Постанова № 15334248, 01.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року (16 год. 14 хв.) Справа № 2а-8626/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковській С.О.

за участю представників:

позивача: Кузьменко Є.В.

відповідача: Сахно О.О., Маркова І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Адмін”

до: Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі

м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмін» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення №0000262305/0 від 28.09.2010.

До суду 12.11.2010 надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, а саме позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000262305/0 від 28.09.2010 та №0000262305/1 від 22.10.2010. Судом задоволено заявлене клопотання.

Відповідно до позовної заяви, в ході позапланової перевірки встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 7.7.2 п.7.7 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Адмін» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень грудень 2009 року, січень червень 2010 ПДВ у сумі 3566078грн., та завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 на 3566078 грн.

В обґрунтування висновків перевірки податковий орган посилається на те що в ході проведення перевірки, при опрацюванні системи Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що контрагенти позивача мали господарські відносини з контрагентами, контрагенти яких в свою чергу, перебувають: або у стані ліквідації; або у стані банкрутства; або ліквідовані; або до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Обґрунтований такий висновок відповідача тим, що «продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки і учасники якого обізнані стосовно одне одного».

На підставі матеріалів перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000262305/0 від 28.09.2010, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 3566078 грн. За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення №0000262305/1 від 22.10.2010.

Вказані податкові повідомлення рішення є незаконними та підлягають скасуванню

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскарженні рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи.

В запереченнях зазначено, що декларування суми бюджетного відшкодування без сплати податку до бюджету по ланцюгу постачання, з метою отримання суми бюджетного відшкодування у спосіб, що не узгоджується з положеннями законодавства, свідчить про ознаки нікчемності господарських зобов'язань згідно ст. 215 ЦК України.

Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168 встановлює прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмін» (ідентифікаційний код 33134232), зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою вул.Чарівна, 119 кв. 241 м. Запоріжжя, 69071.

На підставі направлень від 26.07.2010 №300618 та відповідно до наказу ДПІ в Шевченківському районі м.Запоріжжя від 27.06.2010 №891, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адмін» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, в рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ у наступних податкових періодах, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у періодах: березень 2005 року, червень 2007 року, серпень грудень 2007 року, січень квітень, січень - грудень 2008року, січень грудень 2009 року, січень травень 2010 року.

В ході перевірки виявлено, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1 7.7.2 п.7.7 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень грудень 2009 року, січень червень 2010 ПДВ у сумі 3566078грн., та безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 на 3566078 по операціям з придбання послуг та товарів від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, не мають виробничих потужностей та завищено суму бюджетного відшкодування, про що складено акт перевірки від 18.08.2010 № 109/23-5/33134232.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000262305/0 від 28.09.2010, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 3566078 грн. За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000262305/1 від 22.10.2010.

Згідно матеріалів перевірки позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на загальну суму ПДВ 3566078 грн. по операціям з придбання товарів та послуг від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації.

Включення до податкового кредиту відбувалось на підставі податкових накладних, актів прийому передачі, рахунків фактури.

Як зазначено відповідачем податковий кредит, за наслідками завищення якого було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, утворився у зв'язку з придбанням послуг з будівництва та благоустрою житлового комплексу.

У зв'язку з цим, ДПІ було досліджено діяльність підприємств, які відповідно до податкових накладних надавали ТОВ "Адмін" вказані послуги.

Відповідно до наданих ТОВ "Адмін" податкових накладних, одним з основних постачальників у жовтні та грудні 2009 року, січні та травні 2010 року був ТОВ "Ліфт монтаж", (код за ЄДРПОУ 32210249), який виступав безпосереднім контрагентом позивача.

Всі надані послуги по встановленню та підключенню ліфтового обладнання підтверджуються відповідними первинними документами та наданими фотоматеріалами.

При опрацюванні системи Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, до декларації з ПДВ було встановлено, що контрагенти ТОВ "Адмін" безпосередньо не виконували роботи (послуги), а залучали субпідрядників (інших виконавців).

Щодо інших безпосередніх контрагентів позивача, позивачем до матеріалів справи надано всі первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами.

З метою перевірки діяльності вказаних субпідрядників, були направлені запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно отриманих довідок з Єдиного державного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців:

-у зв'язку з визнанням банкрутами припинені (ліквідовані) такі підрядники: ТОВ "Асседо", ТОВ "Бревіс Контіненталь", ТОВ "Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд", ПП "ВКФ Ост Юкрейн Метал Груп", ПП "ВФ Укрметалосервістехнологія", ТОВ "Младен Груп-Лтд", ПП "Панадор", ТОВ "Раміта 2008", ТОВ "РБ Технологія", ТОВ "Сімферон", ПП "Спецпроміндустрія Груп", ТОВ "ТД Промпостач", ТОВ "Торговий дім Тріал", ТОВ "Фірма Тефія"

-за рішенням засновників припинені: ТОВ "Брендснаб", ТОВ "Глобал Кард Груп", ТОВ "Еридан-Классик", ТОВ "ЄС-Укрімпекс Групп", ТОВ "ТБ Регіон Комплект Постач";

-внесено судове рішення про припинення юридичної особи: ПП "Каст Про";

-внесено рішення про порушення провадження у справі про банкрутство: ТОВ "Аметт", ТОВ "Корнест".

-внесено рішення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: ТОВ "Масрейн", ТОВ "Сім Сіті", ТОВ "Таврія Будпостач", ТОВ "Техносистемс", ТОВ "Укрспецтрейд Корпорейшен";

-внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням щодо: ТОВ "Будоптзабезпечення", ТОВ "Герріон", ПП "Даллана", ТОВ "Діннаріс", ТОВ "Запоріжпромпостач";

-відсутнє підтвердження відомостей щодо юридичної особи: ТОВ "Інтертранзит Запоріжжя", ТОВ "Компанія Стандарт Інтерсервіс", ТОВ "Сфера-контакт-9", ТОВ "Ян Дженерел Продактс".

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 «Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету - або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому виходячи зі змісту п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаний Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому п.п 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у постачальників призначалися для використання ТОВ «Адмін» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як свідчать пояснення сторін, з метою здійснення господарських відносин із зазначеними постачальниками позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації безпосередніх контрагентів як платників ПДВ.

Тобто, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій зазначені постачальники у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ТОВ «Адмін» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від таких постачальників та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у пп. “а”, “в”, “г”, “д”п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого п.п 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки безпосередні контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту та заявив до подальшого бюджетного відшкодування.

ТОВ «Адмін» має в наявності оригінали документів на придбання товарів та послуг у зазначених постачальників (рахунки-фактури, накладні, акти прийомки, податкові накладні), які мають статус первинних документів.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки та про що не заперечував представник відповідача, так само як і реальність господарських операцій.

Щодо позиції податкового органу про неможливість здійснення постачальниками ТОВ «Адмін» відповідних робіт з причини недотримання ліцензійних умов (замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані: доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат) суд вважає її необґрунтованою з наступних підстав. Чинним законодавством не передбачено не включення до обєкта оподаткування сум за здійсненні роботи на підставі порушення контрагентом умов ліцензування певних видів господарської діяльності. Відповідальність за таке порушення настає безпосередньо в субєкта, який займається такого роду господарською діяльністю.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь які неправомірні дії будь кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, відсутність у постачальників по ланцюгу придбання факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчить про порушення податкового законодавства саме позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ «Адмін» та фактів виявлених порушень. Такі обставини, так само і співставлення декларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, знаходяться поза межами податкового обліку позивача, не підтверджуються первинними документами, що відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та які досліджені ДПІ під час перевірки.

Отже, викладені обставини свідчать про порушення норм діючого законодавства, які допущені контрагентами - постачальниками ТОВ «Адмін» або іншими постачальниками у ланцюгу поставок, що підтверджується актом перевірки, в якому викладено ці по рушення контрагентів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Адмін” до Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000262305/0 від 28.09.2010.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000262305/1 від 22.10.2010.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) О.О. Артоуз