Постанова № 15259231, 18.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 березня 2011 р. (14:37 год.) Справа №2а-16838/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання незаконними дій, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.12.10

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №127/10-0 від 13.01.10

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025862301/0 від 20.12.2010р.; визнати незаконними дії відповідача по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Крымстройиндустрия» з ПП «Буд Т.І.С» (ЄДРПОУ 36165394), ПП «Тенси» (ЄДРПОУ 36165070), ВАТ «Крименерго» (ІПН 001314001096), Єпархія Сімферопольська та Кримська (ЄДРПОУ 20710169) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і відображення таких дій в Акті про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. №19678/23-2/32100553; визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо визнання недійсними даних, відображених у декларації з податку на прибуток, в частині завищення ТОВ «Крымстройиндустрия» валових доходів в сумі 589567,00 грн. та завищення валових витрат в сумі 589567,00грн. за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., які були оформлені Актом про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553; визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо визнання недійсними даних, відображених у декларації з податку на додану вартість в частині завищення ТОВ «Крымстройиндустрия» податкових зобовязань у загальному розмірі 144622,00 грн. та завищення податкового кредиту в загальному розмірі 161234,00грн. за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., які були оформлені Актом про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025802301/0 від 20.12.2010р. в частині нарахування податкового зобовязання у сумі 7049,20грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7170,23грн., а всього в сумі 14219,72грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність укладених протягом перевіреного періоду угод з ВАТ «Крименерго», Єпархією Сімферопольською та Кримською, Приватним підприємством «Буд Т.І.С.» та Приватним підприємством «Тенси», які, в свою чергу, призвели до висновків про заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України.

Зокрема, спростовуючи посилання відповідача, в обґрунтування нікчемності правочинів, на недостатність повної інформації щодо фактичних обставин здійснених фінансово-господарських операцій, що нібито не дає можливості зробити висновки про звязок таких операцій із господарською діяльністю підприємства, позивач зазначив, що для перевірки ним були надані в оригіналах всі передбачені законодавством первинні бухгалтерські документи (договори, рахунки, видаткові та податкові накладні, кошториси, акти виконаних робіт тощо), які свідчать про фактичні обставини здійснених фінансово-господарських операцій.

Що стосується тверджень відповідача про те, що укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а отже є нікчемними, то позивач проти них заперечує з тих підстав, що укладені правочини визнаються сторонами, є дійсними, виконаними та сплаченими, претензій відносно їх виконання сторони одна одній не заявляли, судових рішень про визнання укладених позивачем правочинів недійсними немає.

Безпідставними вважає позивач і доводи відповідача, в обґрунтування нікчемності правочинів, про те, що ПП «Буд Т.І.С.» знято з обліку 28.01.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-12/6208-2009 від 22.12.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р., ПП «Тенси» знято з обліку 17.05.2010р., рішення суду про банкрутство №2-30/6272-2009 від 12.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р., адже, як пояснив позивач, відповідачем не прийнято до уваги те, що на момент підписання та виконання спірних правочинів зазначені підприємства належно здійснювали свою господарську діяльність, перебували на обліку в органах ДПС та були зареєстрованими платниками ПДВ.

Крім того, посилаючись на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, позивач зазначив, що працівники ДПС самостійно не мають права визначати правочин нікчемним. До того ж, стверджує, що при кваліфікації правочину нікчемним за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Додатково позивач зауважив, що виписані по здійсненим господарським операціям податкові накладні є одночасно і звітними податковими, і розрахунковими документами, які є підставою для включення до складу податкового кредиту сум зазначеного в них податку на додану вартість.

За таких обставин, позивач вважає, що оскільки укладені сторонами правочини не визнавались судом недійсними, уся первинна документація складена належним чином, відсутні будь-які сумніви обґрунтованості податкової вигоди, господарські операції здійснені та проведені, то всі твердження відповідача базуються на припущеннях і його висновки про завищення податкового зобовязання та податкового кредиту за весь період, що перевірявся, є безпідставними.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0025802301/0 від 20.12.2010р., яким позивачу визначена сума податкового зобовязання по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 75394,03грн., то на думку позивача, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим вірно визначено розмір зобовязання за період з 22.09.2009р. до 31.12.2009р. в сумі 17181,15грн., проте невірно визначено розмір зобовязання за період з 01.01.2010р. до 30.06.2010р., який з урахуванням розміру місячної орендної плати та строку її сплати становить 26032,05грн., а отже загальна сума зобовязань за перевірений період становить 26032,05грн. + 17181,15грн. = 43213,20грн., що на 7049,20грн. менше нарахованих відповідачем. Відповідно, і правильно нарахований розмір штрафних санкцій повинен складати 17961,11грн., що на 7170,23грн. менше нарахованих.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.12.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16838/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 10.01.2011р. позивач зменшив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0025862301/0 від 20.12.2010р.; визнати незаконними дії відповідача по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Крымстройиндустрия» з ПП «Буд Т.І.С» (ЄДРПОУ 36165394), ПП «Тенси» (ЄДРПОУ 36165070), ВАТ «Крименерго» (ІПН 001314001096), Єпархія Сімферопольська та Кримська (ЄДРПОУ 20710169) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і відображення таких дій у Акті про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025802301/0 від 20.12.2010р. в частині нарахування податкового зобовязання у сумі 7049,20грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7170,23грн., а всього в сумі 14219,72грн. (том 1 а.с. 78).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на позов (том 2 а.с. 54-55).

Зокрема, вказує, що в ході проведення перевірки позивача за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. було встановлено порушення п.п.7.3.1, п.п.7.4.5 та п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «Крымстройиндустрия» донараховане податкове зобовязання з ПДВ в сумі 16612,00грн., в тому числі за липень 2009р. у сумі 14921,00грн., за серпень 2009р. у сумі 1691,00грн.

Суть даного порушення, за висновком ДПІ в м. Сімферополі, полягала в тому, що ТОВ «Крымстройиндустрия» мало взаємовідносини з контрагентами, стани яких відмінні «0» та анульоване свідоцтво ПДВ, а саме: ПП «Буд Т.І.С.» знято з обліку 28.01.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-12/6208-2009 від 22.12.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р., ПП «Тенси» знято з обліку 17.05.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-30/6272-2009 від 12.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р.

Крім того, відповідач зазначив, що до складу податкових зобовязань не включено ПДВ в сумі 1691,00грн. в результаті проведеного порівняльного аналізу сум валових доходів з базою оподаткування по ПДВ за вересень 2009р. та в результаті встановлених розбіжностей із звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим також пояснила, що основними покупцями товарів (робіт, послуг) ТОВ «Крымстройиндустрия» були наступні підприємства: ВАТ «Крименерго» - обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 209025,60грн., ПДВ 41805,00грн.; Єпархія Сімферопольська та Кримська обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 447938,21грн., ПДВ 89587,64грн., за серпень 2009р. на суму 74602,79грн., ПДВ 14920,56грн. За висновком ДПІ, позивач за рахунок вищевказаних підприємств формував податкові зобовязання, тобто згідно з характером операцій є транзитером субєкт господарювання значиться у розшифровках податкового зобовязання контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючого субєкта, а отже позивач безпідставно відніс до складу податкових зобовязань ПДВ від продажу товару від вищевказаних підприємств в загальному розмірі 146313грн., у тому числі: за липень 2009р. 131392,00грн. та за серпень 2009р. 14921,00грн.

За висновком ДПІ, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ від ПП «Севєротрейд» в розмірі 14921,00грн., яка не підтверджена податковими накладними або митними деклараціями, у звязку з чим вона не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобовязань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., то перевіркою встановлено, що за період з 22.09.2009р. по 30.06.2010р. платником не надана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності до ДПІ в м. Сімферополі, сплата податкового зобовязання до бюджету не проведена. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим також зазначила, що перевіркою встановлено його заниження у сумі 50262,69грн., у т.ч. за період з 22.09.2009р. по 31.12.2009р. 17181,15грн., за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. 50262,69грн.

У судовому засіданні 02.03.2011р. позивач змінив позовні вимоги та, посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, пояснив, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0025802301/0 від 20.12.2010р., яким відповідачем визначено позивачу суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб в сумі 75394,03грн., відповідачем не враховано, що воно винесено на підставі акту про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р., в якому зазначено, що орендна плата встановлена договором оренди земельної ділянки № 581-р від 28.08.2009р., але за період з 22.09.2009р. по 30.06.2010р. позивачем не надавалась податкова декларація орендної плати за земельні ділянки та сплата орендної плати до бюджету не проводилась, однак згідно розрахунку земельного податку (уточнюючий) та згідно платіжних доручень за перевірений період позивач сплачував земельний податок на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 35 від 25.11.2003р. Більше того, позивач зазначив, що у перевірений період відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт від 05.10.2009р. та винесено повідомлення-рішення про донарахування земельного податку. Таким чином, як стверджує позивач, згідно зі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., визначення податковим органом податкового зобовязання та нарахування штрафних санкцій можливе лише за умови наявності недоплати (заниження податкового зобовязання), але в даному випадку зазначена умова відсутня.

У звязку з цим, позивач змінив позовні вимоги та просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0025862301/0 від 20.12.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025802301/0 від 20.12.2010р.; визнати незаконними дії відповідача по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Крымстройиндустрия» з ПП «Буд Т.І.С» (ЄДРПОУ 36165394), ПП «Тенси» (ЄДРПОУ 36165070), ВАТ «Крименерго» (ІПН 001314001096), Єпархія Сімферопольська та Кримська (ЄДРПОУ 20710169) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і відображення таких дій у Акті про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553 (том 2 а.с. 64-65).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.03.2011 року, відображеною в журналі (протоколі) судового засіданні від 02.03.2011 року дану заяву про зміну позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2011р. у звязку з тим, що вимоги позивача в уточненій позовній заяві хоча і стосуються оскарження висновків одного акту перевірки позивача № 19678/23-2 від 09.12.2010р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., проте є різнорідними за своєю правовою сутністю, оскільки п. 2 та п. 4 заяви про зміну позовних вимог стосуються порушень позивачем вимог законодавства зі сплати податку на додану вартість, а п. 3 порушень відповідачем сплати податкових зобовязань з орендної плати за землю, а розгляд всіх позовних вимог в одному провадженні сповільнює розгляд справи, справу № 2а-16838/10/8/0170 було розєднано на:

1) справу за позовом ТОВ «Крымстройиндустрия» до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025862301/0 від 20.12.2010р. та визнання незаконними дій відповідача по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Крымстройиндустрия» з ПП «Буд Т.І.С» (ЄДРПОУ 36165394), ПП «Тенси» (ЄДРПОУ 36165070), ВАТ «Крименерго» (ІПН 001314001096), Єпархія Сімферопольська та Кримська (ЄДРПОУ 20710169) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і відображення таких дій у Акті про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553, залишивши номер справи № 2а-16838/10/8/0170;

2) справу за позовом ТОВ «Крымстройиндустрия» до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0025802301/0 від 20.12.2010р., привласнивши справі № 2а-3355/10/0170 (том 2 а.с.129-130).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крымстройиндустрия» має статус юридичної особи з 08.08.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 436569, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (том 1 а.с. 10).

14.08.2002р. ТОВ «Крымстройиндустрия» взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, що підтверджується відповідною довідкою за формою № 4-ОПП від 09.09.2009р. (том 1 а.с. 12).

Крім того, відповідно до Свідоцтва № 00887770 від 13.12.2005р., ТОВ «Крымстройиндустрия» зареєстровано платником ПДВ (том 1 а.с. 13).

29.10-02.12.2010р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Крымстройиндустрия» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 19678/23-2/32100553 від 09.12.2010р. (том 1 а.с. 28-71).

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства, зокрема, порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого позивачу донараховане податкове зобовязання з ПДВ у сумі 16612,00грн., у т.ч. за липень 2009р. у сумі 14921,00грн., за серпень 2009р. у сумі 1691,00грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкового повідомлення-рішення №0025862301/0 від 20.12.2010р., яким ТОВ «Крымстройиндустрия» була визначена сума податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 24918,00грн., в тому числі 16612,00грн. основного платежу та 8306,00грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 14).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Крымстройиндустрия» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої, зокрема, віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0025862301/0 від 20.12.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 24918,00грн., в тому числі 16612,00грн. основного платежу та 8306,00грн. штрафних санкцій, суд встановив наступне.

У п. 3.2 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено завищення на суму 144622,00грн., у т.ч. завищення за липень 2009р. в сумі 131392,00грн., за серпень 2009р. в сумі 14921,00грн. та заниження ПДВ за вересень 2009р. в сумі 1691,00грн. (том 1 а.с. 47).

При цьому зазначено, що до складу податкових зобовязань не включена сума ПДВ в сумі 1691,00грн. в результаті проведеного порівняльного аналізу сум валових доходів з базою оподаткування по ПДВ за вересень 2009р. та в результаті встановлених розбіжностей із звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Крім того, як встановлено перевіркою, основними покупцями товарів (робіт, послуг) ТОВ «Крымстройиндустрия» були наступні підприємства: ВАТ «Крименерго» - обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 209025,60грн., ПДВ 41805,00грн.; Єпархія Сімферопольська та Кримська обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 447938,21грн., ПДВ 89587,64грн., за серпень 2009р. на суму 74602,79грн., ПДВ 14920,56грн.

За висновком ДПІ, ТОВ «Крымстройиндустрия» за рахунок вищевказаних підприємств формувало податкові зобовязання, тобто згідно з характером операцій є транзитером субєкт господарювання значиться у розшифровках податкового зобовязання контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючого субєкта, а отже позивач безпідставно відніс до складу податкових зобовязань ПДВ від продажу товару від вищевказаних підприємств в загальному розмірі 146313грн., у тому числі: за липень 2009р. 131392,00грн. та за серпень 2009р. 14921,00грн.

ДПІ в м. Сімферополі також дійшла висновку про те, що ТОВ «Крымстройиндустрия» перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На думку ДПІ, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання ТОВ «Крымстройиндустрия» податкової вигоди, а несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном.

Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про те, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як зазначено в акті, згідно представлених до перевірки документів було встановлено, що ТОВ «Крымстройиндустрия» реалізувало товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ПП «Буд Т.І.С.» та ПП «Тенси», а оскільки факт поставки цими підприємствами товару на адресу позивача не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то у порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крымстройиндустрия» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Таким чином, перевіркою встановлена відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже дані, відображені у деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевірений період не є дійсними в частині завищення податкових зобовязань за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. у загальному розмірі 146313,00грн., завищення податкового кредиту у загальному розмірі 146313,00грн. (том 1 а.с. 50-51).

Що стосується податкового кредиту, то згідно з п.п. 3.2.2 акту перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено його завищення всього у сумі 161234,00грн., у т.ч. за липень 2009р. на суму 146313,00грн., за серпень 2009р. на суму 14921,00грн.

При цьому зазначено, що у порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ від ПП «Севєротрейд» в розмірі 14921,00грн., яка не підтверджена податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону), у звязку з чим вона не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Крім того, в акті вказано, що ТОВ «Крымстройиндустрия» мало взаємовідносини з контрагентами, стани яких відмінні від «0» та анульоване свідоцтво ПДВ, а саме: ПП «Буд Т.І.С.» знято з обліку 28.01.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-12/6208-2009 від 22.12.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р. (обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 414051,61грн., ПДВ 82810,32грн.), ПП «Тенси» знято з обліку 17.05.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-30/6272-2009 від 12.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р. (обсяг придбання будівельних матеріалів за липень 2009р. склав 317515,00грн., ПДВ 63503,00грн.).

Всього за наданими до перевірки документами встановлено, що податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товару від вищевказаних постачальників-контрагентів складає 146313,00грн., які мали нікчемний характер.

Так, як зазначено в акті, за інформаційною довідкою ДПІ в м. Сімферополі, встановлена відсутність складських або виробничих приміщень, технічного персоналу, що підтверджує неможливість реалізації товару від даних постачальників.

В свою чергу, факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необґрунтованість збільшення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. у сумі 146313,00грн., повязаних з отриманням податкової вигоди (зменшення бази оподаткування по ПДВ), а заниження позивачем ПДВ внаслідок формування податкового кредиту у порушення законодавчих актів України є заниженням доходної частини державного бюджету, власності держави.

Враховуючи викладене, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку про те, що укладені договори між позивачем та постачальниками-контрагентами та здійснені господарські операції (придбання товарів) за умови укладеного договору є нікчемними, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що порушує публічний порядок, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, оскільки факт поставки ПП «Буд Т.І.С.» та ПП «Тенси» товару на адресу ТОВ «Крымстройиндустрия» не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то у порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Крымстройиндустрия» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, угоди з цими контрагентами є нікчемними.

Таким чином, перевіркою встановлена відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже дані, відображені у деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевірений період не є дійсними в частині завищення податкових зобовязань за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. у загальному розмірі 146313,00грн., завищення податкового кредиту у загальному розмірі 146313,00грн., що призвело до завищення податкових зобовязань з ПДВ у липні 2009р. 131392,00грн. та серпні 2009р. 14921,00грн. (том 1 а.с. 55-56).

Згідно з п. 3.2.3 акту, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено його заниження у сумі 16612,00грн., у т.ч. за липень 2009р. 14921,00грн., за серпень 2009р. в сумі 1691,00грн. (том 1 а.с. 57).

Суд вважає вказані висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обовязкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обєм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2009р. між ВАТ «Крименерго» (Замовник) та ТОВ «Крымстройиндустрия» (Підрядник) був укладений договір на виконання підрядних робіт № 175-05/349 від 29.07.2009р., відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується відповідно до умов даного договору на свій ризик та своїми силами виконати Реконструкцію ВЛ-10кВ ПС «Віліно» Л-24 від ТП № 746-Л16 ПС «Віліно» ТП № 92. Бахчисарайські РЕМ. Обсяг та характер робіт на обєкті визначаються проектно-кошторисною документацією (п. 1.2 договору) (том 1 а.с. 137).

Згідно з п. 4.2 договору строк виконання робіт: початок робіт 20.07.2009р., закінчення 31.12.2009р.

В силу п. 3.2 даного договору Замовник здійснює попередню оплату на передбачені цілі даного договору в розмірі 50% від договірної вартості. Кінцевий розрахунок здійснюється протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту введення обєкту в експлуатацію, за умови усунення всіх зауважень та недоробок (п. 3.3).

Як свідчать матеріали справи, ВАТ «Крименерго» та ТОВ «Крымстройиндустрия» були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009р. (том 1 а.с.176, 182, 187, 192, 198, 206) та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за липень 2009р., Акт приймання-передачі обладнання змонтованого на обєкті установка кондиціонера в будівлі РКЦ Нижньогірських РЕМ, Акт № 184 приймання-передачі обладнання змонтованого на обєкті ВАТ «Крименерго» «Реконструкція ВЛ-10кВ ПС «Віліно» Л-24 від ТП № 746-Л16 ПС «Віліно» ТП № 92. Бахчисарайські РЕМ» (том 1 а.с.177-181, 183-185, 188-191, 193-196, 199-204, 207-210, 212, 214).

В свою чергу, за вказаними операціями ТОВ «Крымстройиндустрия» були виписані податкові накладні № 492 від 31.07.2009р. на суму 3200,40грн. (в т.ч. ПДВ 533,40грн.), № 495 від 31.07.2009р. на суму 63441,50грн. (в т.ч. ПДВ 10573,60грн.), № 493 від 31.07.2009р. на суму 102480,00грн. (в т.ч. ПДВ 17080,00грн.), № 494 від 31.07.2009р. на суму 48376,80грн. (в т.ч. ПДВ 8062,80грн.), № 496 від 31.07.2009р. на суму 7907,71грн. (в т.ч. ПДВ 1317,95грн.), № 497 від 31.07.2009р. на суму 25424,22грн. (в т.ч. ПДВ 4237,37грн.) (том 1 а.с. 175, 186, 197, 205, 211, 213).

Крім того, 03.03.2003р. між Сімферопольською та Кримською Єпархією (Замовник) та ТОВ «Крымстройиндустрия» (Підрядник) був укладений договір на виконання робіт по відтворенню храму святого Олександра Невського в м. Сімферополі, відповідно до п. 2.1 якого Підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції, виконує на свій страх та ризик власними та залученими силами та способами всі передбачені замовником роботи по відтворенню храму святого Олександра Невського в м. Сімферополі, здає в обумовлені строки обєкт в експлуатацію Замовнику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації обєкта недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт (том 1 а.с.139-149).

Відповідно до п. 5.2 договору Замовник здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту (форма КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін.

Як свідчать матеріали справи, вказаними сторонами підписано Акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в за липень 2009р. на суму 423415,63грн. (з урахуванням ПДВ 70569,27грн.) та за серпень 2009р. на суму 162149,86грн. (з урахуванням ПДВ 27024,98грн.) (том 1 а.с. 152-162, 164-174).

При цьому, ТОВ «Крымстройиндустрия» виписані податкові накладні № 481 від 30.07.2009р. на суму 407338,58грн.(в т.ч. ПДВ 67889,76грн.), № 480 від 30.07.2009р. на суму 130187,27грн. (в т.ч. ПДВ 21697,88грн.) та 520 від 01.08.2009р. на суму 89523,35грн. (в т.ч. ПДВ 14920,56грн.) (том 1 а.с. 150-151, 163).

П. 10.1 вищевказаного договору на виконання робіт по відтворенню храму святого Олександра Невського в м. Сімферополі передбачено, що Підрядник залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації та забезпечує координацію їх діяльності на будівельному майданчику.

Так, судом встановлено, що 01.01.2009р. між ТОВ «Крымстройиндустрия» (Генпідрядник) та ПП «Буд Т.І.С.» (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, Генпідрядник приймає на себе, а Субпідрядник зобовязується виконати ремонтно-будівельні роботи (том 1 а.с. 215-216).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Крымстройиндустрия» та ПП «Буд Т.І.С.» підписано акт здачі-приймання робіт № 1098 від 12.07.2009р. на суму 332029,45грн. (з урахуванням ПДВ 55338,24грн.) та ПП «Буд Т.І.С.» виписана податкова накладна № 1098 від 12.07.2009р. на суму 332029,45грн. (з урахуванням ПДВ 55338,24грн.) (том 1 а.с. 226, 225).

Крім того, матеріалами справи підтверджується отримання позивачем - ТОВ «Крымстройиндустрия» від ПП «Буд Т.І.С.» товару за накладними № 1046 від 08.07.2009р. на суму 26371,78грн. (в т.ч. ПДВ 4395,30грн.), № 973 від 02.07.2009р. на суму 109068,78грн. (в т.ч. ПДВ 18178,13грн.), № 1013 від 03.07.2009р. на суму 2046,84грн. (в т.ч. ПДВ 341,14грн.), № 974 від 02.07.2009р. на суму 7923,85грн. (в т.ч. ПДВ 1320,64грн.) та №1029 від 06.07.2009р. на суму 19421,23грн. (в т.ч. ПДВ 3236,87грн.) (том 1 а.с. 229-230, 233-234, 236, 238, 240).

На вказані операції ПП «Буд Т.І.С.» також були виписані податкові накладні № 1046 від 8.07.2009р. на суму 26371,78грн. (в т.ч. ПДВ 4395,30грн.), № 973 від 02.07.2009р. на суму 109068,78грн. (в т.ч. ПДВ 18178,13грн.), № 1013 від 03.07.2009р. на суму 2046,84грн. (в т.ч. ПДВ 341,14грн.), № 974 від 02.07.2009р. на суму 7923,85грн. (в т.ч. ПДВ 1320,64грн.) та №1029 від 06.07.2009р. на суму 19421,23грн. (в т.ч. ПДВ 3236,87грн.) (том 1 а.с. 227-228, 231-232, 235, 237, 239).

01.01.2009р. між ТОВ «Крымстройиндустрия» (Генпідрядник) та ПП «Тенсі» (Субпідрядник) також був укладений договір субпідряду, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, Генпідрядник приймає на себе, а Субпідрядник зобовязується виконати ремонтно-будівельні роботи (том 1 а.с. 217-218).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Крымстройиндустрия» та ПП «Тенсі» підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009р. на суму 381018,00грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в за липень 2009р. на суму 3381018,00грн. та ПП «Тенсі» виписана податкова накладна № 2150 від 10.07.2009р. на суму 381018,00грн. ( з урахуванням ПДВ 63503,00грн.) (том 1 а.с. 220, 221-224, 219).

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, довідки, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обовязкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них сум до складу податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності діяльності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вищевказані податкові накладні, як видані, так і отримані позивачем, відображені ним у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (том 2 а.с. 12-53).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Як зазначено в акті перевірки, ПП «Буд Т.І.С.» знято з обліку 28.01.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-12/6208-2009 від 22.12.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р., ПП «Тенсі» знято з обліку 17.05.2010р., рішення суду про банкрутство № 2-30/6272-2009 від 12.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.07.2009р., тобто на момент підписання та виконання робіт за договорами субпідряду та постачання товару зазначені підприємства належно здійснювали свою господарську діяльність, перебували на обліку в органах ДПС та були зареєстрованими платниками ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ПП «Буд Т.І.С.» та ПП «Тенсі», а податкові зобовязання податковими накладними, виписаними позивачем по справі - ТОВ «Крымстройиндустрия», які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями, були представлені позивачем під час перевірки та досліджені відповідачем, але не були прийняті ним до уваги з підстави нікчемності укладених угод через їх безтоварність.

Висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем угод з ПП «Буд Т.І.С.» та ПП «Тенсі», ВАТ «Крименерго» та Симферопольською та Кримською Єпархією суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Буд Т.І.С.», ПП «Тенсі», ВАТ «Крименерго» та Симферопольською та Кримською Єпархією правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст.2 та п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст.13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Суд також вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність спірних угод є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, визнаючи такі висновки протиправними та необґрунтованими, а також встановлюючи, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджується право позивача на відображення у податковому обліку податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Крымстройиндустрия» з ПП «Буд Т.І.С» (ЄДРПОУ 36165394), ПП «Тенси» (ЄДРПОУ 36165070), ВАТ «Крименерго» (ІПН 001314001096), Єпархія Сімферопольська та Кримська (ЄДРПОУ 20710169) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. і відображення таких дій в Акті про результати планової виїзної перевірки від 09.12.2010р. № 19678/23-2/32100553 задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу на те, що податкова інспекція має право включати до висновків акту перевірки свою думку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, заниження або завищення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ. Однак, думку посадової особи податкового органу не можна вважати її діями, оскільки дії це активна поведінка особи, а висновки акту перевірки, які також у повному обсязі спростовані в ході судового розгляду справи не тягнуть будь-яких негативних правових наслідків для позивача.

Отже, оскільки висновки акту перевірки не є ані діями, ані рішенням субєкту владних повноважень, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0025862301/0 від 20.12.2010р. про визначення ТОВ «Крымстройиндустрия» суми податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 24918,00грн., в тому числі 16612,00грн. основного платежу та 8306,00грн. штрафних санкцій, то як зазначено у висновках акту перевірки, позивачу донараховане податкове зобовязання з ПДВ у сумі 16612,00грн., у т.ч. за липень 2009р. у сумі 14921,00грн., за серпень 2009р. у сумі 1691,00грн.

В свою чергу, у п. 3.2.1 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено завищення на суму 144622,00грн., у т.ч. завищення за липень 2009р. в сумі 131392,00грн., за серпень 2009р. в сумі 14921,00грн. та заниження ПДВ за вересень 2009р. в сумі 1691,00грн. (том 1 а.с. 47).

При цьому зазначено, що до складу податкових зобовязань не включена сума ПДВ в розмірі 1691,00грн. в результаті проведеного порівняльного аналізу сум валових доходів з базою оподаткування по ПДВ за вересень 2009р. та в результаті встановлених розбіжностей із звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Що стосується податкового кредиту, то згідно з п.п. 3.2.2 акту перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено його завищення всього у сумі 161234,00грн., у т.ч. за липень 2009р. на суму 146313,00грн., за серпень 2009р. на суму 14921,00грн.

При цьому зазначено, що у порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ від ПП «Севєротрейд» в розмірі 14921,00грн., яка не підтверджена податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону), у звязку з чим вона не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином, перевіркою встановлено одночасно завищення позивачем податкових зобовязань за серпень 2009р. в сумі 14921,00грн. та завищення податкового кредиту за серпень 2009р. на таку ж суму 14921,00грн.

За якою саме господарською операцією виявлено таке порушення та яким чином одночасне завищення податкових зобовязань та податкового кредиту в одному звітному періоді на одну і ту ж суму вплинуло на донарахування ПДВ на суму 14921,00грн. ДПІ в м.Сімферополі ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не наведено.

Такі висновки відповідача, а також його посилання на інформаційну довідку ДПІ в м.Сімферополі, якою встановлена відсутність складських або виробничих приміщень, технічного персоналу, що підтверджує неможливість реалізації товару від даних постачальників, та доводи про те, що до складу податкових зобовязань не включена ПДВ в сумі 1691,00грн. в результаті проведеного порівняльного аналізу сум валових доходів з базою оподаткування по ПДВ за вересень 2009р. та в результаті встановлених розбіжностей із звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», суд вважає безпідставними, адже відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, інформаційна довідка ДПІ в м. Сімферополі, як і «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності свого податкового повідомлення-рішення суду не доведено.

За таких обставин, суд вважає донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 16612,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8306,00грн. безпідставним, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0025862301/0 від 20.12.2010р.підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що правило щодо пропорційності стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 18.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 23.03.2011р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0025862301/0 від 20.12.2010р.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Крымстройиндустрия» 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.