповідає вимогам чинного законодавства.

У звязку з цим суд визнає неправомірним донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 395 833 грн. за порушення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та застосування до нього на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 197 917 грн.

Наведене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000162300/0 від 16.12.09 в цій частині є неправомірним, а відтак позовні вимоги про його скасування в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", встановлено, що 01.06.08 між ними укладено договір про надання маркетингових послуг №01-07/08, за умовами якого ТОВ "Дніпроліт" (замовник) доручає ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" (виконавець) здійснювати маркетингові дослідження на території України та країн СНД по реалізації щебеневої продукції (а.с. 78-79, т.1).

Згідно з п. 3 договору виконавець збирає інформацію про діючі договірні ціни на ринку щебеню та складає базу даних на потенційних замовників, проводить поточні консультації із замовником не рідше одного разу в тиждень і інформує його про зміну вартості щебеню на ринку, проводить попередні переговори по даному виду товару у випадку згоди замовника на його реалізацію.

Як передбачено п.4.1 договору, при здачі-прийнятті робіт складається відповідний акт здачі-прийняття, який підтверджує виконання виконавцем своїх зобовязань і є невідємною частиною договору.

Про виконання зобовязань по договору між сторонами складено акти приймання наданих послуг загальною вартістю 165400 грн., зокрема від 11.11.08 на суму 67200 грн., в т.ч. 11 200 грн. ПДВ (а.с. 69-71, т.1), від 28.12.08 на суму 98 200 грн. в т.ч. 16 366,67 грн. ПДВ (а.с. 66-68, т.1).

Витрати у сумі 137833, 33 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат у ІУ кварталі 2008 року.

У ході перевірки посадові особи органу податкової служби дійшли висновку, що надані ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" маркетингові послуги не повязані з веденням господарської діяльності позивача, а тому витрати позивача на придбання цих послуг не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі -Положення).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пп. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з наданими позивачем актами прийняття наданих послуг від 11.11.08 та 28.12.08 за договором №1-07/08 від 01.07.08, виконавець ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" щоденно здійснював пошук потенційних споживачів, які використовують в технології виробництва щебеневу продукцію на території України; проводив переговори по досягненню домовленостей по поставці щебеневої продукції замовника споживачам України; виконавець здійснював моніторинг споживчого попиту на щебеневу продукцію замовника, щотижнево засобами телефонного звязку надавав замовнику рекомендації по управлінню запасами товарів, наданих замовником виконавцеві і корегуванню їх обємів у відповідності з попитом споживачів цільового товарного ринку, який охоплює виконавець своєю господарською діяльністю; виконавець щоденно по телефону надавав інформацію замовнику про продаж продукції, що поставляється замовником виконавцеві; виконавець здійснював моніторинг і аналіз товарообороту замовника, щотижня телефоном надавав замовнику рекомендації щодо його росту; виконавець щотижня телефоном надавав замовнику рекомендації по формуванню асортиментного переліку продукції, що поставляється замовником виконавцеві; упродовж звітного періоду виконавець розповсюджував усну та іншу інформацію про замовника та його продукцію, щодо її поставок на ринок України, також надавав можливість такого розповсюдження персоналу замовника та особам, які мають відповідні цивільно-правові відносини, серед покупців фізичних та юридичних осіб (кінцевих споживачів). На протязі звітного періоду виконавцю було надано місце та можливість для демонстрації працівниками замовника і його контрагентами за укладеними цивільно-правовими угодами зразків продукції, що поставляється замовником, а також іншого асортименту товарів, щодо поставки яких замовник здійснював свою господарську діяльність, плануючи їх реалізацію на ринках України та Росії. (а.с. 66-71, т.1)

Відповідно до змісту зазначених актів приймання наданих послуг, вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

Вбачається, що перераховані в актах види послуг носять загальний характер. З цих актів неможливо достовірно визначити одиницю виміру господарської операції (які конкретні роботи по вивченню ринку збуту та пошуку споживачів продукції замовника були виконані ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат"), обсяг наданих послуг, їх вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Тому, враховуючи вимоги, які висуваються щодо оформлення первинних документів, суд вважає, що надані акти прийняття послуг від 11.11.08 та 28.12.08 у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть вважатися належними первинними документами та бути підставою для формування валових витрат за спірною господарською операцією.

Інші докази, які підтверджують фактичне надання конкретних послуг за договором про надання маркетингових послуг №01-07/08 від 01.06.08, позивачем не надані.

Так, виходячи з предмету вказаного договору, результати маркетингових досліджень мали б бути втілені у певній формі, як-от звіт, висновок тощо, який містив би обсяг, склад, характеристику, методику та висновки проведених досліджень. Однак, такого документу позивачем суду не надано.

Крім того, позивачем не підтверджено зв'язок понесених витрат зі своєю господарською діяльністю, не надано доказів щодо економічного ефекту від використання результатів наданих маркетингових послуг у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Зокрема, у судовому засіданні позивачем не доведено, що надання ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" маркетингових послуг призвело до розширення кола покупців ТОВ "Дніпроліт", і як наслідок - до отримання додаткової вигоди, оскільки з жодним з підприємств, перерахованих у вказаних звітах, позивач не уклав угод та господарську діяльність не вів.

Воднораз, у ході судового розгляду справи позивачем суду надано інші копії актів приймання наданих послуг від 11.11.08 та 18.12.08, які, на його думку, підтверджують факт використання в своїй господарській діяльності результатів маркетингових послуг, наданих ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" (а.с.200-205, т.1), оскільки у переліку підшуканих ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" потенційних споживачів вказані підприємства, з якими позивачем упродовж липня 2008 квітня 2009 року укладено угоди поставки щебеневої продукції, зокрема, ТОВ "Одек", ТОВ "Стек", ТОВ "Гамма", ТОВ "Металстройресурс", ТОВ "Лада-Траст", ТОВ "Альфойл", ТОВ ТК "Будоснова", ТОВ "БКПБ Цембуд", ТОВ "ЛідерКом" (а.с. 176-199, 206-212, т.1). Суд критично оцінює вказані акти, оскільки вони відрізняються від тих актів, які досліджувалися податковими інспекторами під час перевірки (описані на 8-9 аркушах акту перевірки №10/2310-35279277 від 07.12.09) та були долучені позивачем до позовної заяви (а.с. 66-71, т.1). Вважаючи ці звіти штучно створеними документами, які не відображають реальний зміст та характер наданих послуг, суд не приймає їх в якості належних доказів у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність доказів фактичного надання ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" спірних послуг та їх використання у господарській діяльності ТОВ "Дніпроліт" виключає звязок таких послуг з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про неправомірність віднесення до складу валових витрат їх вартості у сумі 137 833 грн., що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобовязань позивача.

Як передбачено пп. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На цій підставі відповідачем позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 34 458 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 783 грн., які включені до податкового повідомлення-рішення №0000162300/0 від 16.12.09.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток за ІV квартал 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для скасування в цій частині оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000162300/0 від 16.12.09, а відтак - і для задоволення позову у цій частині.

Стосовно господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_1 судом встановлено, що між ТОВ "Дніпроліт" та ПП ОСОБА_1 укладено договір на надання робіт №01-12/08 від 01.12.08 (а.с. 72-73, т.1), за умовами якого ПП ОСОБА_1 (виконавець) зобовязується виконати роботи по навантаженню та розвантаженню щебеневої продукції, а ТОВ "Дніпроліт" (замовник) зобовязується оплатити вказані роботи.

Згідно з пп. 1.3, 1.4 п.1 цього договору строк виконання робіт з 01.12.08 по 31.12.09, виконавець має право виконати роботи завчасно. Роботи вважаються виконаними після підписання акту прийому-здачі виконаних робіт замовником або його уповноваженим представником.

Відповідно до п.2.1.4 п.2 вказаного договору виконавець зобовязаний виконати роботу своїми силами із застосуванням власної, необхідної для виконання даного виду робіт, техніки.

Підпунктом 3.1, 3.2 пункту 3 цього договору передбачено, що ціна наданих робіт складається з суми витрат, понесених виконавцем під час виконання робіт і може бути змінена виконавцем в залежності від зміни суми понесених виконавцем витрат. За виконані роботи, надані виконавцем, замовник сплачує виконавцю суму згідно актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Дія договору розпочинається з моменту його підписання і діє до 31.12.09 (п.п.6.1 п.6 договору).

Про виконання зобовязань по договору між сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на загальну суму 149149, 02 грн. без ПДВ, зокрема:

- № 02/2 від 01.02.09 (розвантаження породи) на суму 16 823, 45 грн. (а.с. 74, т.1),

- № 03/3 від 01.03.09 (навантаження щебеню) на суму 18 556, 57 грн. (а.с. 74, т.1),

- № 04/4 від 01.04.09(навантаження щебеню) на суму 15 550 грн. (а.с. 77, т.1),

- № 06/6 від 01.06.09 (навантаження щебеню) на суму 17 240 грн. (а.с. 77, т.1),

- № 07/7 від 30.06.09 (навантаження щебеню) на суму 46 290 грн. (а.с. 75, т.1),

- № 08/8 від 01.08.09 (навантаження щебеню) на суму 16 725 грн. (а.с. 75, т.1),

- № 09/9 від 30.09.09 (навантаження щебеню) на суму 17 964 грн. (а.с. 76, т.1).

Дослідивши у ході перевірки вказані документи, посадові особи органу податкової служби дійшли висновку, що надані ПП ОСОБА_1 послуги по навантаженню та розвантаженню щебеневої продукції не повязані з веденням господарської діяльності позивача, у звязку з чим в порушення п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 119881 грн., в тому числі за І квартал 2009 року 35380 грн., за ІІ квартал 2009 року 49 812 грн., за ІІІ квартал 2009 року 34 689 грн.

Такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що постачальниками щебеневої продукції (сировини - розкривної породи та готової продукції - щебеню) ТОВ "Дніпроліт" у січні-вересні 2009 року були ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Славутич-Руда-Україна", а основними покупцями щебеню у цей період були ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали". Зі змісту договорів, укладених позивачем з цими контрагентами випливає, що поставка продукції здійснювалась залізничним транспортом, навантаження та розвантаження вагонів здійснювалося силами контрагентів. Натомість, акти здачі-приймання робіт, складені та підписані ПП ОСОБА_1 та позивачем, не підтверджують надання послуг по навантаженню-розвантаженню щебеневої продукції за договорами, укладеними ТОВ "Дніпроліт" з вказаними вище контрагентами, саме ПП ОСОБА_1, яка є платником єдиного податку, видом діяльності якої є виробництво кухонних меблів, а місцем проведення діяльності - м. Київ на замовлення.

Представник позивача у судовому засіданні, заперечуючи вказані висновки відповідача, посилався на те, що відповідно до умов договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ "Буковина-папір" та ВАТ "Полтавський ГЗК", останніми було поставлено позивачу скельну (розкривну) породу, яку в подальшому той доставив до філії "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор" для її переробки у щебінь. У звязку із здійсненням позивачем самовивозу виготовленого щебеню ТОВ "Дніпроліт" використовував послуги ПП ОСОБА_1 щодо завантаження та розвантаження щебеню у період, що перевірявся.

Дослідженням у судовому засіданні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними ТОВ "Дніпроліт" та ПП ОСОБА_1, встановлено, що вони за формою та змістом не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пп. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів - місця виконання робіт, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Як вбачається з актів здачі-приймання робіт, складених між позивачем та ПП ОСОБА_1, останньою надавалися переважно роботи по навантаженню щебеню (фракції 5-20, 20-40, 0-5), у такі строки 11.02.09, 23.02.09, 10.03.09, 19.03.09, 11.05.09, 12.05.09, 27.05.09, 05.06.09, 13.06.09, 16.06.09, 17.06.09, 23.06.09, 25.06.09, 15.07.09, 29.07.09, 30.07.09, 05.08.09, 30.09.09. (а.с. 74-76, т.1).

Співставлення цих актів з інформацією про обєми поставок щебеню позивачеві у січні вересні 2009 року свідчить, що роботи по навантаженню проводилися щодо щебеню, придбаного позивачем у ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (м. Комсомольськ). (а.с. 47 49, т.1)

Умовами договору поставки №29/03-49 від 11.02.09, укладеного між ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (постачальник) та ТОВ "Дніпроліт" (покупець), передбачено, що поставка продукції проводиться залізничним транспортом на умовах FCA ст. Золотнишино (Інкотермс-2000).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року, видання МТП №560, які введені в дію з 01.01.00 (надалі - правила "Інкотермс-2000"), термін FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

При цьому поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Отже, умови поставки FCA "франко-перевізник" передбачають обовязок продавця (ТОВ "Славутич-Руда-Україна") навантажити товар та вимагають від нього доставити товар для перевезенная до названого місця (станція Золотнишино, Південна залізниця) відповідно до вказівок покупця.

Відповідачем встановлено, що саме ТОВ "Славутич-Руда-Україна" було відправником продукції за умовами договорів поставки щебеню, укладеними між позивачем та його покупцями - ТОВ "Лідер-Ком" (м. Москва), ТОВ "Стройдорматеріали" (м. Бєлгород), про що свідчать ВМД №806010007/9/200204 від 11.02.09, №806010007/9/200333 від 23.02.09, №806010007/9/200525 від 19.03.09, №806010007/9/200744 від 12.05.09, №806010007/9/200956 від 23.06.09, №806010007/9/200957 від 23.06.09.

Воднораз, договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали", передбачають умови поставки DAF ("поставка до кордону"). (а.с. 88-91, т.1).

Відповідно до правил "Інкотермс-2000" термін DAF "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.

Наведені обставини виключають участь ПП ОСОБА_1 у роботах по навантаженню або розвантаженню щебеню, придбаного у період січня - березня 2009 року позивачем у ТОВ "Славутич-Руда-Україна" та реалізованого позивачем ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали".

Суд критично оцінює доводи позивача щодо того, що ПП ОСОБА_1 здійснювала роботи по розвантаженню розкривної породи, отриманої позивачем від ТОВ "Буковина - Папір" за договором поставки №0407/1 від 04.07.08 (а.с. 94-95, т.1), з огляду на те, що видатковими накладними №РН-0000002 від 03.10.08, №РН-0000002 від 19.12.08 (а.с. 139-140, т.1) підтверджується факт здійснення операції передачі (відвантаження) товару (розкривної породи у кількості 13995 т) від ТОВ "Буковина Папір" до ТОВ "Дніпроліт" у жовтні та грудні 2008 року, що ставить під сумнів необхідність повторного розвантаження цієї продукції ПП ОСОБА_1 у січні 2009 року, оформленого актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) №02/2 від 01.02.09 (а.с. 74, т.1).

Так само, не заслуговують на увагу доводи позивача щодо того, що ПП ОСОБА_1 здійснювала роботи по розвантаженню розкривної породи, отриманої позивачем від ВАТ "Полтавський ГЗК" за договором поставки №2989/4648 від 31.12.08 (а.с. 86-87, т.1), оскільки позивачем не доведено факт поставки йому розкривної породи від ТОВ "Полтавський ГЗК" у січні 2009 року, тобто в той період, за який складено акт здачі-прийняття робіт №02/2 від 01.02.09 про розвантаження 2485 т породи. (а.с. 74, т.1).

Твердження позивача щодо проведення ПП ОСОБА_1 робіт по навантаженню щебеню, виготовленого філією "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор" з розкривної породи ВАТ "Полтавський ГЗК" за договором про надання послуг №86 від 10.06.08 (а.с. 82-84, т.1) спростовуються тим, що, як встановлено у ході перевірки, послуги з відвантаження продукції у лютому 2009 року позивачеві надавала саме філія "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор" (а.с. 46, т.1). Доказів про надання філією "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор" послуг з переробки розкривної породи в щебінь, упродовж січня - вересня 2009 року, що потребувало б самовивозу готової продукції, та - як наслідок - використання робіт з навантаження щебеню, позивачем суду не надано.

Також позивачем не надано доказів оплати послуг ПП ОСОБА_1 за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що ставить під сумнів реальність наданих послуг та унеможливлює віднесення витрат на їх придбання до валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 1 названого Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, тому з огляду на відсутність документального підтвердження надання ПП ОСОБА_1 позивачеві послуг з навантаження розвантаження продукції та використання цих послуг у господарській діяльності, зазначені витрати не можуть вважатися такими в контексті положень пунктів 5.1 та 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача про необхідність донарахування позивачеві податку на прибуток за наведеною вище господарською операцією на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно з пп. 17.1.3 п.7.1 ст.17 вказаного Закону.

Як передбачено пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Оскільки позивачем не доведено правомірність формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_1, тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000162300/0 від 16.12.09 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 29 970 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 012 грн. за вказане порушення задоволенню не підлягають.

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000172300/0 від 16.12.09, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000172300/0 від 16.12.09, наданого відповідачем, складовими основного платежу з податку на додану вартість є податкове зобов'язання, визначене відповідачем ТОВ "Дніпроліт" за господарськими операціями з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" (316 667 грн.), ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" (27 567 грн.) (а.с.14-15, т.2).

Зокрема, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" відповідач дійшов висновку, що позивач, отримавши від ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08 кошти у сумі 1900 000 грн., всупереч пп.7.1.3 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включив до податкових зобов'язань за серпень 2008 року суми ПДВ у розмірі 316667 грн. із перерахованих коштів, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 316667 грн.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поряд з цим п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено перелік окремих видів послуг, надання яких не є об'єктом оподаткування. Зокрема, пп. 3.2.5 п.3.2 ст. 3 Закону передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Воднораз, база оподаткування операцій з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи визначається відповідно до абз.3 п. 4.7 ст. 4 вказаного Закону, яким передбачено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення. (п.1 ч.2 ст. 1007 ЦК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що передача довірителем грошових коштів повіреному для оплати третій особі від імені та за дорученням довірителя не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, оскільки повірений не набуває права на товари/послуги.

Тому отримання коштів повіреним у межах договору доручення для виконання такого договору не є об'єктом оподаткування ПДВ. Надання послуг повіреного у межах виконання договору доручення є об'єктом оподаткування ПДВ і оподатковується на загальних підставах.

При цьому, датою збільшення податкових зобовязань підприємства при виконанні договорів доручення має бути дата передачі товарів (результатів робіт, послуг) довірителю, які буде придбано саме на виконання договору доручення.

Між тим, висновок відповідача про збільшення у позивача податкових зобовязань внаслідок витрачання грошових коштів, отриманих на підставі договору доручення, ґрунтується на помилковому ототожненні отримання повіреним грошових коштів за договором доручення з переходом права власності на ці грошові кошти, тобто фактично з поставкою товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не встановлено факт придбання та передачі позивачем товарів своєму довірителеві - ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія". Не доведено цей факт відповідачем і в судовому засіданні.

Відповідно до п.3.1 договору доручення №29-07/08 від 29.07.08 (а.с.59-62, т.1) довіритель зобовязаний сплатити повіреному плату в розмірі 0,2 % від ціни окремо придбаного обладнання в строк протягом 10 календарних днів з моменту затвердження звіту повіреного. Відповідні кошти перераховуються довірителем на рахунок повіреного. Повірений має право відрахувати належні йому кошти з коштів довірителя, перехованих для виконання зобовязань за цим договором.

Вбачається, що ця сума і є винагородою повіреного за договором доручення і саме вона підлягає оподаткуванню відповідно до п.п.3.3.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи відповідача стосовно отримання позивачем коштів за договором доручення без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки не були підтверджені належними засобами доказування.

Натомість, судом встановлено, що ТОВ "Дніпроліт" кошти, отримані за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, укладеним з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", у розмірі 1900 000 грн. перераховані до ПП "Приват" на виконання зобовязань ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" перед цим підприємством за договором поставки №5-08/08 від 05.08.08. (а.с. 92-93, т.1)

Викладений в запереченнях на позов факт включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з коштів, перерахованих ним у серпні 2008 року на рахунок ПП "Приват", який відповідач доводив, посилаючись на детальну інформацію щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с. 227-228, т.1), спростований дослідженими у судовому засіданні податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ "Дніпроліт" за серпень 2008 року (а.с. 152, 166, т.1, а.с. 2-7, т.2). Інших належних доказів на підтвердження формування позивачем податкового кредиту за цими операціями відповідачем суду не надано.

Наведене свідчить, що у Світловодської ОДПІ відсутні підстави вважати порушеними позивачем п. 4.1 статті 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки у відповідності до п. 1.4 ст. 1, пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" кошти, залучені за договором доручення, не оподатковуються податком на додану вартість, а згідно з п. 4.7. ст.4 цього Закону збільшення податкових зобовязань у повіреного виникає при передачі ним товарів, придбаних від імені та за рахунок довірителя саме довірителю.

Тому висновок відповідача про заниження ТОВ "Дніпроліт" податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 316 667 грн. за серпень 2008 року є неправомірним. Відповідно, за відсутності порушення ТОВ "Дніпроліт" норм податкового законодавства при декларуванні податкових зобовязань, не відповідає вимогам чинного законодавства застосування до ТОВ "Дніпроліт" штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 158334 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000172300/0 від 16.12.09 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 316 667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 158 334 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", то у звязку з недоведеністю платником використання придбаних у ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" маркетингових послуг на загальну суму 165 400 грн. в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "Дніпроліт" безпідставно, в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" включило до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2008 року суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням цих послуг, у розмірі 27 567 грн. за податковими накладними №171120 від 17.11.08, №281218 від 28.12.08, (а.с. 80, 81, т.1), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 27 567 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд погоджується з висновком відповідача, що оскільки позивач неправомірно збільшив валові витрати на суму отриманих від ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" послуг, стосовно яких відсутній зв'язок з його господарською діяльністю, тому суми ПДВ у розмірі 27567 грн., сплачені у звязку з придбанням цих послуг, він неправомірно відніс до складу податкового кредиту.

У звязку з цим суд визнає правомірним донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість за господарською операцією з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", за порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та застосування до нього на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій. Наведене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000172300/0 від 16.12.09 в цій частині є правомірними, тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000162300/0 від 16.12.09, яким ТОВ "Дніпроліт" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 460 026 грн. основного платежу та 217 712 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині 395 833 грн. основного платежу та 197 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000172300/0 від 16.12.09, яким ТОВ "Дніпроліт" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 321 324 грн. основного платежу та 172 118 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині 316 667 грн. основного платежу та 158 334 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з частинами 1, 3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської обєднаної державної податкової інспекції №0000162300/0 від 16.12.09, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 460 026 грн. основного платежу та 217 712 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 395 833 грн. основного платежу та 197 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської обєднаної державної податкової інспекції №0000172300/0 від 16.12.09, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 321 324 грн. основного платежу та 172 118 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 293 757 грн. основного платежу та 158 334 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Деріївський гранітний карєр "Дніпроліт" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Постанову складено в повному обсязі 07.02.11.