Рішення № 15236180, 28.02.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-4533/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Величко О.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу №2-4533/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2010 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с. 2-5).

13.09.2010 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договорів недійсними (а.с. 115-122).

ПАТ КБ "Приватбанк" у своїй позовній заяві посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобовязання відповідача за вказаним договором, забезпечені порукою на підставі договору поруки укладеному між позивачем та другим відповідачем. У звязку з невиконанням своїх зобовязань за кредитним договором виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідачів у рахунок погашення заборгованості за договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року 37830,50 дол. США та судові витрати (а.с. 2-5).

ОСОБА_3 у зустрічному позові та у судовому засіданні, посилаючись на те, що при укладені спірного договору між сторонами банком було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів», норми валютного законодавства, а саме кошти були надані у іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії, просили суд визнати недійсним кредитний договір № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року (а.с. 115-122).

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк»заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні ОСОБА_3 заявлені ним вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення первісного позову заперечував.

ТОВ УФА «Верус»у судове засідання свого представника не направило, про час, дату та місце повідомлялось належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 66100,33 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 14-16, 123-125).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року банк надав, а ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 43 668,51 дол. США, а саме: 40056,66 дол. США через касу банку, 3 611,85 дол. США шляхом безготівкового перерахунку, що підтверджується копією заяви на видачу готівки, копіями меморіальних ордерів (а.с. 174, 184-194).

Також встановлено, що заборгованість за договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 01.10.2009 року становила 37830,50 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 302644,00 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 10-11, 176-177, 197-199).

Встановлено, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеними договорами, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку № 1 до нього (а.с. 13-14).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

За умовами кредитного договору № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року позивач зобовязується надати кредит шляхом видачі готівки через касу в межах встановлених договором сум. Відповідач має перед позивачем зобовязання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобовязань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Також умовами договору № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року, передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобовязань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст..2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від видувалюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст..5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк(тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, оцінюючи вищевикладені фактичні обставини, суд виходить з того, що між сторонами було укладено кредитну угоду, а саме договір № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року, в якому сторони досягли всіх істотних умов, а саме: мету, суму, строк надання коштів, умови і порядок його погашення, види забезпечення зобовязання, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними умов договору.

При цьому посилання ОСОБА_3 у зустрічному позові на чисельні порушення Закону України «Про захист прав споживачів»зі сторони банку під час укладення кредитного договору, суд не приймає до уваги, оскільки, застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Також у судовому засіданні знайшов підтвердження факт виконання банком своїх зобовязань за кредитним договором щодо видачі грошових коштів, при цьому, посилання ОСОБА_3 на порушення умов договору в цій частині, а саме видачі грошових коштів в розмірі меншому ніж було вказано в договорі є безпідставними, оскільки, п. 2.1.1. договору передбачено зобовязання банку надати кредит в межах та порядку встановленими сторонами у договорі. Крім того, як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та неустойки здійснювалось банком виходячи з фактично наданих у кредит сум.

Слід також залишити без уваги доводи відповідача за первісним позовом стосовно невірності розрахунку ануїтеного платежу за договором, так як, по-перше, з наданого останнім розрахунку (а.с. 141), вбачається, що платіж розраховувався з суми яка не відповідає фактично наданій в кредит, по-друге, представником позивача за первісним позовом надано розрахунок суми ануїтетного платежу (а.с. 183).

Щодо вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним з підстав його невідповідності валютному законодавству України, суд враховує те, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам треба враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Суд, при вирішенні справи, не бере до уваги надані ОСОБА_5 матеріали судової практики по конкретним судовим справам, які суперечать матеріалам узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07 жовтня 2010 року (Верховний суд України).

Більш того, ОСОБА_3, пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідачів про стягнення заборгованості за договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитними договорами щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладених між ним та відповідачем договорів, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, своїх зобовязань перед позивачем за відповідним договором поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач просить стягнути з відповідачів всю суму заборгованості, незважаючи на те, що відповідач ТОВ «УФА «Верус»несе солідарну лімітовану відповідальність, тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року 302444,00 грн. (302644,00 грн. 200 грн.), та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року 200 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати покласти солідарно на ТОВ «УФА «Верус»та ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року 302 444 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Наб.Перемоги,32, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № zpl0ak00650303 від 06.09.2007 року 200 грн.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

ОСОБА_3 у задоволені позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Наб.Перемоги,32, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір 1700 грн.

Стягнути з солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Наб.Перемоги,32, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяФ.Ф. Маймур