Постанова № 152467, 27.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.06 р. Справа № 41/181а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза”,

м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2006р.

№ 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “Мушкетівська автобаза”, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2006р. № 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4, прийнятого відповідачем.

Ухвалою суду від 15.08.2006 року було відкрито провадження у адміністративній справі №41/181а та провадження по справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявою № 01/409 від 20.09.2006р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення недійсним частково, а саме в сумі 161853,00 грн. основного платежу та в сумі 8105,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині податкове повідомлення-рішення ним не оспорюється.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що

- податок з власників транспортних засобів обчислюється на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року, та позивач у відповідності із вимогами закону надав до ДПІ розрахунок податку за 2005 рік на загальну суму 147277,00 грн.

- у зв’язку із змінами у законодавстві (введення в дію закону № 2505) позивач провів перерахунок податку з власників транспортних засобів за 2005 рік та 22.06.2005р. надав відповідачу уточнений розрахунок суми податку на загальну суму 311077,00 грн.

Позивач стверджує, що здійснення ним перерахунку податку за 2005рік не ґрунтувалося на вимогах закону, а тому 14.04.2006р. ним був знову зроблений перерахунок податку та наданий відповідачу ще один уточнюючий розрахунок суми податку, який містив зменшену на 161853,00 грн. суму податку за 2005 рік.

Позивач наполягає на тому, що висновки відповідача про порушення ним законодавства при наданні другого уточнюючого розрахунку безпідставні, а тому безпідставне донарахування спірним податковим повідомленням-рішенням податку з власників транспортних засобів за 2005 рік., оскільки,

по-перше, частиною 3 ст. 5 Закону № 1963 передбачено виникнення податкових зобов’язань у платника податків протягом року тільки у випадку , коли транспортні засоби знімаються з реєстрації або реєструються нові транспортні засоби;

по-друге, законом № 2505 внесені зміни до закону № 2181, відповідно до яких платник податків звільняється від обов’язку подавати податкову декларацію за звітний період протягом року, якщо його податкові зобов’язання відображені у річній податковій декларації на поточний рік. Ні законом № 2505, ні законом № 1963 ні законом № 2181 не передбачено перерахунку, строків перерахунку, механізму перерахунку та доплати податку з власників транспортних засобів у 2005 році. Форма розрахунку податку з власників транспортних засобів передбачає її заповнення в цілому за рік, а не поквартально;

по-третє, Законом України “Про систему оподаткування” передбачено, що зміни та доповнення до законів про оподаткування вводяться в дію не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набувають чинності з початку нового бюджетного року. Тому, змінені законом № 2505 ставки податку повинні застосовуватись з 01.01.2006р.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву заперечує з тих підстав, що в ході документальної перевірки уточнюючого розрахунку наданого позивачем 14.04.2006р. ним встановлено, порушення вимог ст. 2, 3, ч. 1 ст. 6 Закону України № 1963, встановлено заниження податкового зобов’язання в сумі 162114,5 грн.

Відповідач стверджує, що у зв’язку із змінами ставок податку, податок визначений позивачем у уточнюючому розрахунку 14.04.2006р. є помилковим, оскільки з дня набрання чинності Законом України № 2505 були внесені зміни до Закону України № 1963, які змінювали ставки податку, якими повинен був керуватися позивач.

Відповідач вважає правомірним збільшення позивачем податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів у уточнюючому розрахунку наданому позивачем 22.06.2005р та наполягає на тому, що це є самостійним рішенням позивача, як платника податку відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України № 2181.

Відповідач вважає, у спорі доказуванню підлягає лише факт наявності чи відсутності підстав для зменшення позивачем податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів за 2005 рік.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи про правовий статус позивача та про статус позивача як платника податків; акт перевірки від 07.11.05р. №161-15-16-23/4-01235975 з додатком № 2; податкове повідомлення-рішення від 24.05.2006р. № 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4; загальний розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік № 914 від 21.02.2005р., уточнений розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік № 4569 від 22.06.2005р. із довідкою № 4570 від 22.06.2005р., уточнений розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік № 12539 від 14.04.2006р. із довідкою № 2169 від 14.04.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований рішенням виконкому Будьонівської районної ради м. Донецька 15.12.1999р. за № 0003/1, включений до ЄДРПОУ за № 01235975. Перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, є платником податку з власників транспортних засобів.

21.02.2005р. позивачем було надано відповідачу загальний розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік (вх. № 914), яким було визначено суму податку на 2005 рік в загальному розмірі 147277,00 грн.

22.06.2005р. позивачем було надано відповідачу уточнений розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік (вх. № 4569), яким було визначено суму податку на 2005 рік в загальному розмірі 311077,00 грн. До розрахунку позивачем надано довідку (№ 4570 від 22.06.2005р.) про суми податку, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті самостійно виправленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. За даними довідки змістом помилки, яка обумовлює подання зазначеного розрахунку, є зміни у законодавстві.

14.04.2006р. позивачем було надано відповідачу уточнений розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік (вх. № 12539), яким було визначено суму податку на 2005 рік в загальному розмірі 140652,00 грн. До розрахунку позивачем надано довідку (№ 2169 від 14.04.2006р.) про суми податку, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті самостійно виправленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. За даними довідки визначено суму, яка зменшує податок у зв’язку із виправленням помилки, що складає 161853,00 грн. Сторонами пояснено суду, що ця сума є сумою податку на яку позивач збільшив свої податкові зобов’язання за 2005 рік, подавши уточнений розрахунок від 22.06.2005р.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У даному випадку позивач стверджує, що загальний розрахунок суми податку наданий ним відповідачу 21.02.2005р. містив правильні показники, він не повинен був збільшувати свої податкові зобов’язання з податку на 2005 рік, а тому подання ним 14.04.2006р. уточнюючого розрахунку, яким він зменшив свої податкові зобов’язання за 2005 рік на суму 161853,00 грн. є цілком правомірним і ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідач не згоден з позивачем та посилається на проведену ним перевірку даних уточнюючого розрахунку від 14.04.2006р.

Так, в період з 05.05.2006р. по 12.05.2006р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” за період з 01.04.2005р. по 01.01.2006р., за результатами якої складений акт від 07.11.05р. №161-15-16-23/4-01235975 (надалі – Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем перевірялася правильність застосування позивачем ставок податку з власників транспортних засобів за період з 01.04.2005р. по 01.01.2006р. У акті перевірки зазначено, що оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-IV та деякі інші законодавчі акти” внесено зміни до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” чим, зокрема, змінені ставки податку, то позивачем поданням уточнюючого розрахунку від 14.04.2006р. занижений податок з власників транспортних засобів за 2-й – 4-й квартал 2005р. на суму 162114,5 грн.

24.05.2006р. заступником керівника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4, яким на підставі Акту перевірки визначені податкові зобов’язання позивача з податку з власників транспортних засобів в загальному розмірі 170220,23 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 162114,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8105,73 грн.

Посилаючись на висновки акту перевірки відповідач стверджує, що спірним є питання виключно зменшення позивачем суми податку за 2005 рік в розмірі 161853,00 грн., що було здійснене позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку від 14.04.2006р. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на неправомірне збільшення ним суми податку здійснене позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку від 22.06.2005р. оскільки це є самостійним збільшенням податкових зобов’язань, яке в подальшому не може бути ним оскаржене.

Суд не погоджується з такою думкою відповідача, оскільки, із спірного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки вбачається, що воно прийняте на підставі пп. 4.2.2 “б” ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок порушення позивачем п. 2, 3, 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Наведеною нормою пп. 4.2.2 “б” ст.4 передбачено самостійне визначення податкових зобов’язань платника податків контролюючим органом у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених в податкових деклараціях.

Тобто, за змістом цієї норми, податковий орган при проведенні документальних перевірок зобов’язаний перевіряти, як заниження, так і завищення заявлених платником податків податкових зобов’язань та визначати податкові зобов’язання платника податків у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, суд вважає, що оцінці підлягає саме фактичний розмір податкових зобов’язань позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік, який позивач був зобов’язаний задекларувати та сплатити у 2005 році.

У спірних правовідносинах щодо оподаткування податком з власників транспортних засобів такими обставинами є визначення позивачем об’єкта оподаткування, ставки податку, періоду оподаткування та інші дані, які є необхідними та достатніми для розрахунку податкових зобов’язань за 2005 рік.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Як вбачається з даних загального та уточнюючих розрахунків позивача, позивач, в тому числі, зменшив суму податкових зобов’язань за 2005р. на суму 161853,00 грн., тобто, до суми, яка дорівнює сумі загального розрахунку, розрахованого ним на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня 2005року та за ставками зазначеними у статті 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Аналіз судом законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів, зокрема Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” та Закону № 2505, свідчить про те, що ними не встановлені будь-які особливості подання податкової звітності з цього податку та здійснення будь-яких перерахунків податкових зобов’язань у зв’язку із передбаченими ними змінами.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем необґрунтовано подано уточнюючий розрахунок від 14.04.2006р., оскільки цим розрахунком його податкові зобов’язання приведені у відповідність до вимог законодавства, що діяло на момент декларування ним своїх податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів за 2005рік.

Щодо висновків відповідача про обов’язок платників податків застосовувати ставки податку з власників транспортних засобів запроваджені Законом № 2505 у 2005 році, оскільки він набув чинності з 31.03.2005р., то таке твердження також не ґрунтується на законодавстві, про що свідчить наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”, зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Суд вважає, що наведена норма є спеціальною нормою у питаннях строків набуття чинності нормами законів, які стосуються зміни податків та/або механізму їх сплати, відносно як самих норм, якими такі зміни запроваджені, так і норм щодо строків набуття чинності законами, які встановлюють такі норми.

Стосовно до спірних правовідносин, норма Закону № 2505 щодо набуття ним чинності з моменту опублікування є загальною нормою, а щодо набуття чинності запровадженими ним змінами податку з власників транспортних засобів повинна застосовуватись спеціальна норма Закону України “Про систему оподаткування”. Суд не знаходить підстав для застосування другого речення наведеної частини восьмої статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” щодо її не застосування у передбачених випадках через відсутність таких випадків і, таким чином, такі зміни набувають чинності з початку нового бюджетного року, у даному випадку – з 01.01.2006 року.

Як встановлено судом в ході розгляду спору, позивачем не оспорюється донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 264,5 грн. Проте, позовні вимоги полягають, в тому числі, і у визнанні недійсним податкового повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій в повному обсязі, а саме в сумі 8105,73 грн. При цьому, відповідачем пояснено суду, що штрафні санкції від суми донарахованого податку в сумі 264,5 грн. складають 13,08 грн. Позивач з такими поясненнями відповідача погодився, будь-яких заперечень з цього приводу суду не надано.

Враховуючи відсутність підстав щодо визнання недійсним спірного податкового повідомлення рішення в сумі 264,5 грн. та положення п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позовні вимоги в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13,08 грн. задоволенню не підлягають.

У іншій частині, суд доходить висновку про те, що донарахування податку в сумі 161853,00 грн. зроблено не на підставі вимог закону, що також обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8092,66 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 161853,00 грн. за основним платежем та в сумі 8092,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Керуючись ст. 19, 92 Конституції України, ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 1-6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-IV та деякі інші законодавчі акти”, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, розд. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання податкового повідомлення-рішення від 24.05.2006р. № 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4 недійсним частково - в сумі 161853,00 грн. основного платежу та в сумі 8105,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій – задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 24.05.2006р. № 0000250821/0/13955/10/15-16-23/4 в сумі 161853,00 грн. основного платежу та в сумі 8092,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” судовий збір в сумі 3,38 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.

У судовому засіданні оголошено вступну та резулятивну частину постанови.

Постанову складено в повному обсязі 29.09.2006р.

Надруковано 3 прим.

Позивачу - 1прим.

Відповідачу - 1 прим.

У справу - 1 прим.