Постанова № 15258443, 29.04.2011, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-а-672/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року м. Судак

Суддя Судацького міського суду Автономної Республіки Крим Морозова Л.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 23.03.2011 року звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про стягнення недоплаченої, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

В позові просить суд: визнати неправомірною бездіяльність та стягнути з відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Судак АР Крим на його користь недоплачені за період з 09 липня 2007 року до теперішнього часу. Посилаючись на те , що у відповідності до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (далі - Закон) він має статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Також згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

Всупереч ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею ПО Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 закону було викладено в новій редакції, і при цьому право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6 - рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, Відповідач був зобов'язаний здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008 роки. Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

З врахуванням зазначеної норми ст. 22 Конституції України, зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням положень Конституції України. Відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України - як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також. З тих самих міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони».

Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач порушив її, гарантоване Конституцією України та ст. 6 Закону, право. Такі дії відповідача є незаконними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, недоплата Відповідачем належної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на 2009-2010 роки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 листопада 2009 року – 573 гривні, з 1 січня 2010 року – 695 гривень, з 1 квітня 2010 року – 706 гривень, з 1 липня 2010 року – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривні.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня 2011 року – 750 гривень, з 1 квітня 2011 року – 764 гривні, з 1 жовтня 2011 року – 784 гривні, з 1 грудня 800 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у своїй заяві просив суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Судак нарахувати та сплатити йому недоплачену, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за період з 01.07.2007 року до моменту розгляду справи у суді. Судові витрати покласти на відповідача. Просить вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Судацького міського суду від 24.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України м.Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01 січня 2010 року по серпень 2010 року залишено без розгляду.

Суддею винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але у зазначеному Законі не визначено величини мінімальної пенсії за віком. Визначення терміну мінімальний розмір пенсії за віком надано лише в ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що УПФУ в м. Судака діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Також просив суд у тій частині де позивач пропустив строк позовної давності залишити позов без розгляду, а в іншій частині вимог відмовити позивачу у задоволені позову. Посилалася на те, що нормативними законодавчими актами України не визначено поняття терміну «мінімальної пенсії за віком» вказав , що строк для звернення у суд позивач пропустив без поважних причин , так як звернувся з позовом 23.03.2011 року.

Розглядаючи справу, суддя керувався наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до абз.1, 2 ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія-встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно зі ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р., яка набрала чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі ст.111Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489 –V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни , пунктом 12, ст.71 Закону №489 –У зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-пр/2007року, положення п.12, ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 –V від 19 грудня 2007року, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення тобто з 9 липня 2007року.Конституційний Суд України дійшов до висновку, що зупинення закону про Державний бюджет України дії інших законів України, встановлення іншого додаткового правового регулювання відносин, ніж передбачено законом України, не відповідає статтям 1,3 частини 2 статті 8, частини 2, ст.19, статтям 21,22 пункту 1 частини 2, ст.92, частинам 1, та 2,3 статті 95 Конституції України. Тобто Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України, зупинити дію окремих законів України, або будь яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Тобто ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» являється діючою.

Відповідно до ст.52 ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік», розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача стосовно того, що доплата до пенсії позивачу в 2010 році була проведена в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме згідно Постанови КМУ №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р., а також щодо неможливості застосування визначення мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. з огляду на положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з наступних підстав.

Дійсно п.8 Постанови КМУ №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. встановлено, що дітям війни проводиться підвищення у таких розмірах: з 22 травня 47,00 грн.; з 1 квітня 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. Відповідно до ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Але виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору при розрахунку державної та додаткової пенсії застосуванню підлягають положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р., згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Позивач дійсно пропустив строк для звернення до суду за період з 01 січня 2010 року по серпень 2010 року, передбачений ст.99 КАС України (у редакції 2010 року ) доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав. Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні положень статей 99,100 КАС України в цій частині позовних вимог слід позов залишити без розгляду, про що суд ухвалив відповідну ухвалу. У суд позивач звернувся 23 березня 2011 року. Тому вимоги про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01 січня 2010 року по серпень 2010 року судом залишені без розгляду. Згідно ст.99 КАС України 2010 року строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав становить шість місяців, так як позивач звернувся у суд 23 березня 2011 року то стягненню на користь позивача підлягає недоплачена щомісячна соціальна допомога за період з вересня 2010 року по 29 квітня 2011 року (по день розгляду справи у суді).

Тому позов в частині стягнення щомісячної соціальної допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком слід задовольнити за період з вересня 2010 року по 29 квітня 2011 року та зобов’язати відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з вересня 2010 року по 29 квітня 2011 року.

Позивач дійсно пропустив річний строк звернення до суду за період з 2007 ріку по 01 січня 2010 року, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надала. Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні положень статей 99,100 КАС України (2005 року) в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. У суд позивачка звернулася 23 березня 2011 року на а. с. 2 вхідний номер. Тому вимоги про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007рік, 2008 рік, 2009 рік по 01 січня 2010 року задоволенню не підлягають. Тому в частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної допомоги за період з 09 липня 2007 року –по 01 січня 2010 роки ОСОБА_1 слід відмовити.

Також слід визнати не правомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим щодо невиплати та не нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни.

Відповідно до вимог ч.3, ст.94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

В зв’язку з чим на користь ОСОБА_1 слід стягнути, судовий збір 1,70 грн.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 року по справі №1-29/2007 від 09 липня 2007 року,ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ст.ст.18,158-163,71,104, 99,100 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

Визнати не правомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим щодо невиплати та не нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з вересня 2010 року по 29 квітня 2011 року.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з вересня 2010 року по 29 квітня 2011 року.

В частині вимог ОСОБА_1 про нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,за період з 09 липня 2007 року – по 01 січня 2010 року відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України р/р 31115095700002 Банк: ГУ ДКУ в АР Крим Сімферополь; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь 22090200 ОКПО 34740405 судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Судака АР Крим виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів до адміністративного суду апеляційної інстанції через Судацький міський суд АР Крим, шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання її копії з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Морозова