Рішення № 15336647, 06.04.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-954/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

11 лютого 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаряКарпенко І.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року в розмірі 202739 грн. 12 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 15.06.2010 року за клопотанням представника позивача залучено до участі в справі в якості співвідповідача поручителя за наведеним договором ОСОБА_4.

Позивач обґрунтовував вимоги тим, що згідно договору про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 16 800 євро зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 8,8% річних, з терміном погашення до 21.08.2013 року та зобовязався проводити погашення кредиту щомісячно і сплачувати відсотки за користування кредитом у строк до 25 числа включно кожного поточного місяця, включаючи місяць надання кредиту, по останній календарний день поточного місяця та в розмірі, визначеному графіком погашення кредиту в Додатку №1 до кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів, визначених умовами договору про надання споживчого кредиту, станом на 06.04.2010 року відповідач ОСОБА_1 заборгував позивачу 202 739 грн. 12 коп., в тому числі залишок по кредиту 47 731 грн. 40 коп., прострочена заборгованість по кредиту 122 530 грн. 52 коп., заборгованість по нарахованих відсотках 13 817 грн. 45 коп., заборгованість по прострочених відсотках 759 грн. 09 коп., заборгованість по нарахованій щомісячній комісії 6 255 грн. 80 коп., заборгованість по простроченій щомісячній комісії 592 грн. 22 коп., пеня 11 052 грн. 64 коп. У зв'язку з простроченням боржника відповідно до умов кредитного договору позивач набув право вимоги дострокового повернення кредиту, сплати процентів, неустойки та інших збитків. ОСОБА_3, як поручитель згідно договору поруки відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. ОСОБА_4, як заставодавець згідно договору застави рухомого майна відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, так як зобов'язалася погасити кредит за власний рахунок у випадку, якщо від реалізації майна суми буде недостатньо для покриття кредиту, відсотків, неустойки та інших витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, не заперечуючи факту укладення договору про надання споживчого кредиту, позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що фактично кредитні кошти по цьому договору отримав ОСОБА_3, який в нього придбав земельну ділянку і кредитними коштами розрахувався за земельну ділянку. За належне виконання наведеного договору він поручився як поручитель, а його дружина як майновий поручитель. Тому просив стягнути кредитну заборгованість з поручителів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням думки відповідача ОСОБА_1 про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача і відповідачів, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

22 серпня 2008 року між АКБ “Золоті ворота” в особі філії АКБ “Золоті ворота” у м. Івано-Франківську (правонаступником якого є ПАТ “Банк Золоті Ворота”) та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №02/459Ф (а.с. 10-13), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредитні кошти в розмірі 16 800 євро та зобовязався повернути кредит до 21 серпня 2013 року. Умовами п. 1.1. кредитного договору (а. с. 10) встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 8,8% річних та розділом 2 визначено порядок повернення кредитних ресурсів, порядок нарахування та сплату процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 2.2 Договору (а.с. 10) відповідач зобов'язався проводити погашення кредиту та процентів щомісячно у строк до 25 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. Також згідно п. 3.2.5. договору зобов'язався сплачувати банку щомісячно, не пізніше 25 числа починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому було надано кредит, комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,2% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1. договору.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань та термінів по поверненню суми кредиту і своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Умовами п. 5.9. договору встановлено за домовленістю сторін позовну давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) тривалістю в три роки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним договором про надання споживчого кредиту станом станом на 06.04.2010 року (а. с. 9) відповідач ОСОБА_1 з часу укладення такого договору допускав істотні порушення умов договору, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами і комісійної винагороди. Позивачем надсилались відповідачам листи-вимоги про погашення наявної заборгованості за кредитними зобов'язаннями (а.с. 20-26), які останніми залишені без реагування.

Згідно п.п. 3.3.1., 3.2.4. у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, неустойки та інших збитків.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 06.04.2010 року проведено розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.20078 року (а.с. 6-9), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитними зобов'язаннями, що становить 202 739 грн. 12 коп., в тому числі залишок по кредиту 47 731 грн. 40 коп., прострочена заборгованість по кредиту 122 530 грн. 52 коп., заборгованість по нарахованих відсотках 13 817 грн. 45 коп., заборгованість по прострочених відсотках 759 грн. 09 коп., заборгованість по нарахованій щомісячній комісії 6 255 грн. 80 коп., заборгованість по простроченій щомісячній комісії 592 грн. 22 коп., пеня 11 052 грн. 64 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відповідачами не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року, між банком та відповідачем ОСОБА_3 25.05.2009 року укладено договори поруки №121 (а.с. 15), згідно якого в п. 1.1. поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв'язку з наведеним, поручитель за вимогою банку повинен нести солідарну відповідальність.

Також в забезпечення належного виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року між майновим поручителем ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та АКБ “Золоті ворота” у м. Івано-Франківську в особі директора філії Галюка В.С. 22.08.2008 року укладено договір застави рухомого майна №02/340дз, згідно п. 1.1. якого заставодавець ОСОБА_4 передала заставодержателю - банку в заставу автомобіль Hyundai Santa Fe 2.0, легковий універсал-В, 2005 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору застави рухомого майна у випадку невиконання боржником у встановлений строк зобовязань за кредитним договором банк вправі самостійно звернути стягнення на майно та реалізувати його для погашення вказаних зобовязань.

Крім того, пунктом 2.3.7. договору встановлено обов'язок заставодавця погасити кредит за власний рахунок у випадку, якщо від реалізації майна суми буде недостатньо для виконання всіх зобовязань за кредитним договором, сплати неустойки та покриття витрат, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором.

Статтею 23 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.

Положеннями ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення з позовом до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в солідарному порядку з позичальника-боржника та поручителів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання споживчого кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 530, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 554, 611, 612, 1054 ч. 2, 1050 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та судових витрат задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Більшівці Галицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого на проживання в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки та жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в користь Публічного акціонерного товариства “Банк Золоті ворота”, місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Леніна, 36, код банку 336774, код ЄДРПОУ 34330981 із зарахуванням на рахунок №2909390000080 в Філії ПАТ “Банк Золоті ворота” у м. Івано-Франківську, призначення платежу “погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року” - 202 739 грн. 12 коп. (двісті дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 12 коп.) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №02/459Ф від 22.08.2008 року, укладеним між АКБ “Золоті ворота” та ОСОБА_1, 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.