Постанова № 15314937, 03.02.2011, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-160/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Волощука В.В.

при секретарі Федорчук О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними, та стягнути на його користь з відповідачів 2123 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та 10615 грн. доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення у звязку з тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просить суд стягнути з відповідачів на його користь недосплачені грошові кошти як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає на радіоактивно забрудненій території. Також позивач просить врахувати його майновий стан, перенесені ним тяжкі втрати рідних та близьких.

Представник УПСЗН Олевської РДА Житомирської області в судове засідання не зявився, але від нього надійшло письмове заперечення, згідно якого він просить розглянути справу без участі представника, стосовно задоволення позову заперечує та просить відмовити у стягненні коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з УПСЗН Олевської РДА Житомирської області.

Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі. В письмовому запереченні УПФ України в Олевському районі відносно позову заперечує, мотивуючи це тим, що пенсія виплачується правильно, у відповідності до діючого законодавства про пенсійне забезпечення і підвищити її розмір в даний час немає підстав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає та працює позивач, а саме с.Жубровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач є непрацюючим пенсіонером і отримує щомісячно допомогу в розмірі 2,10 гривень та доплату в розмірі 10,50 гривень, тобто отримує виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідками УПСЗН Олевської РДА та УПФУ в Олевському районі.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати.

Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року №836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання допомоги та доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення.

Відповідно до статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Також є безпідставним доводи УПФУ в Олевському районі, які зазначені в запереченні відповідача, з приводу того, що вони є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат доплат до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачі є розпорядниками коштів на вказані видатки, проте допустили протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатили.

Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивача у його праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим порушили його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також суд, приймаючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача недосплачених коштів, враховує майновий стан позивача, його вік, наявність статуса ветерана війни, перенесені ним тяжкі втрати рідних та близьких.

Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги не у відповідності із ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ протиправними.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 доплати не у відповідності із ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2123 грн. заборгованості по допомозі як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України»м. Житомира, на користь ОСОБА_1 10615 грн. заборгованості по доплаті до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п.7 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

З постановою суду у повному обсязі сторони можуть ознайомитися 08.02.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в Житомирський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:В. В. Волощук