Рішення № 15231621, 11.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 травня 2011 року справа № 5020-511/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-511/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мюзель”

до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 177774,46 грн

за участю представників:

позивача АДРЕСА_1, довіреність №01/11 від 10.05.2011;

відповідача не зявився;

Суть спору:

05.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мюзель” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 177774,46 грн, яка складається з суми основного боргу 160 949,06 грн, 3% річних 2073,57 грн, інфляційне відшкодування - 4 038,42 грн, пені - 10 713,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.04.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судове засідання 11.05.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином (арк.с.49), про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні від представника позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог у звязку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 77774,46 грн, яка складається з суми основного боргу 60 949,06 грн, 3% річних 2 073,57 грн, інфляційне відшкодування - 4 038,42 грн, пені - 10 713,41 грн (арк.с.56-57).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача

в с т а н о в и в:

21.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мюзель” (Постачальник, далі - позивач) та Державним підприємством “Севастопольський виноробний завод” (Покупець, далі - відповідач) укладений договір на поставку мюзле проволочне №02/10 (далі Договір), згідно якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити мюзле проволочне чотирьохстоїчне з плакеткою (Товар) за цінами, у кількості та якістю, погоджених сторонами та закріпленими у накладних. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання до 31.12.2011 /арк.с.51-52/.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець проводить оплату за поставлений Товар безготівкою протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на Товар до Покупця.

Поставка Товару Покупцю здійснюється на склад у місто Севастополь, вулиця Портова, 8, на умовах СРТ (Інкотермс 1990), тобто Постачальник зобовязаний нести усі витрати та різок, повязані з транспортуванням Товару до місця призначення. Товар поставляється партіями відповідно до графіку відвантаження. Передача товару за якістю та кількістю здійснюється Покупцю або уповноваженої їм особі на підставі доручення на право отримання Товару (розділ 5 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача та прийнято відповідачем товар за накладними №03/05 від 14.05.2010 на суму 98278,14 грн, №12/09 від 18.09.2010 на суму 118128,78 грн, №20/10 від 28.10.2010 на суму 118128,78 грн, №04/11 від 09.11.2010 на суму 124691,50 грн, а всього на суму 459227,20грн (арк.с.11, 13, 16, 19).

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав неналежним чином, оплатив отриманий товар частково в розмірі 298 278,14 грн, у звязку з чим заборгованість останнього за Договором склала 160949,06 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 (арк.с.22-23).

14.02.2011 позивач на адресу відповідача надіслав претензію №07/02 з вимагаю сплатити суму заборгованості, проте заборгованість не була погашена у повному обсязі (арк.с.24-26).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлений Товар безготівкою протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на Товар до Покупця.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме накладними №03/05 від 14.05.2010, №12/09 від 18.09.2010, №20/10 від 28.10.2010, №04/11 від 09.11.2010, податковими накладними №03/05 від 14.05.2010, №09/09 від 18.09.2010, №17/10 від 28.10.2010, №04/11 від 09.11.2010, довіреностями №36/09 від 14.09.2010, №43/10 від 28.10.2010 на отримання товару (арк.с.11-21).

В процесі судового розгляду відповідач частково оплатив товар на суму 100000 грн, що підтверджується виписками банку, наданими позивачем, у звязку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 60 949,06 грн (арк.с.56-65).

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 60949,06 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, відповідач мав заборгованості в розмірі 60949,06 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10713,41 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочки оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.8-9), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10713,41 грн також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить тягнути з відповідача 3% річних 2 073,57 грн та інфляційне відшкодування - 4 038,42 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування (арк.с.9-10), суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 073,57 грн та інфляційного відшкодування в сумі 4 038,42 грн такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача у повному обсязі оскільки частина заборгованості була погашена відповідачем після надходження до суду позовної заяви.

Керуючись статтями 334, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230, 231 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюзель»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27, ідентифікаційний код 16480255) заборгованість за поставлений товар за договором №02/10 від 21.04.2010 в розмірі 77774,46 грн, у тому числі основного боргу 60 949,06 грн, 3% річних 2073,57 грн, інфляційного відшкодування - 4038,42 грн, пені - 10 713,41 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 777,74 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 16.05.2011.