Рішення № 15352808, 10.05.2011, Нижньогірський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа №2-40/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 року Нижньогірський районний суд АР Крим в складі:

головуючого - судді Чернецької В.В.

при секретарі - Колесниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нижньогірський справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про передання у заклад майна та звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про передання у заклад майна та звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до кредитного договору №8222-07М від 09 жовтня 2007року, відповідач отримав кредит у сумі 20000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 жовтня 2010 року, але порушив зобовязання по кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 19777,37 доларів США, що за курсом 7,96 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ №417/9 від 12 січня 2011 року складає 157427,86 грн. У звязку з чим просить передати у заклад ПриватБанку шляхом вилучення у відповідача належний йому на праві власності автомобіль Scania (модель С/360, 1998 року, тип ТЗ вантажний сідельний тягач, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1), п/причеп (модель: Trouillet 1995 року випуску, тип ТЗ п/причеп фургон, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, та заставлене майно, яке зазначено в договорі застави №8222-07 ДЗ/2 від 09 жовтня 2007 року, в рахунок погашення заборгованості звернути на вказане заставлене майно, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям ТЗ з обліку у органах ДАІ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причину неявки суду не надав. Оскільки суду повернулися повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення, з відміткою про повернення у звязку з закінченням терміну зберігання, суд приходить до висновку, що відповідач відсутній за місцем реєстрації, у звязку з чим у відповідності до п.5 ч.5 ст. 74 ЦПК України, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено йому належним чином.

Враховуючи положення ч.1 ст. 224 ЦПК України, відповідно до якого, у разі неявки в судове засідання відповідача, який повідомлений належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

На підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд знаходить позов обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

При цьому судом встановлено, що згідно із кредитним договором №8222-07М від 09 жовтня 2007року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 20000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 жовтня 2010 року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, відповідач зобовязався сплатити проценти за користування кредитом у відповідності з даним договором, а також у відповідності до графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди, зазначеної у додатку №1 до даного договору.

У забезпечення виконання зобовязань по сплаті кредиту ОСОБА_1 на підставі договору застави автотранспорту №8222-07 ДЗ/1 від 09 жовтня 2007 року та договору застави майна №8222-07 ДЗ/2 від 09 жовтня 2007 року надавПАТ Комерційний банк «Приватбанк» у заставу транспортний засіб Scania, модель С/360, 1998 року, тип ТЗ вантажний сідельний тягач, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, п/причеп (модель: Trouillet 1995 року випуску, тип ТЗ п/причеп фургон, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, та заставлене майно, яке зазначено в договорі застави №8222-07 ДЗ/2 від 09 жовтня 2007 року, а саме телевізор SONY KV 29L940R, с/н 1003792, 2006 року випуску, але позивач доказів про реєстрацію обтяження вищезазначеного майна в Державному реєстрі обтяжень майна суду не надав.

Згідно зі ст. 572 ЦК України кредитор має право у разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У порушення даного договору та вимог чинного законодавства України, ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує, у звязку з чим станом на 09 квітня 2010 року за ним утворилася заборгованість у сумі 9047 доларів США 93 центи.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1048-1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором .

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків встановлених договором позики (кредитним договором), щодо забезпечення повернення позики позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до вимог ст. 589 ЦК України та ст. 19 ЗУ «Про заставу» передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобовязанням. Розмір цієї вимоги включає:

відшкодування витрат, повязаних з предявленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження;

сплату процентів і неустойки;

сплату основної суми боргу;

відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобовязання або умов обтяження;

відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено право обтяжувача здійснювати продаж предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобовязання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження. Статтею 24 вказаного Закону передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за вищезазначеним кредитним договором належним чином не виконує, у встановлені строки не сплатив заборгованість за кредитом, у звязку з чим у нього утворилася заборгованість.

Станом на 04 листопада 2010 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 19777,37 доларів США, що за курсом 7,96 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ №417/9 від 12 січня 2011 року складає 157427 гривень 86 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості доданим до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не виконав взяті на себе зобовязання за вищезазначеним кредитним договором, який був забезпечений заставою,вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави засновані на законі та підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог позивача щодо передачі у заклад Приватбанку заставленого майна відповідно до вищезазначених договорів застави, на думку суду необхідно відмовити, оскільки порядок передачі предмету застави у заклад,визначений домовленістю сторін і встановлений пунктом 17.10 вищезазначених договорів застави. Більш того у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України, доказівпорушення ОСОБА_1 зазначеного порядку передачі заставленого майна у заклад позивачем суду надано небуло.

Оскільки позов задоволено частково, то у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 554, 572, 589, 590, 629, 1048,1049, 1052 ЦК України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.10,11,15,60,81,214-215 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №8222-07М від 09 жовтня 2007 року у сумі 19777 доларів США 37 центів, що еквівалентно сумі157427 гривень 86 копійок - звернути стягненняна транспортний засіб Scania, модель С/360, 1998 року, тип ТЗ вантажний сідельний тягач, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, п/причеп (модель: Trouillet 1995 року випуску, тип ТЗ п/причеп фургон, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, та телевізор SONY KV 29L940R, с/н 1003792, 2006 року випуску, що належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця зі зняттям вказаного майна з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу зазначеного майна.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги буд. №50, р/р № 64993919400001, МФО №305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1574 (одна тисяча пятсот сімдесят чотири) гривні та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія шляхом подачі апеляційної скарги через Нижньогірський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: