Постанова № 1530286, 04.03.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

04.03.08 Справа № 14/235

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечної М.І.

Кузя В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі»( далі ТзОВ «Чагарі») без номера від 07.11.2007 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р.

у справі № 14/235

за позовом ТзОВ «Чагарі», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача Дрогобицької міської ради , м. Дрогобич Львівської області

третя особа стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі Дрогобицьке ДК МБТІ та ЕО), м. Дрогобич Львівської обл.

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

за участю представників:

від позивача –Кушнір І.Б. –директор, Асташкін А.В. - представник;

від відповідача –Лучків А.В. –головний спеціаліст юридичного відділу;

від третьої особи –не з’явився.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2008р., у з зв’язку з хворобою судді Процика Т.С., внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Процика Т.С. суддю Юркевича М.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р., у з зв’язку із зайнятістю судді Юркевича М.В. у складі іншої колегії суддів, внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Юркевича М.В. суддю Процика Т.С.

Представникам позивача відповідача права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р., суддя Кітаєва С.Б., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 331, 392 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що:

- матеріали справи свідчать, що сторони добровільно за взаємним погодженням вчиняють дії, спрямовані на оформлення за позивачем права власності на вказані споруди; про зазначене вказували і представники сторін в судовому засіданні; зокрема, між сторонами 30.11.2006р. був укладений договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою, а 26.02.2007р. між сторонами укладено договір оренди землі, за яким позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 4626 кв. м. по вул. Орлика, 20А у м. Дрогобич; зазначений договір є підставою для подальшої розробки дозвільної документації;

- належних доказів звернення до відповідача за оформленням документів та безпідставної відмови відповідача, позивач суду не надав;

- з пояснень відповідача не вбачається заперечень надати ці документи у встановленому законом порядку;

- право власності на ці об’єкти за позивачем у встановленому порядку зареєстроване не було не відповідачем, а третьою особою, дії якої позивач не оскаржує та вимог до якої не заявляє;

- твердження відповідача в ході судового розгляду про доцільність підтвердження відповідності будівництва державним будівельним нормам і правилам не можуть розцінюватись як відмова у визнанні за позивачем права власності, оскільки матеріали справи не містять доказів оспорювання відповідачем такого права з цих підстав;

- довідка № 02-34-07 Дрогобицького відділу Львівського філіалу державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПроектреконструкція», яка свідчить про відповідність такого будівництва будівельним нормам, була видана 30.05.2007р., тобто, була у розпорядженні сторін до дати подання позовної заяви до суду, що свідчить про відсутність між сторонами спору взагалі, та щодо права власності на самовільно збудовані споруди, зокрема.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Чагарі», позивач у справі, подало апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі № 14/235, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення Господарського суду Львівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом при прийнятті оскарженого рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Дрогобицьке ДК МБТІ та ЕО, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначило про те, що для здійснення реєстрації права власності на об’єкти незавершеного будівництва на реєстрацію необхідно надати правовстановлюючий документ; оскільки будівництво ТзОВ «Чагарі»було здійснено самовільно, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради не має підстав для прийняття рішення про оформлення права власності та відповідно для видачі свідоцтва про право власності; разом з тим, право власності на об’єкти, збудовані ТзОВ «Чагарі», ніким не оспорюється; з заявою про реєстрацію такого права в Дрогобицьке ДК МБТІ та ЕО на теперішній час ніхто не звертався. Технічна інвентаризація об’єктів була здійснена БТІ на підставі інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. № 127. Глава 3 інструкції п.3.1 визначає, що технічній інвентаризації підлягають об’єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідними документами чи самочинно.

Позивач (скаржник), обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що:

- протягом 2003 –2005 рр. позивач самовільно збудував спірні об’єкти ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку, на земельній ділянці площею 4626 кв. м.. Об’єкт завершений будівництвом та відповідає встановленим вимогам;

- постановою Господарського суду Львівської області від 02.11.2006 р. у справі № 1/932-13/268А Дрогобицькій міській раді було відмовлено у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі»та встановлено, що самовільне будівництво приміщень ринку не порушує прав інших осіб, а передбачені законом підстави для знесення самовільно збудованих споруд відсутні;

- відповідач добровільно вживає заходів щодо оформлення необхідної документації. 26.02.2007 р. між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4626 кв. м. у м. Дрогобич по вул. Орлика, 20А.

Представники учасників судового процесу у судових засіданнях підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ТзОВ «Чагарі»звернулося до господарського суду з позовом до Дрогобицької міської ради за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі, Дрогобицьке ДК МБТІ та ЕО, про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чагарі»(код ЄДРПОУ 32482212) права власності на будівлі ринку промислової групи товарів та товарів, бувших у вжитку, за адресою м. Дрогобич, вул. Орлика, 20А, під літ. А-1-7 площею 111,8 кв.м., Б-1-26 площею 301,4 кв.м., В-1-10 площею 165 кв.м., Г-1-6 площею 64,7 кв.м., Д-1-10 площею 81,8 кв.м., Ж 1-11 площею 118,2 кв.м., З 1,2 площею 85,9 кв.м., К 1-7 площею 82,4 кв.м., Л-1-4 площею 36 кв.м., М 1-4 площею 35,2 кв.м., Н-1-3 площею 37,2 кв.м., О 1, 2 площею 34,6 кв.м., П 1-3 площею 35,8 кв.м., Р 1-4 площею 34,6 кв.м., С 1-3 площею 37,1 кв.м., Т 1,2 площею 38,8 кв.м., Ф 1,2 площею 18,2 кв.м., та навіси під літерами Е1, Е2, ЕЗ, Е4, Е5.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач провів самочинне будівництво споруд за адресою м. Дрогобич, вул. Орлика, 20А., що підтверджується відповідними приписами та постановами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, іншими матеріалами справи та визнається сторонами.

Будівництво проводилось за рахунок позивача, що підтверджується довідкою №21/6 від 01.06.2007 р. та визнається відповідачем.

З матеріалів справи, зокрема, технічних паспортів, експлікацій, робочого проекту, пояснення третьої особи вбачається, що внаслідок проведеного самовільного будівництва за адресою м. Дрогобич,вул. Орлика, 20А, були збудовані об'єкти під літ. А-1-7 площею 111,8 кв.м., Б-1-26 площею 301,4 кв.м., В-1-10 площею 165 кв.м., Г-1-6 площею 64,7 кв.м., Д-1-10 площею 81,8 кв.м., Ж 1-11 площею 118,2 кв.м., З 1,2 площею 85,9 кв.м., К 1-7 площею 82,4 кв.м., Л-1-4 площею 36 кв.м., М 1-4 площею 35,2 кв.м., Н-1-3 площею 37,2 кв.м., О 1, 2 площею 34,6 кв.м., П 1-3 площею 35,8 кв.м., Р 1-4 площею 34,6 кв.м., С 1-3 площею 37,1 кв.м., Т 1,2 площею 38,8 кв.м., Ф 1,2 площею 18,2 кв.м., та навіси під літерами Е1, Е2, ЕЗ, Е4, Е5.

Постановою Господарського суду Львівської області від 02.11.2006 р. у справі №1/932-13/268А за позовом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі»про зобов'язання ТзОВ «Чагарі»знести комплекс самовільно збудованих цегляних споруд - ринок «Чагарі»на земельній ділянці площею 4018 кв.м. по вул. Орлика в м. Дрогобич та приведення земельної ділянки у попередній стан, у позові було відмовлено, встановлено відсутність передбачених законом підстав для знесення та відсутність порушення самовільним будівництвом прав інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову під час вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Водночас, сторони у даній справі ці факти визнали, що підтверджується відповідними поясненнями, неврегульовані даною постановою спірні питання між сторонами відсутні.

Місцевим господарським судом повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст.331, 392 ЦК України, що призвело до висновків, викладених у рішенні, які не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Глава 24 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані з набуттям права власності, зокрема, ст.331 глави 24 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані з набуттям права власності на новостворене майно. Так, згідно з ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Глава 29 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані з захистом права власності, ст.392 глави 29 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані з визнанням права власності. Так, згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Глава 27 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані з правом власності на землю (земельну ділянку), зокрема, ст.376 глави 27 ЦК України регулює правовідносини, пов’язані самочинним будівництвом. Так, згідно з ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З наведеного вбачається, що правовідносини, пов’язані з визнанням прав власності на самочинне будівництво, регулюються главою 27 ЦК України, зокрема, ст.376 цього Кодексу.

Вищезгадані положення норм ст.376 ЦК України є спеціальними по відношенню до глав 24, 29, зокрема, ст.ст.331, 392 ЦК України, які визначають загальні положення щодо правовідносин, пов’язаних з набуттям права власності та захистом права власності.

У даному випадку, суд першої інстанції повинен був застосувати спеціальну норму закону, що стосується визнання права власності у судовому порядку на самочинне будівництво.

Законодавство містить імперативну норму - ч. 2 ст. 376 ЦК України відповідно до якої, особа, що здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи наведене, та положення норми ч. 2 ст. 19 Конституції України вбачається, що у відповідача та третьої особи відсутні будь-які правові підстави видавати особі, що здійснила самочинне будівництво будь-які правовстановлюючі документи на це самочинно збудоване нерухоме майно

За таких обставин, безпідставними є посилання місцевого господарського суду на те, що належних доказів звернення до відповідача за їх оформленням та безпідставної відмови відповідача її надати, позивач суду не надав; що з пояснень відповідача не вбачається заперечень надати ці документи у встановленому законом порядку.

Законодавець передбачив єдиний спосіб та порядок захисту інтересу особи (ч.4 ст. 376 ЦК України) (інших способів законодавством не передбачено), яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети (що має місце у даному випадку), це звернення до суду за позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно у випадку надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Висновок місцевого господарського суду про те, зокрема, що довідка № 02-34-07 Дрогобицького відділу Львівського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПроектреконструкція», яка свідчить про відповідність такого будівництва будівельним нормам, була видана 30.05.2007р., тобто, була у розпорядженні сторін до дати подання позовної заяви до суду, що свідчить про відсутність між сторонами спору взагалі, та щодо права власності на самовільно збудовані споруди, зокрема, не відповідає обставинам справи та зроблено з недотриманням вимог норм матеріального права, виходячи з імперативних положень норми ч. 2 ст. 376 ЦК України, відповідно до яких, особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, не набуває права власності на нього, та встановленого нормою ч. 3 цієї ж статті ЦК України способу захисту інтересу особи, яка здійснила таке будівництво.

Посилаючись на ст.392 ЦК України при прийнятті оскарженого рішення, суд першої інстанції не врахував того, зокрема, що дана норма покликана захищати інтереси власника майна; до моменту визнання в судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (самочинне будівництво),позивач не є власником цього майна; спосіб захисту інтересів особи, яка здійснила самочинне будівництво на не відведеній для цієї мети земельній ділянці, передбачений нормою ст.376 ЦК України, - саме ця норма матеріального права мала б бути застосована для вирішення спору.

Щодо правомірності заявленого позову, що стосується визнання права власності на самочинне завершене будівництвом майно, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підставами для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (самочинне будівництво) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, виходячи із змісту норми ч. 4 ст. 376 ЦК України моли б бути:

- недоведення позивачем юридичного факту, що нерухоме майно, про визнання права власності на яке, він звернувся до суду, є самочинним будівництвом та/або встановлення судом факту що це майно не є самочинним будівництвом;

- недоведення позивачем юридичного факту надання у встановленому порядку власником земельної ділянки цієї ділянки під уже збудоване нерухоме майно та/або встановлення судом факту ненадання у встановленому порядку власником земельної ділянки цієї ділянки під уже збудоване нерухоме майно;

- недоведення позивачем юридичного факту, що це самочинне будівництво здійснював власне він, а не хтось інший та/або встановлення судом факту, що самочинне будівництво було здійснене не скаржником;

- недоведення позивачем юридичного факту, що самочинно збудоване майно, про визнання права власності на яке, він звернувся до суду, є нерухомим майном та/або встановлення судом факту, що майно про визнання права власності на яке звернувся позивач, не є нерухомим;

- недоведення позивачем юридичного факту, що самочинно побудоване нерухоме майно, про визнання права власності на яке, він звернувся до суду, завершене будівництвом та/або встановлення судом факту, що це майно не є завершеним будівництвом;

- недоведення позивачем юридичного факту відсутності порушення чинних будівельних норм та правил під час спорудження самочинно побудованого нерухомого майна та/або встановлення судом факту порушення чинних будівельних норм та правил під час спорудження самочинно побудованого нерухомого майна;

- недоведення позивачем факту відсутності порушення прав та інтересів будь-яких осіб під час будівництва нерухомого майна, про визнання права власності на яке, він звернувся до суду та/або встановлення судом факту порушення прав та інтересів будь-яких осіб під час будівництва нерухомого майна, про визнання права власності на яке, скаржник звернувся до суду.

Проте, позивач подав суду, докази існування наведених вище юридичних фактів (які не спростували як відповідач так і третя особа), як умов визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (самочинне будівництво), а саме того, що:

- побудована нерухомість є самочинним будівництвом, - уповноважений орган - Дрогобицька міська рада надала земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно;

- відповідні будівлі та споруди є нерухомим майном та завершені будівництвом ;

- відповідна нерухомість була побудована власне скаржником, під час будівництва не було допущено порушення чинних будівельних норм та правил;

- будівництво відповідного нерухомого майна не порушує прав та інтересів будь-яких осіб;

Це підтверджується доданими до позовної заяви документами, зокрема, договром оренди землі від 26 лютого 2007р.(а.с.а.с.80-82), приписами та постановою про адміністративне правопорушення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України (а.с.а.с.53-55), довідкою № 02-34-07 Дрогобицького відділу Львівського філіалу державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПроектреконструкція»(а.с.49), довідкою . Дрогобицького ДК МБТІ та ЕО від 29.05.2007р. № 738, копіями технічних паспортів, експлікацій, робочого проекту (є в матеріалах справи),постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 березня 2007 року у справі № 2-а-208/07, постановою Господарського суду Львівської області від 02.11.2006 р. у справі №1/932-13/268А, ухвалами Дрогобицької міської ради та рішеннями Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (є в матеріалах справи), договором про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою від 30 листопада 2006р. (а.с.73).

З огляду на викладене, матеріали справи, у даному випадку позивач подав суду докази і довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що стосується дотримання ним положень норми ст.376 ЦК України в частині здійснення всіх правомірних дій для визнання за ним у судовому порядку права власності на самочинне будівництво (об’єкти самочинно збудованого нерухомого майна завершеного будівництвом).

Вищезгадані факти, що підтверджують обставини, на які позивач (скаржник) посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не спростовані відповідачем та третьою особою, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі № 14/235 таким, що прийняте з повним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, проте неправильним застосування норм матеріального права, що призвело до висновків, викладених у рішенні, які не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі № 14/235. Прийняти нове рішення.

2. Позов ТзОВ «Чагарі» задоволити повністю. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чагарі»(код ЄДРПОУ 32482212) право власності на будівлі ринку промислової групи товарів та товарів, бувших у вжитку, за адресою: м. Дрогобич, вул. Орлика, 20А, під літерами «А» 1-7 площею 111,8 кв.м., «Б»1-26 площею 301,4 кв.м., «В»1-10 площею 165 кв.м., «Г»1-6 площею 64,7 кв.м., «Д»1-10 площею 81,8 кв.м., «Ж»1-11 площею 118,2 кв.м., «З»1,2 площею 85,9 кв.м., «К»1-7 площею 82,4 кв.м., «Л»1-4 площею 36 кв.м., «М»1-4 площею 35,2 кв.м., «Н»1-3 площею 37,2 кв.м., «О»1, 2 площею 34,6 кв.м., «П»1-3 площею 35,8 кв.м., «Р»1-4 площею 34,6 кв.м., «С»1-3 площею 37,1 кв.м., «Т»1,2 площею 38,8 кв.м., «Ф»1,2 площею 18,2 кв.м., та навіси під літерами «Е1», «Е2», «ЕЗ», «Е4», «Е5».

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Постанова оформлена і підписана 20.03.2008р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Городечна М.І.

суддя Кузь В.Л.