Рішення № 15231077, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/15613.05.11 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ

про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП (5291,32 грн.)

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. дов. від 22.12.10 р.

Від відповідачаНе зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті ДТП в сумі 5291,32 грн. (в порядку регресу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.05.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась з повідомленням про вручення за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

12.05.2011р. у судовому засіданні було оголошено перерву на 13.05.2011р.

В судовому засіданні 13.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариство «Страхова компанія «ВУСО»(правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 037313-02-05-01-03 від 25.09.2008р., за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля HONDA CIVIC 4D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.11.20008р. в місті Донецьку на вул. Петровській сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля HONDA CIVIC 4D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2. та автомобіля Dacia Logan державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія»під управлінням водія ОСОБА_3.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ЗАТ «СК «ВУСО» автомобіль HONDA CIVIC 4D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою про обставини ДТП видано ВДАІ з обслуговування АТІ м. Донецька ГУ МВС України в Донецькій області № 10530 від 29.12.2008р. особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна»є водій ОСОБА_3. Його вина встановлена І постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 12.12.2008р.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп. 4.1.4. Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування).

Відповідно до Рахунку ТОВ «Донбас-Мотор»№ СФ-0014412 від 17.12.2008р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля визначена та складає 5 291,32 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ «СК ВУСО»сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 5291,32 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК «ВУСО»у відповідності до ст.. 25 ЗУ «Про страхування»на підставі заяви страхувальника від 27.11.2008р. та страхового акту № 1996-02 від 26.03.2009р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 4731 від 26.03.2009р.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_3. про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

Відповідачу стало відомо, що цивільна відповідальність ОСОБА_3. на момент настання страхової події була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»за Договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2535628.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ «СК «ВУСО»виникло право вимоги до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 5291,32 грн.

Позивачем в порядку досудового регулювання спору на адресу відповідача було направлено претензійну заяву від 23.09.2009р. вих.. № 4517 про відшкодування шкоди (в порядку регресу) в добровільному порядку.

Відповідачем на адресу позивача було надіслано лист-відповідь від 05.10.2009р. вих.. № 14487, в якому відповідач зазначив, що відповідно до ст.. 29 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, повязана з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме: «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України 24.11.2009р. № 142/5/2092. а тому добровільно розмір визначеної шкоди відшкодувати відмовився.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1191, 1192 ЦК України, ст..ст.9,12,27 ЗУ “Про страхування”ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. київ, вул. Воровського, 33 код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО»(83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх код ЄДРПОУ 31650052), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 5 291 (пять тисяч двісті девяносто одна) грн. 32 коп., 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Повне рішення складено 16 травня 2011 року.