Постанова № 15231919, 16.05.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.05.2011 р. справа №35/293

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез

на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі № 35/293

( суддя Мальцев М.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" м.Торез

до відповідача Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез

про стягнення 127966,65грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1.-довіреність № 09/05-3 від 10.09.2010р.

від відповідача ОСОБА_2.-довіреність № 1-04/01-647 від 28.03.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" м.Торез звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез 75 139,86грн.

25.01.2011р. позивач надав уточнення до позовної заяви, яким просив господарський суд стягнути з відповідача 91240,00грн. суму основного боргу, інфляційну складову у розмірі 29 710,24грн. та 3 % річних в сумі 7016,41грн., всього 127966,65грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі № 35/293 позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" м.Торез 91 240,00грн.- основного боргу; суму інфляції- 29 710,24грн.; 7016, 41грн.- 3 % річних; 1279,66грн.- витрат по сплаті державного мита; 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення мотивовано наступним:

- умовами договору поставки № 7 від 01.06.2007р., положеннями ч.1 ст.530, ст.525, ст.526, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

- обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. у справі № 35/293, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- господарським судом Донецької області порушено вимоги п.2 абз.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянт дізнався про судове засідання лише 09.02.2011р., тому не мав можливості бути присутнім в судовому засіданні;

-судом не досліджені докази оплати спірних сум, оскільки як вбачається з актів звірки б/н станом на 01.12.2007р. та на 01.04.2008р., кредиторська заборгованість сплачена на суму 240000,00грн., а на момент оплати, поставлене обладнання на суму 187 288,00грн., тобто вказана кредиторська заборгованість була сплачена відповідачем повністю.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніяки докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовґязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обґєктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" (Продавець) та Державним підприємством "Торезантрацит" (Покупець) був укладений договір поставки № 7.

Згідно п.1.1. договору, Продавець (позивач) зобовязується поставити у власність Покупця (відповідача) запчастини до гірсько-шахтного обладнання (надалі - Продукція), а Покупець зобовязується прийняти поставлену в його власність Продукцію та своєчасно оплатити її, згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.4.1. договору, ціни за поставлену Постачальником Продукцію встановлюються Сторонами у відповідній Специфікації до цього Договору.

Розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 6 місяців з моменту поставки Продукції. (п.4.2. договору).

12.06.2007р. відповідно до специфікації № 1 до договору (а.с.13), позивачем був поставлений відповідачу "ротор до ел. двигуна ЭДКО-4, та статор до ел. двигуна ЭДКО-4", що підтверджується копією видаткової накладної № 00-020 від 12.06.2007р. (а.с.16), довіреністю ЯНЧ № 221212 від 12.06.2007р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.18), рахунком-фактурою № 00-00020 від 12.06.2007р. (а.с.17) на загальну суму 24000грн.

Враховуючи умови п.4.2. договору, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем не пізніше 12.12.2007р., за вказану продукцію.

Станом на 01.11.2010р. позивач визначив суму боргу, яка складає: 24000,00грн.-основний борг, 10704-інфляційні нарахування та 3% річних в сумі 2075,18грн., всього на суму 36779,18грн.

01.11.2007р., відповідно до специфікації № 2 до договору (а.с.14), позивач поставив відповідачу "насос НП-120 до комбайну 1К-101 та гідравлічний двигун Д 500 до комбайну 1К-101", що підтверджується копією видаткової накладної № 00-285 від 01.11.2007р. (а.с.21), довіреністю ЯОГ № 572776 від 01.11.2007р. (а.с.22) на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунком-фактурою № 00-000285 від 01.11.2007р. (а.с.20) на загальну суму 32000,00грн.

Враховуючи умови п.4.2. договору, відповідач за отриману продукцію по даній видатковій накладній повинен був розрахуватися з позивачем не пізніше 01.05.2008р.

Станом на 01.11.2010р. позивач визначив суму боргу, яка складає: 32000,00грн.-основний борг, 9280,00грн.- інфляційні нарахування та 3% річних в сумі 2403,95грн., всього на суму 43683,95грн.

07.12.2007р., відповідно до специфікації № 3 до договору (а.с.15), позивач поставив відповідачу "насос НП-120 до комбайну 1К-101 та гідравлічний двигун Д 500 до комбайну 1К-101", що підтверджується копією видаткової накладної № 00-368 від 07.12.2007р. (а.с.25), довіреністю ЯОГ № 568106 від 07.12.2007р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.26), рахунком-фактурою № 00-368 від 03.12.2007р. (а.с.24) на загальну суму 35240,00грн.

Враховуючи умови п.4.2. договору, відповідач за отриману продукцію по даній видатковій накладній повинен був розрахуватися з позивачем не пізніше 07.06.2008р.

Станом на 01.11.2010р. позивач визначив суму боргу, яка складає: 35240,00грн.-основний борг, 9726,24грн.- інфляційні нарахування та 3% річних в сумі 2537,28грн., всього на суму 47503,52грн. та наполягає на стягненні цих коштів.

За змістом ст.3 Цивільного кодексу України, одними з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони проводили звірення розрахунків за даними бухгалтерського обліку за результатами цих звірень були складені та підписані у двосторонньому порядку акти звірки взаємних розрахунків між сторонами на 01.12.2007р. (а.с.60) та станом на 01.04.2008р. (а.с.61-62), у тому числі зі спірними видатковими накладними.

У даних актах звірки сторонами відображено тільки те обладнання, яке отримано від позивача відповідачем у період червня-грудня 2007 року, на загальну суму 187 288,00грн., у тому числі за спірними видатковими накладними на загальну суму 91240,00грн.

Відповідачем доведено, що за платіжними дорученнями № 11/175 від 18.01.2008р. на суму 44063,25грн., № 11/176 від 18.01.2008р. на суму 5936,75грн., № 1/4/70 від 08.02.2008р. на суму 75000,00грн., № 1/471 від 08.02.2008р. на суму 15000,00грн., № 11/1417 від 09.04.2008р. на суму 83333,33грн., № 11/1418 від 09.04.2008р. на суму 16666,67грн. перерахував на користь позивача грошові кошти на загальну суму 240000,00грн., з зазначенням призначення платежів за матеріали і обладнання згідно вказаних актів звірки.

Судова колегія неодноразово ухвалами від 17.03.2011р., від 30.03.2011р. зобовґзувала позивача скласти розширений акт звірки, за власною ініціативою провести з відповідачем звірення розрахунків заборгованості за договором, на підставі якого заявлений позов; за результатами звірення скласти розширений акт звірки, де зазначити:

- дату поставки, номер і дату податкової накладної; вартість обладнання; дату і суму оплати; номер платіжного доручення; залишок боргу за обладнання, отриманого по окремій накладній; загальну суму боргу за спірними видатковими накладними; у випадку, якщо відповідачем не зазначено за яке саме обладнання здійснена оплати, вказати, яким чином позивач за даними свого бухгалтерського обліку провів таку оплату; при здійсненні звірення розрахунків врахувати акти звірки між сторонами станом на 01.12.2007р. і станом на 01.04.2008р.; надати письмові пояснення щодо позицій, які зазначені у вищевказаних актах звірки ( що отримано відповідачем і за яких підстав; на яку суму; дата, сума, призначення платежу; загальна сума поставлених товаро-матеріальних цінностей та загальна сума їх оплати); розширений акт звірки за договором, на підставі якого заявлений позов, оформити належним чином та надати до справи (розширений акт звірки підписати також керівником позивача).

-надати суду документи в обгрунтування спірної заборгованості по спірним накладним, що оспорюються з урахуванням акту звірки, укладеного між сторонами станом на 1.04.2008р., з якого вбачається, що погашення заборгованості за договором уступки права вимоги № 10/05/07 від 10.05.2007р. не здійснювалось, але позивач вимоги судової колегії не виконав, письмові пояснення з обґрунтуванням безспірності існування у відповідача спірної заборгованості не надав.

Позивачем не доведено факту наявності відповідної суми заборгованості з боку відповідача станом на момент перерахування відповідачем грошових коштів за відповідним платіжним дорученням (з загальних, що вищевказані), за інші матеріали та обладнання (товаро-матеріальні цінності) ніж за тими, що перелічені у згаданих актах звірки.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту наявності у відповідача перед позивачем суми боргу 91 240,00грн. саме за вказаними видатковими накладними саме у цьому розмірі.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 29710,24грн. та 3 % річних в сумі 7016,41грн. судова колегія зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовґязання, на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог у цій частині, а тому, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 29710,24грн. та 3 % річних в сумі 7016,41грн. також задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення судовою колегією скасовується з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Крім того, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що в оскаржуваному рішенні господарський суд неправильно зазначив організаційно-правову форму підприємства відповідача, замість Державного підприємства "Торезантрацит", господарський суд вказав Товариство з обмеженою відповідальністю "Торезантрацит", тобто рішення прийняте по відношенню до підприємства з невірним найменуванням.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі № 35/293 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі №35/293 скасувати.

3) У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" м.Торез Донецька область до Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез Донецька область про стягнення 127966,65грн. відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-2007" м.Торез Донецька область (код ЄДРПОУ 34546288) на користь Державного підприємства "Торезантрацит" м.Торез Донецька область (код ЄДРПОУ 32366906) витрати за апеляційною скаргою в сумі 640,00грн.

5) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду