Постанова № 15318683, 18.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/112/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню сум ПДВ в розмірі 165040.00 грн.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначає, що за результатами виїзної позапланової перевірки приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2010 року, що виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: серпень-вересень 2010 року, державними податковими інспекторами був складений акт № 9303/23-2/32744172 від 13.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат", зокрема, вимог пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством завищено суму, що підлягає відшкодуванню за вересень 2010 року на 96755,00 грн. та за жовтень 2010 року на 68285,00 грн. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542304/0 від 23.12.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 року в сумі 165040,00 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати, так як положення Закону України "Про податок на додану вартість" не містить вимог, які б передбачали надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків для підтвердження податкового кредиту, та не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від податкового обліку його контрагентів і декларування ними податкових зобов'язань. Вважає, що ним правомірно заявлені в деклараціях суми бюджетного відшкодування, оскільки факт придбання послуг (робіт) на заявлені суми ПДВ в попередніх періодах підтверджується податковими накладними та оплатою ним за послуги (товари). У зв'язку з цим просить також стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 165040,00 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, вказавши що, оскільки не має можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача, тому останній не має право на відшкодування податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 року в сумі 165040,00 грн.

Представник Головного управління державного казначейства України у Житомирській області проти позову заперечував. Зазначив, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення. Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів. Оскільки, ДПІ у м. Житомирі було встановлено відсутність права ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" на бюджетне відшкодування на вказану суму в позові, та не прийнято такого висновку податковим органом, тому прав та інтересів позивача ГУ Державного казначейства України у Житомирській області не порушувало.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову перевірку приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2010 року, що виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: серпень-вересень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 9303/23-2/32744172 від 13.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством завищено суму, що підлягає відшкодуванню за вересень 2010 року на 96755,00 грн. та за жовтень 2010 року на 68285,00 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542304/0 від 23.12.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 року в сумі 165040,00 грн.

На думку контролюючого органу, позивачем неправомірно включені до податкового кредиту сплачені ним суми ПДВ, оскільки його контрагентами такі суми ПДВ не включені до податкових зобов'язань відповідних періодів. Крім того, податковим органом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" невірно відображає коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, оскільки відсутнє документальне підтвердження з боку товариства про несвоєчасне отримання податкових накладних. А тому товариство не має права на бюджетне відшкодування.

З такими висновком відповідача суд не погоджується та визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону (далі-Закон), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, пп.7.7 ст. 7 Закону передбачений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, пп. 7.7.1 пп. 7 ст. 7 Закону передбачена, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 пп.7.7 ст.7, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Той факт, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 96755,00 грн. в декларації за вересень 2010 року та у розмірі 68285,00 грн. в декларації за жовтень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість позивачу, і вказана сума фактично сплачена останнім у попередніх податкових періодах постачальникам, відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит у декларації за вересень-жовтень 2010 року, оскільки його постачальниками податкові зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями з ПАТ "Житомирський меблевий комбінат", задекларовані не були, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів.

За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Крім того, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону, встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року надало ДПІ у м. Житомирі вчасно, у строки встановлені чинним законодавством та одночасно подало заяви про повернення сум бюджетного відшкодування відповідно від 20.10.2010 року в розмірі 96755,00 грн. та в розмірі 68285,00 грн. від 22.11.2010 року (що знаходяться в матеріалах справи).

Аналізуючи норми п.1.8 ст.1 Закону та п.п.7.7.2 п. 7.7. ст.7 Закону, вбачається що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Отже, умовою такого бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 встановлено, що відшкодуванню ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду.

З огляду на викладене, та на те, що позивачем не було допущено порушень норм податкового законодавства, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 165040 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 1703,40 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення, тому зазначена сума підлягає відшкодуванню ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001542304/0 від 23.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 165040 грн. на рахунок №26002280000404 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012.

Відшкодувати приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 1703,40 грн. понесених судових витрат.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2011 р.