Рішення № 15249628, 05.04.2011, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 2-123/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Чайковській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” звернулося з позовом до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

В обгрунтування своїх вимог вказали, що 15 вересня 2007 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Mersedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Montracon, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить приватному підприємцю ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_1.

В результаті ДТП було завдано шкоди автомобілю Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_4.

Згідно довідки відділу із забезпечення діяльності ДПС в Харківській області № 58/К-1717 від 18.09.2007 року ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п.10.3 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_1 була обєктивно встановлена постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.10.2007 року, на підставі якої ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні адмінправопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 34 грн.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, у ОСОБА_4, як у власника автомобіля, виникло право вимоги до відповідачів про відшкодування завданого збитку.

15 березня 2007 року між ЗАТ СК „ВУСО” та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 36670-20-02.

Страховим випадком відповідно до договору страхування визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування(п.5.2 вищевказаного договору страхування).

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ „Автотранс” від 04.10.2007 року № АТ-3804 розмір матеріального збитку складає 78907,05 грн. Згідно п.п. 11.3.1, 11.3.5 договору страхування з рахунку-фактури були виключені позиції №№ 10, 28, 37, 39, 42, 45, 46, 49, 57, 58, 59, 60, 64, 65, 66, 67, 71, 74, 75, 79, 80 на загальну суму 18342,90 грн. Витрати страхувальника по оплаті транспортування автомобіля евакуатором згідно товарного чеку СПД-ФО ОСОБА_5 від 17.10.2007 року( з урахуванням умов п.7.1.6 договору страхування) складають 280 грн. Таким чином, сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за договором страхування становить 60844,15 грн., про що було складено страховий акт № 4902-02 від 28.12.2007 року.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України „Про страхування” на підставі заяви страхувальника та страхового акту № 4902-02 від 28.12.2007 року. Платіжним дорученням № 13016 від 28.12.2007 року страхове відшкодування було виплачено в повному обсязі.

Між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ЗАТ „УАСК „АСКА” було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів (ВА/9631986) щодо страхування відповідальності за шкоду, завдану внаслідок експлуатації автомобіля Mersedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Montracon, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

12.03.2010 року ЗАТ „УАСК „АСКА” у межах ліміту виплатила страхове відшкодування ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” у розмірі 24990 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою(страховим відшкодуванням).

На підставі ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене ст. ст. 993, 1191 ЦК України.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 року ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” набуло належне ЗАТ СК „ВУСО” право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах.

19.04.2010 року № 675, 02 грудня 2010 року № 2640 ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” до відповідачів були направлені вимоги щодо відшкодування шкоди. Однак, не зважаючи на свій обовязок, у зазначений законом термін свої зобовязання відповідачі не виконали.

Прохають стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, приватного підприємця ОСОБА_2, на користь ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 35854 грн. 15 коп., та стягнути з відповідачів солідарно на користь ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” витрати по сплаті судового збору та ІТЗ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав до суду письмові пояснення на заперечення проти позовної заяви, згідно з якими у відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Також згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою за принципом вини, тому до ОСОБА_1 і пред»явлені позовні вимоги, як до особи безпосередньо винної в скоєнні ДТП, який несе обов»язок відшкодувати шкоду завдану використанням транспортного засобу спільно з особою, що є власником транспортного засобу (ФОП ОСОБА_2), а тому і суму заподіяної майнової шкоди прохають стягнути солідарно з обох відповідачів, згідно вимог ст.1187 ч.2 ЦК України. Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових обовязків, але вказує, що в матеріалах справи є документи, що свідчать лише про те, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є трудові відносини, і не значиться жодного документу, який би свідчив, що саме під час виконання трудових обов»язків ОСОБА_1 сталася ДТП, та відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Пізніше в судове засідання представник позивача не з»явився, надав суду заяву, в якій прохає справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_6 та відповідач ФОП ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали взагалі, так як не вважають себе винними і тому не можуть нести солідарну відповідальність перед позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6, перевіривши справу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 22 Закону «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров»ю та майну третіх осіб під час ДТП.

У судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2007 року саме по вині відповідача по справі ОСОБА_1, який керував автомобілем Mersedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Montracon, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, була скоєна дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, про що свідчить довідка відділу із забезпечення діяльності ДПС в Харківській області № 58/К-1717 від 18.09.2007 року, в якій зазначено, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п.10.3 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_1 була обєктивно встановлена і постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.10.2007 року, на підставі якої ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні адмінправопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 34 грн.

В результаті ДТП було завдано шкоди автомобілю Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_4.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, у ОСОБА_4, як у власника автомобіля, виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування завданого збитку.

15 березня 2007 року між ЗАТ СК „ВУСО” та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 36670-20-02.

Страховим випадком відповідно до договору страхування визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування(п.5.2 вищевказаного договору страхування).

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ „Автотранс” від 04.10.2007 року № АТ-3804 розмір матеріального збитку складає 78907,05 грн. Згідно п.п. 11.3.1, 11.3.5 договору страхування з рахунку-фактури були виключені позиції №№ 10, 28, 37, 39, 42, 45, 46, 49, 57, 58, 59, 60, 64, 65, 66, 67, 71, 74, 75, 79, 80 на загальну суму 18342,90 грн. Витрати страхувальника по оплаті транспортування автомобіля евакуатором згідно товарного чеку СПД-ФО ОСОБА_5 від 17.10.2007 року( з урахуванням умов п.7.1.6 договору страхування) складають 280 грн. Таким чином, сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за договором страхування становить 60844,15 грн., про що було складено страховий акт № 4902-02 від 28.12.2007 року.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України „Про страхування” на підставі заяви страхувальника та страхового акту № 4902-02 від 28.12.2007 року. Платіжним дорученням № 13016 від 28.12.2007 року страхове відшкодування було виплачено в повному обсязі.

Між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ЗАТ „УАСК „АСКА” було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів (ВА/9631986) щодо страхування відповідальності за шкоду, завдану внаслідок експлуатації автомобіля Mersedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Montracon, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” 12.03.2010 року ЗАТ „УАСК „АСКА” у межах ліміту виплатила страхове відшкодування ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” у розмірі 24990 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене ст. ст. 993, 1191 ЦК України.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 року ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” набуло належне ЗАТ СК „ВУСО” право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах.

19.04.2010 року № 675, 02 грудня 2010 року № 2640 ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” до відповідачів були направлені вимоги щодо відшкодування шкоди в сумі 35854грн.15коп. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП ОСОБА_1 не відшкодована.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу )до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Сума стягнення складає 35854 грн. 15 коп.

Згідно вимог ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно вимог ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Таким чином, на думку суду, оскільки сторонами не надані безперечні докази про те, що відповідач ОСОБА_1 саме під час виконання своїх трудових обов»язків скоїв ДТП (оскільки відсутні подорожній лист, маршрутний лист, товарно-транспортні накладні на вантаж тощо), а винним в ДТП є безпосередньо відповідач ОСОБА_1, тому саме він і повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду в повному обсязі як винна особа, оскільки відповідач ФОП ОСОБА_2 в скоєнні даного ДТП винним не визнаний, шкода позивачу спільними діями обох відповідачів не завдана, а тому обоє відповідачі не можуть нести перед позивачем солідарної відповідальності за завдану відповідачем ОСОБА_1 шкоду. А тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача на відшкодування шкоди 35854грн.15 коп., а в позові позивача до ФОП ОСОБА_2 про стягнення солідарно шкоди в сумі 35854грн.15 коп. слід відмовити.

На думку суду, судові витрати повинні бути також покладені на відповідача ОСОБА_1 і слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 358грн. 54коп. судового збору, та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 478 грн. 54коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” ( ЄДРПОУ 33792667, МФО 394523, п/рахунок 26004000100561 в філії «Донецька Дирекція ПАТ «Банк КАМБІО»м.Донецьк, б-р Шевченка,27, п.і.83017) на відшкодування в порядку регресу витрат, пов”язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 35854грн.15коп. та судові витрати: судовий збір в сумі 358грн.54коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн., а всього 36 332 (тридцять шість тисяч триста тридцять дві) грн. 69коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” 35854грн.15коп. та судових витрат слід відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: О.М.ГУДИМ