Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" травня 2011 р. Справа № 9/1743
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Новак Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків від 28.02.2011р. на рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2010р. по справі №9/1743
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
м.Бердичів Житомирсьої області
про стягнення 26 290 грн. 04 коп. заборгованості по розрахунках,
пені, інфляційних втрат та річних -
за участю учасників судового процесу:
від позивача- ОСОБА_3, представник (довір.б/н віыд 23.07.2010р.);
від відповідача - не зявився.
Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2010р. по справі №9/1743 (суддя Алексєєва М.В.) в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті ФОП ОСОБА_1) до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті ФОП ОСОБА_2) про стягнення 26 290 грн. 04 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами, а саме видаткові накладні не оформлені згідно загальних вимог законодавства та не містять перелік обовязкових реквізитів передбачених форм і не підписані Відповідачем.(т.2 арк.справи 32-34).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 17.12. 2010р. по справі №9/1743 Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Скаржник вважає, що при вирішенні спору, судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.(т.2 арк.справи 43-44).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №9/1743 від 17.03. 2011р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2 арк.справи 41).
Позивач 05.04.2011р. надіслав на адресу апеляційного господарського суду клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи по справі №9/1743, яке підтримав в судовому засіданні 06.04.2011р. Не вбачаючи потреби у призначенні повторної судової експертизи суд дане клопотання відхилив.
Відповідач в судові засідання суду апеляційної інстанції 06 та 27 квітня 2011р., 11 травня 2011р. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, питання, які необхідно було запропонувати судовому експерту для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи не запропонував, відзиву на апеля-ційну скаргу та копію свідоцтва про державну реєстрацію не надав.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.05.2011р. представник Позивача підтри-мав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиціїв.
Відповідач не зявився і не забезпечив явку свого представника в призначене на 11.05. 2011р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 62-64).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №9/1743 від 27.04.2011р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований 01.08.2002р. розпоряженням виконавчого комітету Харківської міської ради.(т.1, арк.справи 25). ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності 20.01.1994р. рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області.(т.1, арк.справи 20).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2008р. ФОП ОСОБА_1-постачальник та ФОП ОСОБА_2-покупець уклали Договір №44 та Додаток до Договору №44 від 14.03. 2008р. (надалі в тексті Договір). Відповідно до п.4.1 Договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що містяться в накладній та рахунку, що виставляється постачальником та підлягає оплаті покупцем. Згідно з п.5.1. Договору, товар, що є предметом поставки за цим Договором, відвантажується на адресу покупця відповідно до замовлень покупця.(т.1, арк.справи 21-24).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та ви-мог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).
Приписами ч.2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.6.1 Договору, покупець оплачує повну вартість товару на протязі трьох банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів за поставлений товар відповідно до виставленого рахунку та/або накладної.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
30.09.2009р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №30082009, у якій предявив вимогу перерахувати кошти в сумі 25 000 грн. 94 коп. впродовж 20 днів на розрахунковий рахунок Позивача. Претензія залишена ФОП ОСОБА_2 без відповіді та задоволення.(т.1, арк.справи 38-39).
ФОП ОСОБА_1 23.11.2009р. звернувся з позовом до суду про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 26 290,04 грн. за отриманий товар (взуття) за Договором поставки №44 від 14.03.2008р. та Додатку до Договору №44 від 14.03.2008р., з яких: 23 236,56грн сума основного боргу, 2 523,72 грн. сума пені, 136,33грн інфляційних та 393,43грн річних. Як доказ цього, Позивач надав суду нотаріально посвідчені копії видаткових накладних №44-4 від 21.05.2009р., №44-3 від 21.05.2009р., №44-2 від 21.05.2009р., №44-1 від 21.05.2009р. про передачу товару на загальну суму 23236 грн. 56 коп. та Акт звірки розрахунків за 2009 рік.(т.1 арк.справи 40-44).
Проте поданий Акт не вартий уваги суду, оскільки його складено ФОП ОСОБА_1 в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції 16.03.2010р. Відповідач надав заперечення на позовну заяву і просив відмовити в задоволенні позову, по-силаючись на те, що Договір поставки №44 від 14.03.2008р. та видаткові накладні: №44-4 від 21.05.2009р., №44-3 від 21.05.2009р., №44-2 від 21.05.2009р., №44-1 від 21.05.2009р. не можуть бути використані, як докази, оскільки вказані документи обовязково повинні містити підписи уповноважених установчими документами представників сторін та скріплені їх печатками, а також мотивуючи тим, що за отримане взуття розрахунки проводились готівкою особисто з бухгалтером ФОП ОСОБА_1
Вбачається, що 19 квітня 2010р. Позивач подав клопотання ВХ №3780, в якому просив призначити судову почеркознавчу експертизу видаткових накладних №44-4 від 21.05.2009р., №44-3 від 21.05.2009р., №44-2 від 21.05.2009р., №44-1 від 21.05.2009р., проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз (за регіональною зоною обслуговування).
Відповідач також подав клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи та надав перелік питань, які необхідно поставити перед експертами при проведенні експертизи, а також просив суд призначити проведення експертизи Науково дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Житомирській області.
Враховуючи, що подані Позивачем Договір, Додаток та накладні містили підписи покупця ФОП ОСОБА_2 та одержувача товару, а остання заперечувала факт підписання накладних, а також відповідно до ст.41 ГПК України, для розяснення питань, що виникли під час вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань,господарський суд ухвалою від 06.05.2010р. призначив у справі №9/1743 судову почеркознавчу експертизу.
Проведення експертизи доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Житомирській області для встановлення належності Відповідачу підписів, які містяться на видаткових накладних.(т.1, арк.справи 151-152).
Учасники судового процессу, згідно ст.41 ГПК України, мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути розяснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обовязки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах пятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
З висновку судово-почеркознавчої експертизи №17/13917 від 23.11.2010р. вбачається, що підписи у графах "Одержав" видаткових накладних: №44-1 від 21.05.2009р., №44-2 від 21.05. 2009р., №44-3 від 21.05.2009р., №44-4 від 21.05.2009р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням (з попереднім тренуванням) підпису ОСОБА_2, крім того, ознак незвичності виконання підписів в графах "Одержав" видаткових накладних: №44-1 від 21.05.2009р.; №44-2 від 21.05.2009р.; №44-3 від 21.05.2009р.; №44-4 від 21.05.2009р. експертом не виявлено.(т.2, арк.справи 3-14).
Представник Позивача з висновком експертизи не погодився, з приводу чого 13.12.2010 року надав суду клопотання, в якому просив призначити додаткову (повторну) судово-почер-кознавчу експертизу.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з виснов-ком місцевого суду, що підстави звернення Позивача з позовом до господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно п.9.2 розяснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02/5/ 424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути при-значено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Місцевим судом правомірно встановлено, що відсутні підстави для задоволення клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, оскільки експертиза здійснювалась за наявними в матеріалами справи доказами, а також сторони погодились, щодо кола визначених питань які пропонувались для розяснення судовим експертом, під час якого у сторін були відсутні зауваження до проведеного обстеження.
З наведних мотивів, судова колегія також не вбачає підстав для призначення повторної судової почеркознавчої експертизи і відхиляє клопотання Позивача.(т.2, арк.справи 55, 75).
Крім того, дослідивши матеріали справи, а саме видаткові накладні №44-12 від 21.05. 2009р., №44-2 від 21.05.2009р., №44-3 від 21.05.2009р., №44-4 від 21.05.2009р., місцевий суд зясував, що видаткові накладні оформлені неналежним чином, як того вимагає п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обовязково містити реквізити передбачених форм.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що видаткові накладні не оформленні згідно загальних вимог та не містять перелік обовязкових реквізитів передбачених форм.
Пунктом “2” Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 передбачено, що … товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності…відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреностями одержувачів.
Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обовязки з ведення бухгалтерського обліку.(п.13 Інструкції).
Проте, заявлені вимоги не стверджені передбаченими умовами п.7.4 Договору довіре-ностями ФОП ОСОБА_2 на отримання товару, в обмін на які Позивач був вправі відпускати товар отримувачу.
Окрім того, надані Позивачем накладні на відпуск товару не містять посилання на Договір та/або Додаток до Договору, у справі відсутні замовлення ФОП ОСОБА_2 на спірний товар відтак, відпуск товару передбчався не на виконання Договору; ні до , ні після передачі товару Позивачем не виставлялись рахунки на його оплату.
Судова колегія вважає не вартим уваги і пояснення представника Позивача, що з обєк-тивних причин передача Відповідачу товару і підписання ним накладних не співпадали в часі.
Враховуючи зазначені обставини в сукупності та виходячи з правила ст.34 ГПК Укра-їни про належність доказів апеляційний суд не приймає подані Позивачем письмові пояснення про передачу товару ФОП ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, підписані Позивачем.(т.2, арк.справи 70).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 28.02.2011р. на рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2010р. по справі №9/1743 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №9/1743 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
Судове рішення № 15232105, Рівненський апеляційний господарський суд було прийнято 11.05.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 9/1743. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: