Рішення № 15231617, 04.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 травня 2011 року

справа № 5020-296/2011

За позовом: Приватного підприємства „Голден-Фарм”

(вулиця Магнітогорська, 1, місто Київ, 20660,

бульвар Дружби народів, 8 кв. 9, місто Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест”

(пр. Ген. Острякова, 89, кв. 19, місто Севастополь, 99029,

пр. Жовтневої революції, 38/12, місто Севастополь, 99038)

про стягнення 19285 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

Позивача –не з’явився;

Відповідача –не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Голден-Фарм” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” про стягнення 19285 грн., з яких 18306,53 грн. –основна заборгованість, 105,33 грн. –3% річних, 329,52 грн. –інфляційне збільшення, 544,18 грн. –пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 191 від 01.04.2010 щодо оплати в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 191 (арк. с. 12).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець (Позивач) продав, а покупець (Відповідач) купив товар у кількості та на суму згідно накладних.

Згідно із пунктом 3.1 Договору від 01.04.2010 № 191 покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 10 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару, але у будь-якому випадку, остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочення платежу 180 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Позивачем було здійснено поставку товару Відповідачу на суму 23316,48 грн., зокрема:

8026,51 грн. відповідно до видаткової накладної від 30.09.2010 № 12870;

7495,37 грн. відповідно до видаткової накладної від 01.09.2010 № 11545;

7794,60 грн. відповідно до видаткової накладної від 05.08.2010 № 10576;

Позивачем зобов’язання за Договором виконувались належним чином, відповідачу був поставлений товар на загальну суму 228274,97 грн., про що свідчать видаткові накладні, підписані відповідачем (арк.с.13-15). Однак, відповідачем зобов’язання за Договором в частині розрахунків за поставлений позивачем Товар в строки, виконані були частково на суму 5000грн., окрім цього відповідачем повернуто товару на суму 9,95 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором склала 18306,53 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 18306,53 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати Покупцем всієї суми поставки згідно накладних покупець повинен заплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки оплати, що не звільняє Покупця від сплати основного боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 544,18 грн. за період з 11.12.2010 по 18.02.2011.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 105,33 грн. та інфляційне збільшення у сумі 329,52 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (пр. Ген. Острякова, буд. 89, кв. 19, місто Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 36127301, р/р 26005219228600, АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005) на користь Приватного підприємства “Голден-Фарм” (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 20660, ідентифікаційний код 32706692, р/р 26007300009999 в АКБ “Форум”, МФО 322948, або на інші рахунки) 18306,53 грн. (вісімнадцять тисяч триста шість грн. 53 коп.) –основний борг, 105,33 грн. (сто п’ять грн. 33 коп.) –3% річних, 329,52 грн. (триста двадцять дев’ять 52 коп.)– інфляційне збільшення, 544,18 грн. (п’ятсот сорок чотири грн. 18 коп.) –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 192,85 грн. (чотириста тридцять сім грн. 03 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 (двісті тридцять шість) гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 13.05.2011