Постанова № 15232034, 22.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 року Справа № 2-15/66-2010 (2-9/66-2010) Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівДмитрієва В.Є.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.11.2010, Приватне підприємство Торгова група "Молочний доктор";

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 337 від 20.04.2011, відкрите акціонерне товариство "Криммолоко";

третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Відкрите акціонерне товариство "Новатор";

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 10 лютого 2011 року у справі №2-15/66-2010 (2-9/66-2010)

за позовом Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор" (пр. Леніна, 151-а,Запоріжжя,69035)

до Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35,Сімферополь,95000)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Новатор" (вул. Первомайська, 62,Джанкой,96100)

про стягнення 802734,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Торгова група „Молочний доктор” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко”, просило описати та вилучити у відповідача та передати позивачу 21862,78 кг сухого знежиреного молока, стягнути збитки в сумі 433229,74 грн., відсотки в розмірі 351,52 грн. та пеню в сумі 2566,11 грн.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо поставки товару за договором №1 від 10 серпня 2009 року, доводи та обґрунтування викладені у позові.

Відповідач позов визнав частково в частині стягнення суми заборгованості, в іншій частині у задоволенні позовних вимог просив відмовити (т.2 а.с.71, т.3 а.с.5).

11.01.2010 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача в межах суми позову.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2010 у справі №2-9/66-2010 частково задоволено клопотання позивача про застосування заходів до забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" у розмірі основного боргу 366587,50 грн. вартості 21862,78 кг сухого молока.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” задоволено частково, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2010 про забезпечення позову скасовано частково, у задоволенні заяви Приватного підприємства „Торгова група „Молочний доктор” про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010 касаційну скаргу Приватного підприємства „Торгова група „Молочний доктор” залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство „Новатор”.

06.12.2010 позивач подав суду заяву про зміну підстав позову (т.2 а.с.22-28), яка прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Третя особа надала письмові пояснення по справі (т.2 а.с.114-115)

18.01.2011 та 10.02.2011 у судових засіданнях представник позивача надав суду заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості (т.3 а.с.14, 24), решту вимог підтримує.

Суд першої інстанції визнав можливим зазначені заяви задовольнити та прийняти відмову від позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 15120,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року позов задоволений частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” на користь Приватного підприємства „Торгова група „Молочний доктор” 130806,20 грн. основного боргу, 34101,95 грн. пені, 29 570,12 грн. індексу інфляції, 7 505,26 грн. відсотків, 2019,83 грн. державного мита та 70,41 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості провадження у справі припинено. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору поставки щодо строків виконання зобовязань, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Одночасно, позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” інфляційного відшкодування та 3 % річних судом були задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені судом були задоволені частково в сумі 34101,95 грн., з огляду на вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та відмовлено у задоволенні збитків з тих підстав, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та зв'язок між цими діями та спричиненими збитками.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство "Криммолоко" та Приватне підприємство "Торгова група "Молочний доктор" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких: Відкрите акціонерне товариство "Криммолоко" просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-15/66-2010 (2-9/66-2010) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; Приватне підприємство "Торгова група "Молочний доктор", у свою чергу, просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-15/66-2010 (2-9/66-2010) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 26616, 19 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявники апеляційної скарги вважають неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи Приватне підприємство "Торгова група "Молочний доктор" обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосована відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, в той час, як порушено було термін поставки, у звязку з чим позовні вимоги зі стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" мотивовані тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми чинного законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2011 року апеляційні скарги Приватного підприємства "Торгова група "Молочний доктор" та Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" прийняті до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначені до розгляду.

Розпорядженням керівництва суду від 20 квітня 2011 року головуючий суддя Голик Віктор Сергійович замінений на суддю Рибіну Світлану Анатоліївну, та суддя Сотула Вікторія Володимирівна замінена на суддю Дмитрієва Віктора Євгеновича.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2011 року прийнято відмову Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-15/66-2010 (2-9/66-2010) про стягнення 802734,87 грн., провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" припинено.

У судове засідання суду апеляційної інстанції з`явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги Приватного підприємства "Торгова група "Молочний доктор" у повному обсязі.

Третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Криммолоко” (постачальник) та Приватним підприємством „Торговий дім „Молочний доктор” (покупець) укладено договір поставки №1 (далі Договір поставки, т.1 а.с.15-17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити молоко сухе обезжирене.

Згідно пунктів 4.3-4.4 Договору поставки поставка продукції здійснюється протягом семи днів з моменту перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за продукцію. Зобовязання за договором вважаються виконаними з моменту розвантаження в пункті призначення, а зі сторони покупця з моменту повного розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки покупець зобов'язаний оплатити вартість партії продукції, вказаної в кошторисній накладній на умовах 100% передоплати по пред'явлених рахунках.

На виконання умов даного договору Приватним підприємством „Торговий дім „Молочний доктор” було перераховано Відкритому акціонерному товариству „Криммолоко” 630000,00 грн., що підтверджується наданими сторонами доказами (т.1 а.с.18-21).

Проте, Відкритим акціонерним товариством „Криммолоко” було поставлено Приватному підприємству „Торговий дім „Молочний доктор” продукції лише на суму 176537,50 грн., також було частково погашено заборгованість у розмірі 2875,00 грн. та повернуто 42000,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків заборгованість Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” перед Приватним підприємством „Торговий дім „Молочний доктор” станом на 09.11.2009 складала 408587,50 грн. (т.1 а.с.25).

11.11.2009 між Приватним підприємством „Торговий дім „Молочний доктор”, Приватним підприємством „Торгова група „Молочний доктор” та Відкритим акціонерним товариством „Криммолоко” був укладений договір уступки права вимоги (далі Договір уступки права вимоги, т.1 а.с.22-23), відповідно до умов якого, Приватне підприємство „Торгова група „Молочний доктор” отримує право замість Приватного підприємства „Торговий дім „Молочний доктор” вимагати від Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” поставки продукції, яка є предметом основного договору на загальну суму 408587,50 грн. на умовах договору поставки №1 від 10.08.2009.

Згідно пункту 2.6 Договору уступки права вимоги Відкрите акціонерне товариство „Криммолоко” має право виконати зобов'язання шляхом перерахування на банківський рахунок Приватного підприємства „Торгова група „Молочний доктор” грошових коштів у розмірі 408587,50 грн.

16.11.2009 позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою виконати умови договору поставки №1 від 10.08.2009 або перерахувати на розрахунковий рахунок позивача протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги суму заборгованості у розмірі 408587,50 грн., дана вимога була отримана відповідачем 23.11.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №742896 (т.3 а.с.7-13).

Відповідач в період з 13.11.2009 по 30.11.2010 частково погасив заборгованість у розмірі 262661,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, рахунками, банківськими виписками, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.2 а.с.31-32, 37-44).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про сплату боргу та нарахованих 3% річних, інфляційного відшкодування, пені та збитків.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору поставки, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини шостої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в статті 265 Господарського кодексу України.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 630000,00 грн.в якості передплати за товар. В свою чергу відповідач поставив продукцію частково, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість з поставки товару на суму 408587,50 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений сторонами строк надає покупцеві право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 4.3 Договору поставки поставка продукції здійснюється протягом семи днів з моменту перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за продукцію.

Крім того, після укладення договору уступки права вимоги від 16.11.2009, позивач на адресу відповідача надіслав лист з вимогою виконати умови договору поставки №1 від 10.08.2009 або перерахувати на розрахунковий рахунок позивача протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги суму заборгованості у розмірі 408587,50 грн., дана вимога була отримана відповідачем 23.11.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №742896 (т.3 а.с.7-13).

Судова колегія приймає до уваги заперечення відповідача щодо протоколу розбіжностей від 10.08.2009, однак вважає, що суд першої інстанції правомірно визначив настання строку виконання зобовязань саме з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобовязань настав у відповідача 01.12.2009.

В процесі розгляду спору відповідач частково повернув грошові кошти, у звязку з чим позивач подав заяви в порядку частини четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову в частині стягнення 15120,00 грн., які суд першої інстанції правомірно задовольнив та прийняв відмови в цієї частині позову.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором уступки права вимоги від 11.11.2009 та договором поставки №1 від 10.08.2009 в розмірі 130806,20 грн.

Крім того, відповідач визнав неможливим виконання зобовязання в натурі та почав повернення грошових коштів, отриманих за продукцію.

З цих підстав суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 130806,20 грн.

Дані висновки суду першої інстанції судова колегія перевірила та визнала обґрунтованими, тому вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення 130806,20 грн.

Додатково позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7505,26 грн. та інфляційне відшкодування в сумі 29570,12 грн.

Частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі вищевикладеного суд визнав вимоги позивача про нарахування 3% річних та інфляційного відшкодування правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок процентів перевірений судом апеляційної інстанції, визнаний правомірним та висновки суду першої інстанції в цієї частині визнані судовою колегією обґрунтованими.

Також позивач просив стягнути з відповідача збитки в сумі 433229,74 грн.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

·вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; ·додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тошо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; ·неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; ·матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Згідно частини другої статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судом першої інстанції зроблений висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Заявлена сума у розмірі 433229,74 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія встановила, що позивач не має належних та допустимих доказів заподіяння збитків Відкритим акціонерним товариством „Криммолоко” у розмірі 433229,74 грн., та ним не було доведено а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між цими діями та спричиненими збитками.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 60718,14 грн.

Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 7.2 Договору поставки за прострочення поставки чи недопоставку продукції або поставку неякісної продукції постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми недопоставленої продукції за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань.

Позивач нарахував пеню за період з 01.12.2009 по 31.05.2010.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково, застосував подвійну облікову ставку НБУ та зазначив, що заявлена позивачем сума пені підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 34101,95 грн., оскільки у відповідності до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, заява про застосування позовної давності до винесення судом рішення по справі відповідачем не подана.

Проте, судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги - Приватного підприємства "Торгова група "Молочний доктор", що судом першої інстанції неправильно застосовано обмеження відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобовязання до виконання обовязку і постачання продукції.

Згідно частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Судовою колегією встановлено, що сторонами в Договорі поставки визначена відповідальність (сплата пені) за прострочення поставки чи недопоставку продукції у розмірі 0,1% від суми недопоставленої продукції за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення поставки продукції на підставі пункту 7.3 Договору поставки, що не є простроченням виконання грошового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, колегія приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги до відповідача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання в розмірі 60718,14 грн., та вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

·неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

·недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

·невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

·порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним нормам матеріального права частково не відповідає, з огляду на те, що при його ухваленні судом першої інстанції розмір пені неправомірно обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 (частина четверта), 104 (частина перша), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі №2-15/66-2010 (2-9/66-2010) змінити.

Пункти 2 та 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Криммолоко” (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35; ЄДРПОУ 00450693) на користь Приватного підприємства „Торгова група „Молочний доктор” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151-А; ЄДРПОУ 36535084) 230956,13 грн., з яких: 130806,20 грн. - основний борг, 60718,14 грн. - пеня, 29570,12 грн. інфляційне відшкодування, 7505,26 грн. 3% річних, 2286,00 грн. - державне мито та 70,41 грн. - витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення збитків в розмірі 433229,74 грн. відмовити.”

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяС.А. Рибіна

СуддіВ.Є. Дмитрієв

І.В. Черткова