Рішення № 15231398, 28.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.11                                                                                           Справа № 5015/1195/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Мовчана А.О., представника відповідача Дашо А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м. Городок про стягнення 366660 грн. 71 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м. Городок про стягнення 366660 грн. 71 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2011 р. призначив розгляд справи на 04.04.2011 р. Розгляд справи відкладався на 28.04.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 15.07.2009 р. було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 366660 грн. 71 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 366660 грн. 71 коп. заборгованості за поставлений товар.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що згідно умов договору поставки від 15.07.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, одиниця виміру, кількість товару, а також терміни поставки товарів визначаються в додаткових угодах, які є невід’ємними частинами договору поставки. 27.07.2009 р. сторони уклали додаткову угоду №1, якою визначили найменування товару, його кількість та ціну, а саме: 8000 кг бентограну по ціні 34,90 грн. за 1 кг. Вказаний товар поставлений позивачем по накладних №ЭЛ-0000683 від 27.07.2009 р. і №ЭЛ-0000764 від 19.08.2009 р. та оплачений відповідачем повністю. Інших додаткових угод сторонами не укладалося. Однак, позивач подав позов про стягнення вартості поставленого товару, найменування, кількість та ціна якого сторонами додатковими угодами не визначена, тобто по факту позадоговірної поставки. Також зазначив, що в накладних, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, відсутнє посилання на укладений між сторонами договір як підставу поставки. Оскільки між сторонами виникли позадоговірні відносини, строк виконання зобов’язання між сторонами не встановлений. Позивач з вимогою про оплату в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідача не звертався. Такими чином, на думку представника відповідача, позов є передчасним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 28.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15 липня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (відповідач) було укладено договір поставки №129/07-09-Н.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався систематично, за замовленням покупця на поставку, постачати і передавати у власність покупця сировину та матеріали, а покупець (відповідач) зобов’язувався приймати ці товари і здійснювати їх оплату, згідно умов договору.

Згідно п. 2.1. договору поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. одиниця виміру кількості товарів, їх кількість, розгорнутий асортимент, ціна за одиницю товарів та загальна вартість товарів, а також термін поставки товарів та адреса їх доставки визначаються в додаткових угодах, які є невід’ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. ціна за одиницю товарів та загальна сума кожної окремої поставки, кількість та асортимент товарів також вказуються в накладних на поставку товарів, які є невід’ємними частинами даного договору. Сума поставки кожної окремої партії товарів може змінюватися прямо пропорційно зміні курсу євро, встановленого НБУ на момент поставки товарів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №ЭЛ-0000952 від 16.08.2010 р., №ЭЛ-0000953 від 16.08.2010 р., №ЭЛ-0001146 від 29.09.2010 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 528201 грн. 00 коп.

Пунктом 4.2. договору поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. передбачено, що за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити постачальнику протягом 21 календарного дня з дня поставки суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар.

За вих. №108 від 02.02.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату 366660 грн. 71 коп., яка отримана останнім 15.02.2011 р. за поставлений товар. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 366660 грн. 71 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про позадоговірність поставок товару з відповідними наслідками з огляду на наступне.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторонами в судовому засіданні підтверджено, що договір поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками, в судовому порядку недійсним визнаний не був.

Договір поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. укладений на строк до 31.12.2010р., поставка товару відбувалася після укладення договору між сторонами та під час його дії, інших договорів сторони не укладали. Як зазначалося, в накладних, які є невід’ємними частинами договору, вказуються ціна за одиницю товарів, загальна сума кожної окремої поставки, кількість та асортимент товарів.

Як вбачається з видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи, в них відображена вищевказана інформація. Видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою.

Таким чином, умовами договору поставки №129/07-09-Н від 15 липня 2009 р. не встановлено необхідність зазначення в накладних номера та дати договору, як підстави для здійснення поставки товару. Відповідачем не вказано який нормативно-правовий акт вимагає зазначати в накладній номер і дату договору.

Відповідач поставлений товар прийняв без жодних зауважень щодо якості, кількості, асортименту товару, що підтверджується підписом уповноваженої особи на накладних.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 20.09.2007 р. по справі №38/368-06.

Слід також відзначити, що частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, здійснюються суб’єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 5 ст. 265 ГК України встановлено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 366660 грн. 71 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 264, 265 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м. Городок, вул. Львівська, 274а, Львівська область (ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти”, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 11/2 (ідентифікаційний код 34763972) 366660 грн. 71 коп. основного боргу, 3666 грн. 61 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя