Постанова № 15259289, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. (18:04) Справа №2а-2060/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольській комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к,дов. від 17.01.2011 р.

ОСОБА_2 пред-к, дов. від 04.01.2010 р.

від відповідача ОСОБА_3 пред-к,дов. № 14/10 від 28.03.2011 р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольській комбінат хлібопродуктів» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі відповідач) № 0021772301/0 від 06.07.2010р., №0021772301/1 від 20.09.2010р., № 0025262301/2 від 29.11.2010р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» . Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Керуючись ст.49,51 КАС України , позивач надіслав до суду клопотання про уточнення позовних вимог (вих. №282 від 01.03.2011 р.) , просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №021772301/0 від 06.07.2010 р., №0021772301/1 від 20.09.2010р., № 0025262301/2 від 29.11.2010р., №0025262301 від 14.02.2011 р.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позову (з урахуванням клопотання) з підстав, визначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 21.04.2011 р. , надав заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Закону України «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2009р. по 31.03.2010 р. ,за результатами якої 22.06.2010 р.. був складений акт №9312/23-2/00951971.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем, зокрема, п.п.4.5.1 п.4.5 , п.п.7.4.1.,п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 619053 грн. , у тому числі за липень 2009 р. в сумі 50667 грн., за березень 2010р. в сумі 568386 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 06.07.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0021772301/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 871740,9 грн., в тому числі 619053грн. - за основним платежем, 252687,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час проведення перевірки , надіслав відповідачу скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову в її задоволенні.

Відповідачем 20.09.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0021772301/1 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 871740,9 грн., в тому числі 619053грн. - за основним платежем, 252687,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач 21.09.2010 р. надіслав на адресу ДПА в АРК повторну скаргу на податкові повідомлення - рішення відповідача, прийняти за результатами розгляду матеріалів перевірки, зафіксованих в акті №9312/23-2/00951971.

ДПА в АРК 17.11.2010 р. прийнято рішення № 2950/10/25-0, згідно з яким скасувала податкові повідомлення рішення відповідача №0021772301/0 від 06.7.2010р., №0021772301/1 від 20.09.2010р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 50667 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 25333,50 грн.

Відповідачем 29.11.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №002562301/2 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 795740,4 грн., в тому числі 568386 грн. - за основним платежем, 227354,4 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПА України 03.12.2010 р. була отримана скарга позивача на податкові повідомлення - рішення відповідача, прийняти за результатами розгляду матеріалів перевірки, зафіксованих в акті №9312/23-2/00951971, у задоволенні якої було відмовлено.

Відповідачем 14.02.2011 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №002562301/3 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 795740,4 грн., в тому числі 568386 грн. - за основним платежем, 227354,4 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення перевірки позивача платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено , що поставкою товарів були будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобовязанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

У п.п 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону було визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважалось узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважав, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або вийшов за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків мав право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подавалась у письмовій формі та могла супроводжуватись документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважав за потрібне надати. (п.п.5.2.2. п. 5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли сума податкового зобов'язання розраховувалась контролюючим органом відповідно до ст.і 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилав платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначав підставу для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з п.п. 6.4.1 «Б» п. 6.4 ст. 6 Закону податкове повідомлення вважалось відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган скасовував або змінював раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважалось відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (п.п.6.4.3. п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначав порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Відповідач у акті перевірки №9312/23-2/00951971 від 22.06.2010 р. та у своїх запереченнях вказує на те, що при відпрацюванні питання другого ланцюга постачання по ТОВ «Юг-Резерв» встановлено, що одним з основних постачальників вказаного контрагента було ТОВ «Альбіон-Агротрейд» , у постачальників контрагентів якого були відсутні необхідні умови для проведення відповідної господарської діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, що виключає можливість постачання товару. Податковий орган зазначає,що факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того,що поставка товару мала місце , він вважає, що у сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані позивачем до перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки. На підставі викладеного податковим органом не підтверджений податковий кредит з ПДВ по сумам, сплаченого позивачем ним податку під час проведення розрахунків за товар, придбаний у ТОВ «Юг-Резерв».

Під час розгляду справи позивачем надана копія Договору постачання №09/03/10, укладеного 09.03.2010 р. з ТОВ «Юг-Резерв», предметом якого було постачання останнім зернових та олійних культур (далі товар) відповідно до специфікації, яка є додатком до договору. Позивачем надані копії Видаткової накладної № РН-0000019 від 19.03.2010 р. , акту приймання - передачі товару № 1 від 19.03.2010р., податкової накладної №19 від 19.03.2010 р., яки підтверджують факт отримання від ТОВ «Юг-Резерв» товару вартістю 3410315,64 грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 568385,94грн.).

На вимогу суду позивачем надані копії документів ( договору комісії, актів приймання смачи товару , ВМД №500060702/2010/001539 та інші), яки свідчать про подальшу реалізацію ним товару , отриманого від ТОВ «Юг-Резерв» на підставі Договору постачання №09/03/10 від 09.03.2010 р.

Відповідачем в порядку, встановленому у ст.71 КАС України, не надано ані доказів не отримання позивачем товару від ТОВ «Юг-Резерв», не використання отриманого від нього товару в господарській діяльності платника податків, ані доказів того, що товар, який в подальшому був реалізований платником податків, був ним отриманий від інших ніж ТОВ «Юг-Резерв» контрагентів.

Вивчивши надані сторонами документи, приймаючи до уваги факт підтвердження наявності у позивача товару в обсягах, яки не відрізняються від зазначених у документах , оформлених у ТОВ «Юг-Резерв» , відсутність доказів наявності у платника податків можливості придбати в період часу, що перевірявся, товар у інших контрагентів, для подальшої його реалізації своїм контрагентам, суд приходить до висновку, що податковим органом у акті перевірки твердження про безтоварність правочинів , укладених з зазначеним вище контрагентом, зроблені на підставі припущень.

За таких обставин суд вважає , що висновки податкового органу,викладені в акті перевірки акт №9312/23-2/00951971 від 22.06.2010 р. про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» , в період часу, який перевірявся, зроблені при неповному вивчені матеріалів справи, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем за наслідками вивчення матеріалів перевірки.

В той же час суд вважає необхідним визначити наступне. З 01.01.2011 р. набрав чинність Податковий Кодекс України ( далі ПК України), глава 4 якого встановлює порядок визначення суми податкових та/або грошових зобовязань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до п.п.54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства ( п.55.1 ст.55 ПК України ).

Як зазначено вище, судом встановлено,що за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача, прийнятих після вивчення матеріалів перевірки, зафіксованих в акті №9312/23-2/00951971 від 22.06.2010 р. , ДПА в АРК 17.11.2010 р. прийнято рішення № 2950/10/25-0, згідно з яким скасувані податкові повідомлення рішення №0021772301/0 від 06.07.2010р., №0021772301/1 від 20.09.2010р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 50667 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 25333,50 грн., після чого відповідачем були прийняти 29.11.2010 р. податкове повідомлення-рішення №002562301/2 та 14.02.2011 р. податкове повідомлення-рішення №002562301/3 , відповідно до яких позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 795740,4 грн., в тому числі 568386 грн. - за основним платежем, 227354,4 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В силу викладеного, керуючись вимогами ст. 5, ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час проведення перевірки, ПК України, суд вважає,що на час звернення до суду податкові повідомлення - рішення відповідача №021772301/0 від 06.07.2010 р., №0021772301/1 від 20.09.2010р. були такими,що не діяли з причин їх скасування податковим органом , в наслідок чого відсутні підстави для повторного їх скасування .

Під час судового засідання, яке відбулось 21.04.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 27.04.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0025262301/2 від 29.11.2010 р. та №0025262301/3 від 14.02.2011р.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.