Рішення № 15231360, 12.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа№ 5015/1114/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Провімі», с. Жорниська Яворівського району,

до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кіровоград,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Каховка Пром-Агро», м. Нова Каховка,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Фрідом Фарм Терра», с. Високе, Мелітопольського району Запорізької області,

про стягнення 127680 грн.

За участю представників:

від позивача - Гуцуляк Г.І. - представник,

від відповідача 1 ОСОБА_2 - представник,

від відповідача 2 не з»явився,

від третіх осіб не з»явились

Суть спору: ТзОВ «Провімі», с. Жорниська, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 127680 грн. вартості втраченого вантажу. Позовні вимоги мотивовані нормами договорів транспортної експедиції за № ДЗ-023/09 від 23.02.2010 р., заявкою на перевезення вантажу від 16.10.2010 р., ст.ст. 525, 526, 541, 612, 919, 924, 932 ЦК України, а також тим, що відповідач 2, отримавши вантаж для перевезення, в пункт призначення його не доставив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, подав суду банківську виписку № ПР-0000076 від 28.02.2011 р. про сплату відповідачем 4000 грн. згідно рахунку № ПР-0000606 від 27.12.2010 р. за втрачений товар.

Відповідач 1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідальність за збереження вантажу згідно з нормами договору перевезення та діючого законодавства України несе перевізник. Договором транспортної експедиції не передбачено відповідальності експедитора за втрату вантажу та його обов»язку відшкодовувати вартість втраченого вантажу.

Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вантажовідправника ТОВ «Каховка ПРом-Агро»та вантажоодержувача ТОВ «Фрідом Фарм Тера».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629, 909, 924, 929, 934, 1166 ЦК України, ст.ст. 193, 307, 314 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися не з його вини, внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено.

Між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 23 лютого 2009 р. укладено Договір транспортної експедиції № ДЗ-023/09. Згідно з умовами цього договору відповідач 1 зобов»язувався за рахунок позивача виконати послуги, пов»язані з перевезенням вантажу позивача автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. Відповідач 1, зокрема зобов»язувався організувати перевезення вантажу за маршрутом позивача, забезпечити оформлення товарно-супровідних документів, укласти від імені позивача договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов»язання, пов»язані з перевезенням вантажу, своєчасно оплачувати послуги перевізника за рахунок позивача тощо. 16 листопада 2010 р. позивач та відповідач 1 підписали Заявку б/н до Угоди № ДЗ-023/09 від 23.02.2009 р. щодо організації перевезення 30-33 т макухи соєвої. Цього ж дня відповідачем 1 укладено за рахунок та від імені позивача з відповідачем 2 договір-заявку № ДП-126/10 на перевезення 30 т шроту соєвого автомобільним транспортом з м. Нова Каховка в с. Жорниська Яворівського району Львівської області, ТзОВ «Провімі». Вказаний шрот соєвий в кількості 30400 кг, загальною вартістю 127680 грн. придбано позивачем у ТзОВ «Фрідом Фарм Терра»на підставі Договору поставки на умовах відстрочки платежу № ПШ-01-Т, що підтверджується специфікацією № 1 до договору, виписаною ТзОВ «Фрідом Фарм Терра»податковою накладною № 12 від 16.11.10 р., платіжним дорученням № 3458 від 14 грудня 2010 р. Згідно з товарно-транспортною накладною № 006414 від 16 листопада 2010 р. та матеріальним пропуском від 16.11.2010 р. відповідач 2 на виконання умов Договору-заявки № ДП-126/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом отримав 30400 кг шроту соєвого для перевезення його автомобілем Рено НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2 зі складу ТОВ «Каховка Пром-Агро», який використовується ТОВ «Фрідом Фарм Терра»з кінцевою доставкою у Львівську область ТзОВ «Провімі». Судом встановлено, що кінцевим одержувачем вантажу мав бути позивач. У строк, визначений договоромзаявкою № ДП-126/10, вантаж у Львівську область відповідачем 2 для позивача доставлений не був. Згідно з ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, розділу 3 Договору-заявки № ДП-126/10 відповідач 2 несе повну матеріальну відповідальність у разі втрати вантажу в розмірі вартості втраченого вантажу. Згідно банківською випискою № ПР-0000076 від 28.02.11 та рахунком-фактурою № ПР-0000606 від 27 грудня 2010 р. відповідач 2 сплатив позивачу 4000 грн. за непоставлений шрот соєвий. У матеріалах справи відсутні та відповідачем 2 на вимогу ухвал суду не подані докази, які б свідчили про наявність обставин, встановлених ч. 1 ст. 924 ЦК України, ч. 1 ст. 314 ГК України, які звільняють перевізника від відповідальності за втрату вантажу. За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача 123680 грн. вартості втраченого вантажу обґрунтовані й підлягають задоволенню. У стягненні 4000 грн. з відповідача 2 слід відмовити, оскільки вони були сплачені позивачу відповідачем 2 до його звернення з позовом до суду (01.03.11 р.).

У задоволенні позовних вимог до відповідача 1 (експедитора) слід відмовити, оскільки він вантаж до перевезення чи передачі його позивачу не приймав, а як вбачається з Договору транспортної експедиції № ДЗ-023/09. надавав позивачу лише посередницькі послуги з укладення договору перевезення та організації самого перевезення (укладення договору перевезення, оформлення товарно-супровідних документів, оплата послуг перевізника тощо). У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази, які б свідчили про наявність вини відповідача 1 (експедитора) у втраті вантажу. Посилання позивача на п.п. 2.1.3., 4.4. Договору транспортної експедиції, як на підставу солідарної відповідальності відповідача, необґрунтовані. Позивач стверджує, що відповідач 1 повинен нести відповідальність за порушення та невиконання передбаченого договором його обов»язку забезпечити одержання вантажу. Однак, як вбачається з ст. 310 ГК України одержання вантажу має місце в пункті призначення. При цьому перевізник зобов»язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду неподані докази того, що вантаж прибув у пункт призначення (с. Жорниська Львівської області) і відповідачу 1 про це було відомо.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1. ч. 1 ст. 80, ст.ст. 84, 85, 86, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25009, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, ЄДРПОУ 32730400) 123680 грн. вартості втраченого вантажу, 1236,8 грн. державного мита та 228,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У стягненні з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25009, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3) 4000 грн. вартості втраченого вантажу відмовити.

3. У задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів відмовити повністю.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.

Повне рішення складено 16.05.2011 р.