Рішення № 15231013, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/18211.05.11 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група"

до 1) приватного підприємства "Консул-Р"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд"

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 118 045,63 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: не з"явився

Від відповідача-1: не з"явився

Від відповідача-2: не з"явився

В судовому засіданні 11.05.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки нафтопродуктів № 21/06/10-14 від 23.06.2010 у розмірі 118 045, 63 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011 порушено провадження у справі №50/182 та призначено до розгляду на 20.04.2011.

Представники сторін в судове засідання 20.04.2011 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 11.05.2011.

У судове засідання 11.05.2011 з"явився представник позивача і дав пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання вдруге не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідачі клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судові засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" (на далі ПОЗИВАЧ) і приватне підприємство «Консул-Р»(надалі ВІДПОВІДАЧ-1) уклали договір поставки нафтопро дуктів за № 21/06/10-14(далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору ПОЗИВАЧ зобов'язується передати в погоджені строки, а ВІДПОВІДАЧ-1 прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, товар.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що зо бов'язання ПОКУПЦЯ (ВІДПОВІДАЧА-1) щодо оплати товару виникають з моменту здійснення ПОСТАЧАЛЬНИ КОМ (ПОЗИВАЧЕМ) поставки товару згідно з п. 3.4. даного договору, а випадку, коли сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту виставлення ПОСТАЧАЛЬНИКОМ (ПОЗИВАЧЕМ) рахунка - фактури.

Як встановлено судом, на виконання та відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів за № 21/06/10-14 від 23.06.2010, ПОЗИВАЧЕМ було поставлено ВІДПОВІДАЧУ-1 товар на загальну суму 1683317 (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі триста сімнадцять) гривень 30 копійок у кількості:

6210 (шість тисяч двісті десять) літрів бензину автомобільного А-95; 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) лі трів бензину автомобільного АИ-92; 11770 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят) літрів палива дизельного автомо більного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000102 від 22.06.2010 на загальну суму 226573 (двісті двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят три) гривні 60 копійок (копія в матеріалах справи);

36580 (тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят) літрів палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000108 від 24.06.2010 на загальну суму 211066 (двісті одинадцять тисяч шістдесят шість) гривень 60 копійок (копія в матеріалах справи);

12400 (дванадцять тисяч чотириста) літрів бензину А-76 згідно видаткової накладної за № РН-000114 від 25.06.2010 на загальну суму 76260 (сімдесят шість тисяч двісті шістдесят) гривень 00 копійок (копія в матеріалах справи);

6050 (шість тисяч п'ятдесят) літрів бензину автомобільного А-95 згідно видаткової накладної за № РН-000118 від 29.06.2010 на загальну суму 39627 (тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 50 копійок (копія в матеріалах справи);

6210 (шість тисяч двісті десять) літрів бензину автомобільного АИ-92; 11920 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять) літрів палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000129 від 30.06.2010 на загальну суму 109351 (сто дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна) гривня 80 копійок (копія в матеріалах справи);

12995 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) літрів бензину автомобільного АИ-92 згідно видатко вої накладної за № РН-000140 від 06.07.2010 на загальну суму 84467 (вісімдесят чотири тисячі чотириста шіст десят сім) гривень 50 копійок (копія в матеріалах справи);

1832 (одна тисяча вісімсот тридцять два) літра бензину автомобільного АИ-92; 3312 (три тисячі триста дванадцять) літрів бензину автомобільного А-92 згідно видаткової накладної за № РН-000141 від 08.07.2010 на загальну суму 33436 (тридцять три тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок (копія в матеріалах справи);

2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) літрів бензину автомобільного А-95 згідно видаткової накладної за № РН-000144 від 09.07.2010 на загальну суму 17272 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 35 копійок (копія в матеріалах справи);

20535 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) літрів палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000146 від 14.07.2010 на загальну суму 120135 (сто двадцять тисяч сто тридцять п'ять) гривень 60 копійок (копія в матеріалах справи);

7781 (сім тисяч сімсот вісімдесят один) літр бензину автомобільного А-80 згідно видаткової накладної за № РН-000150 від 16.07.2010 на загальну суму 47853 (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 15 копійок (копія в матеріалах справи);

10157 (десять тисяч сто п'ятдесят сім) літрів бензину автомобільного А-92; 10318 (десять тисяч триста ві сімнадцять) літрів палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000155 від 19.07.2010 на загальну суму 126906 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот шість) гривень 40 копі йок (копія в матеріалах справи);

12000 (дванадцять тисяч) літрів бензину автомобільного А-92 згідно видаткової накладної за № РН-000158 від 20.07.2010 на загальну суму 78240 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок (копія в матеріалах справи);

18370 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят) літрів палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000167 від 23.07.2010 на загальну суму 108750 (сто вісім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 40 копійок (копія в матеріалах справи);

15322 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять два) літра палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид II згідно видаткової накладної за № РН-000168 від 23.07.2010 на загальну суму 90399 (дев'яносто тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 80 копійок (копія в матеріалах справи);

12864 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) літра бензину автомобільного А-95 згідно видаткової накладної за № РН-000182 від 10.08.2010 на загальну суму 84259 (вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок (копія в матеріалах справи);

6210 (шість тисяч двісті десять) літрів бензину автомобільного А-95 згідно видаткової накладної за № РН-000183 від 10.08.2010 на загальну суму 40861 (сорок тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня 80 копійок (копія в матеріалах справи);

28315 (двадцять вісім тисяч триста п'ятнадцять) літрів палива дизельного Л-0,20-40 згідно видаткової на кладної за № РН-000203 від 25.08.2010 на загальну суму 172721 (сто сімдесят дві тисячі сімсот двадцять одна) гривня 50 копійок (копія в матеріалах справи);

2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) літр палива дизельного Л-0,20-40 згідно видаткової накладної за № РН-000218 від 31.08.2010 на загальну суму 15134 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 10 копі йок (копія в матеріалах справи);

Однак, в порушення умов договору оплата поставленого товару була здійснена ВІДПОВІДАЧЕМ-1 лише частково у сумі 1583317 (один міль йон п'ятсот вісімдесят три тисячі триста сімнадцять) гривень 35 копійок і станом на день розгляду справи сума заборгованості ВІДПОВІДАЧА-1 перед ПОЗИВАЧЕМ, час сплати якої настав, з урахуванням індексу інфляції складає 108363 (сто вісім тисяч триста шістдесят три) гривні 82 копійки (розрахунок суми позовних вимог в матеріалах справи).

24.06.2010 ПОЗИВАЧ і товариство з обмеженою відповідальністю "Контанго трейд" (надалі ВІДПОВІДАЧ-2), керуючись ст.ст.553 - 559 Цивільного кодексу України за № 435-IV від 16.01.2003 із змінами і доповненнями, уклали договір поруки за № 24/06-10 до договору поставки нафтопродуктів за № 21/06/10-14 від 23.06.2010.

За цим договором поруки поручитель (TOB "Контанго трейд"/ВІДПОВІДАЧ-2) поручився солідарно відповідати перед кредитором (TOB "Європейська інвестиційна фінансова група"/ПОЗИВАЧ) за виконання боржником (ПП «Консуп-Р»/ВІДПОВІДАЧ-1) всіх своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів за № 21/06/10-14 від 23.06.2010 в тому числі щодо оплати суми основного боргу, відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій, відшкодування судових витрат, тощо.

Пунктом 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідачем-2 не було висунуто заперечень проти вимог позивача.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 99999,95 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем-1 належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 99999,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8130,11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.5. договору поставки нафтопродуктів за № 21/06/10-14 від 23.06.2010 передбачено відповіда льність ПОКУПЦЯ (ВІДПОВІДАЧА-1) за прострочення оплати товару у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафто продуктів.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача пеня в сумі 8130,11 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 1551,70 грн., а інфляційні збитки –8363,87 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки відповідач-2 поручився за відповідача-1, то позивач просить стягнути з відповідача-1 суму в розмірі 117045,63 грн. та судові витрати, а з відповідача-2 просить стягнути 1000,00 грн. Суд вважає цю вимогу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 36856141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 35849552) 1000(одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 10(десять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 2(дві) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з приватного підприємства "Консул-Р" (48370, Тернопільська область, Монастирський район, с. Коропець, вул. Каганця, буд. 76, код ЄДРПОУ 23801091) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72А, офіс 142, код ЄДРПОУ 35849552) 98999(дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 95 коп. основного боргу, пеню в розмірі 8 130(вісім тисяч сто тридцять) грн. 11 коп., три відсотки річних в сумі 1 551(одна тисяча п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 70 коп., інфляційні збитки в сумі 8 363(вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 87 коп., 1 170(одна тисяча сто сімдесят) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 233(двісті тридцять три) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 16.05.2011