Рішення № 15231628, 12.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 травня 2011 року справа № 5020-531/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-531/2011

за позовом: Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 12438,88 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011, головний спеціаліст юридичного відділу;

відповідача - не зявився;

прокурора - Радулов А.Д., посвідчення №684 від 09.03.2011;

Суть спору:

07.04.2011 Заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 12438,88 грн, у тому числі 12114,59 грн основного боргу, 271,70 грн пені, 52,59 грн 3% річних, розірвання договору оренди та спонукання звільнити орендоване майно нежитлові приміщення загальною площею 592,1 кв.м, що розташовані в будинку під №21 по вулиці Юмашева в місті Севастополі та передати їх за актом прийому-передачі позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.04.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду на 12.05.2011.

У судове засідання 12.05.2011 відповідач не зявився та явку уповноваженого представника не забезпечив, копія ухвали про порушення провадження у справі від 11.04.2011 була повернена поштовим відділенням звязку з довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.04.2011, відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином (арк.с.42).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача

в с т а н о в и в:

19.01.2000 між Управленням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №25-00 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 592,1 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_2 для використання під магазин, яке перебуває на балансі РЕП №6. Строк дії Договору встановлений до 12.09.2006 /арк.с.7-8/.

Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 19.01.2000 (арк.с. 11).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати становить 7662грн за рік. Орендна плата за перший місяць становить 638 грн і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Крім того, 31.12.2003 сторонами підписаний протокол узгодження змін до Договору (арк.с. 16), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 592,10 кв.м, які перебувають на балансі РЕП №6, для використання під офіс, магазин, зал компютерних ігрищ, зборки корпусної меблі.

Розмір орендної плати згідно протоколу узгодження змін до Договору визначається відповідно до методики, затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 8729,54 грн на рік. Орендна плата визначена виходячи з 2, 10, 12% від розрахунку вартості обєкту оренди та складає за перший місяць 727,46 грн, перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає щомісячному коригуванню Орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, який визначається Мінстатом України.

04.08.2008 сторонами підписаний протокол узгодження змін до Договору (арк.с. 18), відповідно до якого розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 19370,68 грн на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 15, 18, 10% від розрахунку вартості обєкту оренди, майна, що передається до оренди, станом на 30.11.2003. З квітня 2007 року орендна плата встановлюється 2339,76 грн (із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступній місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому. Строк дії Договору автоматично продовжений до 06.05.2013.

Як зазначив прокурор, зобовязання щодо оплати оренди відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 12114,59 грн. Оскільки зазначене є порушенням положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та завдає шкоду економічним інтересам держави, дана обставина обумовила звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідача за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 12114, 59 грн.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 12 114,59 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору у суді, відповідач має заборгованість в розмірі 12114,59 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Прокурор та позивач також просять стягнути з відповідача пеню за прострочку оплати оренди за період з 21.12.2010 по 14.03.2011 у розмірі 271,70 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що при несвоєчасному або не в повному обсязі внесенні орендної плати Орендар сплачує пеню від суми заборгованості, що розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 23), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 271,70 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор та позивач також просять стягнути з відповідача 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 21.12.2010 по 14.03.2011 у розмірі 52,59 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (арк.с. 23), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 52,59 грн такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди №25-00 від 19.01.2000 та зобовязати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Частиною третьою статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).

Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.

Оскільки відповідачем тривалий час (понад трьох місяців) не виконуються зобовязання щодо оплати за користування орендованим майном суд вважає за можливе задовольнити вимоги прокурора та позивача та розірвати договір оренди №25-00 від 19.01.2000, зобовязав відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що дія Договору припиняється, зокрема, за рішенням господарського суду.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 9.6 Договору передбачено, що у випадку припинення договору або його розірвання Орендар зобовязується у трьохденний строк передати майно за актом Орендодавцю.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання Договору та зобовязання відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю також підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) заборгованість з орендної плати за договором оренди №25-00 від 19.02.2000 у розмірі 12438,88 грн, у тому числі 12114,59 грн основного боргу, 271,70 грн пені, 52,59грн 3% річних (97% - місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400 12065,73 грн.; 3% - місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 в ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007 373,15грн).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди №25-00, укладений 19.01.2000 між Управленням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у трьохденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 592,1 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_2 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 209,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 17.05.2011.