Рішення № 15231396, 05.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.11 Справа № 5015/985/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Тезаріус”, м. Київ до Приватного підприємства “Граніт-05”, м. Стрий про стягнення 18000 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Тезаріус”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Граніт-05”, м. Стрий про стягнення 18000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.02.2011 р. призначив розгляд справи на 10.03.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 05.04.2011 р., 19.04.2011 р., 05.05.2011 р. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено до 07.05.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 12.02.2008 р. було укладено договір постачання товару, на виконання умов якого відповідачу було перераховано 18000 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав на дату звернення до суду не поставлено оплачений товар на загальну суму 18000 грн. 00 коп. У звязку з тим, що прострочення поставки товару втратило інтерес для позивача, останній просив стягнути з відповідача 18000 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 25.02.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

12 лютого 2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1-02 постачання товару.

За цим договором постачальник (відповідач) зобовязується систематично (згідно заявок-специфікацій, які додаються до даного договору) постачати і передати у власність (повне господарське відання) покупцю (відповідачу) певний товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 5.2. договору №1-02 постачання товару від 12.02.2008 р. оплата у розмірі 100% від суми поточної заявки-специфікації до договору має бути перерахована продавцю до моменту постачання товару згідно рахунку-фактури.

29 квітня 2008 р. позивач здійснив передоплату вартості товару на суму 18000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.04.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді відповідачем не поставлено оплачений товар на загальну суму 18000 грн. 00 коп., сплачену суму грошових коштів позивачу не повернуто.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобовязання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 18000 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 651 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Граніт-05”, м. Стрий, вул. Зелена, будинок 23Т, квартира 11, Львівська область (ідентифікаційний код 33318874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Тезаріус”, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 53-А, квартира 29 (ідентифікаційний код 24082037) 18000 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, 180 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя