Рішення № 15335007, 04.05.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 691 / 11 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

«26 » квітня 2011 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенко Е.А.

Суддів: Подліянової Г.С.

Кримській О.М.

При секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від «07»грудня 2010 р. у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Уточнивши свою позовну заяву зазначали, що 20 червня 2008 року між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»був укладений кредитний договір №931-066К, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні ресурси в сумі 30000,00 доларів США і зобовязаний повернути кредит до 20 червня 2013 року та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14,0 відсотків річних.

Згідно додаткової угоди №1 від 13.09.2006 року до Кредитного договору був визначений новий ліміт кредитної лінії 54000,00 доларів США (термін повного погашення та процентна ставка не змінились), додаткова угода №2 від 19.09.2007 року встановила новий ліміт кредитної лінії - 75000,00 доларів США (термін повного погашення та процентна ставка не змінились), додаткова угода №4 від 21.02.2008 року визначила ліміт 127804,00 доларів США та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 19 червня 2015 року, додаткова угода №5 від 07.05.2008 року змінила відсоткову ставку 16 %.

Відповідач не виконав належним чином зобовязання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування ним, що є порушенням зобовязань. За порушення термінів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за ним встановлена пеня у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір № 931-0661 від 20.06.2006 року. Згідно іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу земельну ділянку площею 0, 150 га, що знаходиться у АДРЕСА_1. 22.04.2010 року відповідач добровільно в рахунок погашення суми боргу, з дозволу позивача, реалізував заставне майно земельну ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 66653,33 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті в розмірі 528234,31 гривень, суму непогашених процентів в розмірі 8398,49 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті в розмірі 66558,87 грн. та суму пені в розмірі 712355,23 грн., що загалом становить суму у національній валюті в розмірі 1307148,41 гривень; витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн.; витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору у зв”язку із істотною зміною обставин.

У позовній заяві зазначав, що на день укладання Кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар = 5, 02 грн., а на час звернення до суду становить 1 долар = 7, 92 грн. У зв'язку з економічною кризою суттєво погіршився його майновий стан, а також суттєво зменшилась ринкова вартість заставного майна. У нього не було можливості погашати заборгованість за Кредитним договором. Банк в свою чергу знайшов покупця на майно. ОСОБА_3, не маючи іншого виходу, підписав дозвіл на реалізацію заставного майна. Просив суд розірвати Кредитний договір № 931-066К від 20.06.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит». В правове обґрунтування послався на ст.. 652 ЦК України.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року позови обєднані в одне провадження.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь АТ «Банк "Фінанси та Кредит" (на р/р №37390010900980 у Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086): суму заборгованість за кредитним договором в розмірі 528 234,31 (п'ятсот двадцять вісім тисяч двісті тридцять чотири грн. 31 копійка) гривень, суму непогашених процентів в розмірі 66 558,87 (шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 87 копійок), а разом 594 793, 18 (пятсот девяносто чотири тисячі сімсот девяносто три гривні 18 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь АТ «Банк "Фінанси та Кредит" (на р/р №37390010900980 у Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086) витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості пені по процентам, щомісячної комісії по кредиту в сумі 712355, 23 грн. відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.Розірвано Кредитний договір № 931-066К від 20.06.2006 року, укладений між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізького РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи. які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом установлено, що 20 червня 2006 року між ОСОБА_3 та Банком «Фінанси та кредит», був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 931-066К, згідно умовами якого ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 30 000, 00 доларів США. При укладенні кредитного договору відповідач взяв на себе зобов”язання повернути кредит до 20 травня 2013 року та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно процентної ставки 14.0 відсотків річних (а.с. 10-14).

Додатковою угодою № 1 від 13.09.2006 року до кредитного договору визначений новий ліміт кредитної лінії 54000, 00 доларів США, додатковою угодою № 2 від 19.09.2007 року встановлений кредит лімітної лінії 75000, 00 доларів США, додатковою угодою № 4 від 21.02.32008 року визначений ліміт кредитної лінії 127804.00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 19 червня 2015 року. Додатковою угодою № 5 від 07.05.2008 року змінена відсоткова ставка до 16.00 %. (а.с. 15-19).

Частково заборгованість по кредитному договору була позивачем погашена за реалізоване заставне майно - земельну ділянку площею 0, 1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заборгованість позивача станом на 01.06.2010 року відповідно до розрахунку всього складала 1 307148, 41 грн., яка складається з суми непогашених процентів 8398.49 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті( згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.06.2010 року з розрахунку 100 доларів США за 792, 51 грн.) в розмірі 66558, 87 грн.; з судної заборгованості 66653. 33 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті ( згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.06.2010 року з розрахунку 100 доларів США за 792.51 грн.) в розмірі 528234, 31 грн.; з суми непогашеної пені по процентам, щомісячної комісії та кредиту 712355, 23 гривень ( а.с. 5-9, а.с. 73, а.с. 103).

Згідно зі ст.. 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами ( з розтроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції врахував зазначені положення закону і фактичні обставини справи та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми непогашених процентів 8398.49 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті( згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.06.2010 року з розрахунку 100 доларів США за 792, 51 грн.) в розмірі 66558, 87 грн.; з судної заборгованості 66653. 33 доларів США, що дорівнює сумі у національній валюті ( згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.06.2010 року з розрахунку 100 доларів США за 792.51 грн.) в розмірі 528234, 31 грн., а всього 594793, 18 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, районний суд послався на частину 3 ст. 551 ЦК України, і виходи з того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а також врахував те, що відповідач частково погасив заборгованість.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ст.. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов”язання боржником, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін ( а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Зазначене положення закону є правом, а не обов”язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. При цьому на виконання вимог ст.. 215 ЦПК України суд повинен в обов”язковому порядку мотивувати свій висновок.

Проте, суд в повній мірі свій висновок з цього питання не мотивував.

Як вбачається з матеріалів справи боржник не просить зменшити розмір неустойки і не зазначає істотні обставини в розумінні ст.. 551 ЦК України, які б давали право суду зменшити неустойку.

Суд також не звернув уваги на те, що статтею 551 ЦК України передбачено, що неустойка може бути зменшена за рішенням суду, а не ніяк не може бути виключена в повному обсязі.

Відповідно до ст..ст. 549-550 ЦК України та пунктом 6.1 кредитного договору за порушення термінів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за ним, встановлена пеня у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу, який повинен сплатити відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов”язань. У звязку з тим, що відповідач протягом дії кредитного договору тривалий час не виконував своїх зобов”язань, банком була нарахована пеня в розмірі 712355, 23 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми непогашеної пені по процентам, щомісячної комісії та кредиту в розмірі 712355. 23 грн., не можна вважати законним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судова колегія також не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд зазначає, що у зв”язку з економічною кризою суттєво погіршився майновий стан ОСОБА_3, а також суттєво зменшилась ринкова вартість заставного майна, в момент укладення кредитного договору і ОСОБА_3 і банк виходили з того, що така зміна обставин, а саме коливання курсу валют, не настане, інакше б не уклали договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інакше не встановлено договором або не випливає із суті зобов”язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Для розірвання договору позичальнику необхідно довести: обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов”язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 не довів зазначених обставин, які б могли бути підставою для розірвання кредитного договору.

Саме по собі зменшення прибутків ОСОБА_3 не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють ОСОБА_3 необхідності виконувати умови укладеного договору. Зміна курсу долара по відношенню до національної валюти України не є тією підставою, яка випливає зі змісту ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Взявши на себе обов”язки за кредитним договором, за якими отримана у борг іноземна валюта, ОСОБА_3 повинен був враховувати певний ризик, можливість зміни курсу іноземної валюти до української гривні тощо.

За договором кредиту кредитною валютою є долари США. Коливання співвідношення між національною валютою України та валютою США є передбачуваним, оскільки ці коливання відбуваються періодично в значних діапазонах незалежно від світовою фінансової кризи і визначаються НБУ.

Отже, рішення суду першої інстанції про розірвання кредитного договору внаслідок зміни обставин не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а в задоволенні позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України сплачені банком за подання апеляційної скарги суму судового збору в розмірі 850, 00 грн., і суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень (а.с. 118-119) слід стягнути з ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.1, 2, 4 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року по цій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит»про розірвання кредитного договору скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову АТ «Банк « Фінанси та Кредит»про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за пеню у розмірі 712355.23 грн. скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»712355, 23 грн.( сімсот дванадцять тисяч триста п” ятдесят п”ять гривень 23 копійок), а також судовий збір в розмірі 850 гривень, 120 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: