Рішення № 15280384, 22.03.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-2952/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк»про визнання кредитного договору недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому, з уточненням позовних вимог просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 2378988 грн. 40. коп;

- у разі задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача по справі;

До Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 19 лютого 2010 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк», в якому позивач просив суд:

- визнати кредитний договір №77/КВ-07 від 06 грудня 2007р., як такий, що був укладений з використанням нечесної підприємницької практики;

- визнати кредитний договір №77/КВ-07 від 06 грудня 2007р. недійсним;

- у разі задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача;

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Укрпромбанк»та ОСОБА_1, в якому просила суд:

- визнати кредитний договір №77/КВ-07 від 06.12.2007 року з усіма додатками та доповненнями недійсним;

- визнати іпотечний договір №77/Zквіп-07 від 06.12.2007 року з усіма додатками та доповненнями недійсним;

- зобовязати ОСОБА_1 повернути ПАТ «Дельта Банк»усі кошти, отримані по кредитному договору №77/КВ-07 від 06.12.2007 року.

- у разі задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів;

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк»позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю. У зустрічному позові та у позові ОСОБА_2, посилаючись на їх необґрунтованість, просив відмовити.

ОСОБА_1 у судове засідання по справі не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги основного та зустрічного позовів такими, що не підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк»та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та кредитних зобовязань «Укрпромбанку»на користь «Дельта Банку», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк»відступив, а ПАТ «Дельта Банк»набув права вимоги до боржників по кредитним договорам. Ухвалою суду ПАТ «Дельта Банк»

06 грудня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк»та ОСОБА_1Є був укладений кредитний договір №77/КВ-07, згідно з якого банк відкрив ОСОБА_1 відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 300000 доларів США, строком дії кредитної лінії 120 місяців та процентною ставкою за користування кредитом 13% річних у доларах США, 17% річних у гривні та 12,5% річних у Євро.

25 квітня 2008 року банк та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору, згідно якого комісія з а управління кредитною лінією обчислюється із розрахунку 0,014% за кожний день від фактичної суми заборгованості за траншами в гривні, наданими починаючи з дати укладення договору №1 від 25 квітня 2008 року.

29 квітня 2008 року був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору, згідно якого комісія за управління кредитом обчислюється із розрахунку 2% річних від фактичної заборгованості за кредитом у доларах США та 5% річних від фактичної заборгованості за кредитом у гривні.

ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору з 01.12.2008 року прострочив оплату відсотків за користування кредитом, у звязку з чим йому направлений лист повідомлення №5418 від 02.12.2008 року, а станом на 22.01.2009 року виникла прострочена заборгованість по відсоткам та комісії (лист повідомлення №398 від 22.01.2009 року). Таким чином, ОСОБА_1 порушено умови укладеного кредитного договору, а також ст.ст.526, 1054 ЦК України.

На підставі ст.1050 ЦК України та п.4.3.4. кредитного договору, згідно якого банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів у випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені кредитним договором, банком була направлена вимога про усунення порушень. Таким чином, відповідач згідно п.4.2.5. кредитного договору був зобовязаний протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги достроково повністю погасити заборгованість по кредитному договору. На сьогоднішній день зобовязання щодо повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій не виконано. Тому банк і звернувся до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві просив суд визнати кредитний договір недійсним, посилаючись на те, що дії банку, згідно ЗУ «Про захист прав споживачів»є, нібито, нечесною підприємницькою практикою.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору ОСОБА_1 було належним чином проінформовано про всі істотні умови договору, як то спосіб терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, умови дострокового розірвання договору тощо, що підтверджується наявністю особистого підпису ОСОБА_1 на самому договорі та на анкеті позичальника, яка є його невід'ємною частиною та містить положення щодо підтвердження згоди позичальника з мовами договору і зобов'язання щодо їх виконання.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядок, що встановлені договором.

У відповідності до п.1 ч.2 с.47 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121 - III Про банки та банківську діяльність»банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно ч. З ст. 533 ЦК України на території України допускається використання іноземної валюти, а також платіжних документів при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями, в порядках та на умовах, встановлених законом. Так, відповідно до пункту 1.5 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. за №1489/10028 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином твердження ОСОБА_1, що валютою виконання грошових зобов'язань на території України є тільки гривня є неправомірним.

Закон України „Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і наданням послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 2-3 цього Кодексу.

ПАТ «Дельта Банк»є фінансовою установою, яка здійснює послуги з надання грошових коштів фізичним та юридичним особам. Детальний розпис загальної вартості кредиту вказаний в статті 1 Договору кредиту та в запиті на отримання кредиту, який складено згідно інформації наданої позивачем при отриманні кредиту та особисто ним підписаний.

Відповідно до п.1.1. Договір кредиту містить дані про суму кредиту яка надавалась та відсоткову ставку за користування кредитними коштами, п. 1.11. передбачений порядок та суми щомісячного погашення основної заборгованості. Позичальнику надано графік сплати кредитної заборгованості в розмірі погашення сум основного боргу, відсотків, інших фінансових зобовязань.

За таких обставин, суд вважає, що спір не підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», а вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним є помилковим.

ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеними вимогами, посилаючись на те, що, її, дружину ОСОБА_1, не було повідомлено належним чином про існування кредитного договору №77/КВ-07. Дізнавшись про існування кредитного договору №77/КВ-07 усвідомила, що договір порушує її право на користування та розпорядження спільним сумісним майном.

Судом встановлено, що згідно п. 3.3. кредитного договору виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується усім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з 22 червня 2002 року. Шлюб зареєстровано Відділом РАГС Жовтневого району і на даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є подружжям.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором боржник забезпечує кредит, наданий банком, усім належним йому майном та коштами. Майновим поручителем на виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 виступило TOB АПК «Самара»(код ЄДРПОУ 30950544), яке надало будівлі та споруди, які належать на праві власності та розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 22, у іпотеку відповідно до іпотечного договору № 77/Zn-07 від 06.12.2007 р.

За умовами договору позичальник взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту банку за рахунок усього свого майна, але все майно ОСОБА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно положень статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Правочин, згідно з яким позичальник зобов'язаний повернути грошову суму у розмірі 300 000 доларів США, не підпадає під положення ч. 2 ст. 65 CK України, якою визначено, що «При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно п.3 ст 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно п.2 ст 65 СК України, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Виходячи з даних обставин, укладений ОСОБА_1 договір, не має ознак дрібного побутового, тому для його укладення ОСОБА_1 повинен був отримати письмову згоду дружини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не надала ОСОБА_1 своєї згоди на укладання кредитного договору ні у письмовій формі, ні в усній.

В ході судового засідання представник ПАТ «Дельта Банк»не зміг надати суду доказів щодо надання згоди ОСОБА_2 на укладання кредитного договору.

Враховуючи наведені факти, суд приходить до висновку про те що, кредитний договір порушує сімейні права та інтереси ОСОБА_2, закріплені ст. 63 СК України - «Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності..».

Згідно ст. 41 Конституції України, «..Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 67 СК України, дружина, чоловік має право укласти з іншою особою договір лише після визначення та виділу в натурі своєї частки власності, або визначення порядку користування майном.

Вказані порушення вимог нормативно-правових актів позбавили позивача права на володіння, користування та розпорядження майном, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, та змусили її звернутися до суду з вимогою про визнання договору поруки недійсним у порядку п. 10 ст. 7 СК України - «Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.»

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Укрпромбанк»та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У звязку із задоволенням позову ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вимоги основного позову - ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічного позову - ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк»про визнання кредитного договору недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути солідарно з ПАТ «Дельта Банк»та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 1700 грн. в рахунок відшкодування оплати судового збору і суму у розмірі 120 грн. в рахунок відшкодування оплати ІТЗ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

У позові ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати кредитний договір №77/КВ-07 від 06.12.2007 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк»та ОСОБА_1 з додатками та доповненнями недійсним.

Визнати іпотечний договір №77/Zквіп-07 від 06.12.2007 року, укладений між ТОВ АПК «Самара»та ТОВ «Укрпромбанк»з додатками та доповненнями недійсним.

Зобовязати ОСОБА_1 повернути ПАТ «Дельта Банк»усі кошти, отримані за кредитним договором №77/КВ-07 від 06.12.2007 року.

Стягнути солідарно з ПАТ «Дельта Банк»та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1820 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: