Постанова № 15232038, 27.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 року Справа № 5002-15/5569-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівГоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Міністерство оборони Російської Федерації;

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південмістконтракт";

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 01 березня 2011 року у справі №5002-15/5569-2010

за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,119160) (представник - Вишняков Сергій Вікторович - АДРЕСА_1, 99050) (представник -Хміль Ольга Юріївна: АДРЕСА_2, 99050)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмістконтракт" (вул. Ворошилова, 5, кв. 14,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про стягнення 582693,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство оборони Російської Федерації, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмістконтракт", про стягнення 582693,56 грн., з яких: 501295,11 грн. неустойка, 81398,45 грн. збитки.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобовязання щодо виконання умов контрактів №Прод-10/155к/1162-91 від 23.04.2010 та №Прод-10/296к/1230-110, доводи та обґрунтування викладені у позові.

Позивач в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України звернувся з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах заявлених позовних вимог (т.1 а.с.108-109).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача відмовлено (т.1 а.с.124-125).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 01 березня 2011 року (суддя І.А.Іщенко) у справі № 5002-15/5569-2010 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Південмістконтракт" на користь Міністерства оборони Російської Федерації 50129,51 грн. неустойки, 5012,95 грн. державного мита та 203,03 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності доказів неналежного виконання відповідачем державних контрактів щодо поставки продукції, що призвело до нарахування неустойки, застосував пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшив розмір неустойки на 90% на суму 50129,51 грн. Також зазначив, що позивач не довів протиправності дій відповідача та причинний зв'язок між цими діями та спричиненими збитками, у звязку з чим вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи Міністерство оборони Російської Федерації обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зменшення неустойки на 90% було здійснено необґрунтовано та вважає, що порушення відповідачем умов контрактів з постачання продукції та недопоставка продукції спричинили напружену обстановку по забезпеченню особового складу флоту нормами продовольчого забезпечення, позивачу необхідно було укласти інший контракт з Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю.Т. Трейд” на постачання продукції. Різниця в ціні продукції склала 1,85 грн. за 1 кг., таким чином, збитки позивача становили 81398,45 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року апеляційна скарга Міністерства оборони Російської Федерації прийнята до провадження колегією у складі: головуючий суддя: Сотула Вікторія Володимирівна, судді: Голик Віктор Сергійович та Черткова Ірина Валентинівна, та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівництва суду від 19 квітня 2011 року головуючий суддя Сотула Вікторія Володимирівна замінена на суддю Рибіну Світлану Анатоліївну, та суддя Голик Віктор Сергійович замінений на суддю Гоголя Юрія Михайловича.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2010 між Міністерством оборони Російської Федерації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південмістконтракт” (Постачальник) укладено державний контракт №Прод-10/155к/1162-91 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації (далі - Контракт №1, т.1 а.с.12-21), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в обумовлений контрактом термін поставити вантажоодержувачам товар, придбаний виключно з метою організації харчування особового складу флоту, а саме - олія соняшникова рафінована дезодорована, яка відповідає вимогам стандартів та іншої нормативної документації, вказаній в специфікації, та (або) вимогам Замовника, з гарантійними строками придатності, за описом, ціною, в асортименті, кількості та на умовах, визначених сторонами в контракті, специфікації (Додаток №1 до контракту), технічному завданні (Додаток №2 до контракту) та рознарядці (Додаток №3 до контракту), які є невід'ємними частинами контракту.

Даний контракт, згідно пункту 9.1 Контракту №1, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.06.2010.

Відповідно до пункту 3.1-3.2 Контракту №1 ціна контракту складає 1025200,00 грн. і є твердою та не може змінюватись в ході виконання контракту.

Якість та безпека товару повинні бути забезпечені Постачальником за допомогою виконання вимог нормативно-технічної документації, яка регламентує умови виробництва, зберігання та перевезення товару, а також стандартів та іншої нормативної документації та (або) вимог Замовника (пункт 4.1 Контракту №2).

Пунктами 7.1-7.2 Контракту №1 передбачено, що у випадку, якщо Постачальник не поставив товар у строк та кількості, які встановлені даним контрактом, Постачальник виплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару за кожен факт порушення Постачальником строків поставки. При цьому Постачальник сплачує Замовнику неустойку в розмірі 10% за недопоставку або прострочення поставки товарів в попередньому періоді поставки, яка стягується до фактичного виконання Постачальником своїх зобовязань в межах його обовязку поставити недопоставлену кількість товарів в наступних періодах поставки. У разі поставки, що не відповідає вимогам контракту по якості та асортименту, такий товар підлягає поверненню Постачальнику, а Постачальник сплачує штраф в розмірі 50% від вартості товару за кожен факт поставки товару не по якості та (або) не в асортименті, встановленому даним контрактом.

Згідно Додатку №1 - Специфікація до Контракту №1 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 88 тон олії соняшникової рафінованої дезодорованої на суму 1025200,00 грн. (т.1 а.с.22).

Відповідно до Додатку №3 - Рознарядка до Контракту №1 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 88 тон олії соняшникової рафінованої дезодорованої двома партіями у травні 2010 року - 44 тони, у червні 2010 року - 44 тони (т.1 а.с.23).

За період з 19.05.2010 по 27.05.2010 відповідач поставив, а позивач прийняв 44000,84 кг олії соняшникової рафінованої дезодорованої на загальну суму 512609,79 грн., що підтверджується актами прийому-передачі:

-№478 від 19.05.2010 у кількості 20240,00 кг. на суму 235796,00 грн.;

-№503 від 21.05.2010 у кількості 4595,40 кг. на суму 53536,41 грн.;

-№521 від 27.05.2010 у кількості 19165,44 кг. на суму 223 277,38 грн. (а.с.24, 27, 29).

Позивач оплатив вартість поставленого товару у повному обсязі на загальну суму 512609,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №228 від 21.05.2010 на суму 235796,00 грн.; №241 від 28.05.2010 на суму 53536,41 грн.; №260 від 08.06.2010 на суму 223277,38 грн. (а.с.32-34).

07.06.2010 між Міністерством оборони Російської Федерації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південмістконтракт” (Постачальник) укладено державний контракт №Прод-10/296к/1230-110 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації (далі -Контракт№2, т.1 а.с.35-38), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в обумовлений контрактом термін поставити вантажоодержувачам товар, придбаний виключно з метою організації харчування особового складу флоту, а саме - молоко цільне згущене з цукром, яка відповідає вимогам стандартів та іншої нормативної документації, вказаній в специфікації, та (або) вимогам Замовника, з гарантійними строками придатності, за описом, ціною, в асортименті, кількості та на умовах, визначених сторонами в контракті, специфікації (Додаток №1 до контракту), технічному завданні (Додаток №2 до контракту) та рознарядці (Додаток №3 до контракту), які є невід'ємними частинами контракту.

Даний контракт, згідно пункту 9.1 Контракту №2, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 11.06.2010.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Контракту №2, ціна контракту складає 49000,00 грн. і є твердою та не може змінюватися в ході виконання контракту.

Пунктом 4.1 Контракту №2 передбачено, що якість та безпека товару повинні бути забезпечені Постачальником за допомогою виконання вимог нормативно-технічної документації, регламентуючої умови виробництва, зберігання та перевезення товару, а також стандартів та іншої нормативної документації та (або) вимог Замовника.

Пунктами 7.1-7.2 Контракту №2 передбачено, що у випадку, якщо Постачальник не поставив товар у строк та кількості, встановлені даним контрактом, Постачальник виплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару за кожен факт порушення Постачальником строків поставки. При цьому Постачальник сплачує Замовнику неустойку в розмірі 10% за недопоставку або прострочення поставки товарів в попередньому періоді поставки, яка стягується до фактичного виконання Постачальником своїх зобовязань в межах його обовязку поставити недопоставлену кількість товарів в наступних періодах поставки. У разі поставки, що не відповідає вимогам контракту по якості та асортименту, такий товар підлягає поверненню Постачальнику, а Постачальник сплачує штраф в розмірі 50% від вартості товару за кожен факт поставки товару не по якості та (або) не в асортименті, встановленому даним контрактом.

Відповідно до Додатку №1 - Специфікація до Контракту №2 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 20 тон молока цільного згущеного з цукром на суму 490000,00 грн. (т.1 а.с.39).

Згідно Додатку №3 - Рознарядка до Контракту №2 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 20 тон молока цільного згущеного з цукром з 07.06.2010 по 11.06.2010 (т.1 зворотній бік а.с.39).

На виконання контракту №2 11.06.2010 відповідач поставив, а позивач прийняв 20000,00 кг молока цільного згущеного з цукром на суму 490000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі №608 від 11.06.2010 (т.1 а.с.40).

Актом №5073 від 11.06.2010 відібрано проби молока цільного згущеного з цукром для аналізів (випробовувань) форми 55 (т.1 а.с.41).

Протоколами лабораторних досліджень №638, №639, №640, №641, №642, №643 від 17.06.2010 зроблено висновок, що партія молока цільного згущеного з цукром 20000,00 кг по перевіреним показникам не відповідає вимогам ДСТУ 4274:2003 по органолептичним (смак) показникам (т.1 а.с.42-47).

Відповідно до висновку акту комісії №11 від 18.06.2010 про фактичну якість отриманої продукції, молоко цільне згущене з цукром 8,5% жирності у кількості 20000,00 кг. підлягає поверненню Постачальнику як таке, що не відповідає вимогам ДСТУ 4274:2003 по органолептичним (смак) показникам (т.1 а.с.48).

Згідно наряду Продовольчої служби ЧФ РФ №5349 від 22.06.2010, позивач здав, а відповідач прийняв молоко згущене з цукром (т.1 а.с.115).

Листом від 23.06.2010 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання державного контракту №Прод-10/296к/1230-110 від 07.06.2010 у звязку із зміною економічних умов в Україні (а.с.68).

28.06.2010 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання державного контракту №Прод-10/155к/1162-91 від 23.04.2010 у звязку із зміною економічних умов в Україні (а.с.69).

09.07.2010 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №21 з вимогою про сплату 501295,11 грн., з яких: 245000,00 грн. неустойка за невиконання умов державного контракту №Прод-10/296к/1230-110 від 07.06.2010 та 256295,11 грн. неустойка за невиконання умов державного контракту №Прод-10/155к/1162-91 від 23.04.2010 (т.1 а.с.70-71), яка залишена відповідачем без реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про сплату неустойки та збитків.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто неустойку в розмірі 50129,51 грн. та судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог, в решті позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю „Південмістконтракт” 25.08.2010 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (т.1 а.с.99).

Згідно довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим станом на 04.02.2011 у ЄДРПОУ значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Південмістконтракт”(т.1 а.с.128).

Таким чином, на момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач є юридичною особою, тому позивач належним чином звернувся до господарського суду в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі державного контракту №Прод-10/155к/1162-91 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації від 23.04.2010 та державного контракту №Прод-10/296к/1230-110 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації від 07.06.2010.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов контрактів поставки, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини шостої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в статті 265 Господарського кодексу України.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статі 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем державних контрактів №Прод-10/155к/1162-91 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації від 23.04.2010 та №Прод-10/296к/1230-110 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації від 07.06.2010 встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до четвертої шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.1 Контрактів передбачено, що у випадку, якщо Постачальник не поставив товар у строк та кількості встановлені даним контрактом, Постачальник виплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару за кожен факт порушення Постачальником строків поставки.

Таким чином, судом першої інстанції зроблений висновок, що заявлена позивачем неустойка в розмірі 501295,11 грн. є обґрунтованою.

Судова колегія встановила, що даний висновок підтверджений наданими доказами та є правомірним.

Крім того, суд першої інстанції застосував положення пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, з чим не погодився заявник апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексуУкраїни закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право господарського суду на зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобовязання, міститься також у пункті 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи положення названих правових норм,суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про можливість зменшення суми нарахованої позивачем неустойки з 501295,11 грн. до 50129,51 грн.

Судова колегія встановила, що порушення зобовязання відповідачем виникло внаслідок зміни економічних умов в Україні, відповідач своєчасно попередив про це відповідача, частково виконав умови контракту та прийнято рішення про ліквідацію відповідача. У звязку з цим судова колегія погоджується з висновком щодо зменшення розміру неустойки суду першої інстанції та не вбачає підстав для його збільшення.

Додатково позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 81398,45 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні збитків на підставах недоведеності позивачем протиправності дій відповідача та причинний звязок між цими діями та спричиненими збитками.

Позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що невиконання відповідачем умов контракту з постачання продукції та недопоставка продукції призвели до укладання іншого контракту - з Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю.Т. Трейд” на постачання продукції. Різниця в ціні продукції склала 1,85 грн. за 1 кг., таким чином, збитки позивача становили 81398,45 грн.

Судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги на підставі наступного.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Аналогічні по суті норми містить стаття 224 Господарського кодексу України.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Згідно частини першої статті 225 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Пунктом 1 Розяснень „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки ” від 30.03.1995 N 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) за договором поставки підприємство (організація) - постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк підприємству (організації) - покупцеві у власність або у оперативне управління певні товари, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити його вартість за встановленою договором ціною. Ці зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання за договором поставки забезпечується неустойкою (штрафом, пенею). Крім зазначених видів забезпечення виконання зобов'язання, боржник у разі невиконання або неналежного його виконання зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 203 Цивільного кодексу України). Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Отже, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови державних контрактів №Прод-10/155к/1162-91 від 23.04.2010 та №Прод-10/296к/1230-110 від 07.06.2010 в частині поставки продукції та письмово повідомив про неможливість їх виконання в подальшому.

Оскільки за Контрактом №1 відповідачем була поставлена олія соняшникова рафінована дезодорована в кількості 44000,84 кг по ціні 11,65 грн. за 1 кг на загальну суму 512609,79 грн., недопоставлений обсяг олії становить 43999,16 кг.

У звязку недопоставкою продукції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю.Т. Трейд” був укладений державний контракт №Прод-10/462к/1386-150 на поставку продовольчих товарів для нужд Міністерства оборони Російської Федерації (далі -Контракт№3, т.1 а.с.49-56).

Відповідно до пункту 3.1-3.2 Контракту №3 ціна контракту складає 1161000,00 грн. і є твердою та не може змінюватись в ході виконання контракту.

Згідно Додатку №1 - Специфікація до Контракту №3 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 86 тон олії соняшникової рафінованої дезодорованої на суму 1161000,00 грн. (т.1 а.с.58).

Відповідно до Додатку №3 - Рознарядка до Контракту №3 - відповідач зобов'язався поставити позивачу 86 тон олії соняшникової рафінованої дезодорованої з 18.08.2010 по 30.08.2010 20 тон, з 20.09.2010 по 30.09.2010 33 тони, з 04.10.2010 по 14.10.2010 33 тони (т.1 а.с.23).

Поставка і продукції була здійснена в повному обсязі та різниця в ціні за олію соняшникову рафіновану дезодоровану склала 1,85 грн.

Таким чином, з вини відповідача позивачу були спричинені збитки у розмірі 81398,45 грн.

Пунктом 7.10 Контрактів №1, 2 передбачено, що у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобовязань, встановлених даним Контрактом, в тому числі простроченні виконання зобовязань зі сторони Постачальника, Замовник має право стягнути з Постачальника суму фактично понесених збитків (в тому числі витрат).

Враховуючи вищевикладене, колегія судів дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги до відповідача про стягнення збитків в розмірі 81398,45 грн., тому рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

·неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

·недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

·невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

·порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним нормам матеріального права частково не відповідає, з огляду на те, що при його ухваленні судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, стосовно вимоги про стягнення збитків, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року в цій частині.

Пунктом 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 N 02-5/78 (зі змінами та доповненнями) у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 5826,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 101, 103 (частина четверта), 104 (частина перша), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2011 року у справі №5002-15/5569-2010 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південмістконтракт” (98300,АР Крим, м. Керч, вул. Ворошилова, 5, кв. 14; ЄДРПОУ 36951779) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменна, 19; 99050, м. Севастополь, вул. Луначарського, 35; р/р 26000023020433 в. ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО321767, ЄДРПОУ 07928610) 137590,90 грн., з яких: 50129,51 грн. - неустойка, 81398,45 грн. - збитки, 5826,94 грн. - державне мито та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяС.А. Рибіна

СуддіЮ.М. Гоголь

І.В. Черткова